2-486/12

                                                          РІШЕННЯ                                                                   

                                       ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

             10.02.2012   року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі: головуючого  -  судді Горбань Н.І. при секретарі Анісімовій М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП,-

                                       В С Т А Н О В И В:

          У вересні 2006р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ЗАТ «СК «Українська страхова група»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

          Зазначила, що 10.12.2005р. о 18-40 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Фольксваген-Поло», д. н. з. НОМЕР_2, що належить їй на праві власності, на перехресті вулиць Боженка та Володимиро-Либідської в м. Києві порушила Правила дорожнього руху України, виконуючи лівий поворот, не переконалася, що це буде безпечним, та не пропустила автомобіль «Опель Астра», д. н. з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3 на підставі довіреності, що рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого сталося зіткнення вказаних автомобілів. Під час скоєння ДТП ОСОБА_1 знаходилася на пасажирському сидінні свого автомобіля. В результаті зіткнення вона отримала легкі тілесні ушкодження, у зв’язку з чим проходила лікування у Вільнюському кардіохірургічному центрі ЗАТ «Кардіоліта», витрати на яке складають 46265 грн. 37 коп., що еквівалентно 7700 євро та приймала медичний препарат «Плавікс», вартість якого становить 2462 грн. 46 коп. Згідно постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.01.2010р. ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

           ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування в розмірі 19180 грн. 16 коп.

          Згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2009р. позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 2667 грн. 67 коп., на відшкодування моральної шкоди 5450 грн.; стягнуто із ЗАТ «СК «Українська страхова група»на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2550 грн.

          Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02.02.2010р. рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2009р. скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, фактично сплачених за ремонт автомобіля, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто із ЗАТ «СК «Українська страхова група»на користь ОСОБА_1 3197 грн. 24 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, у решті рішення суду залишено без змін.

          Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 01.06.2011р. рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2009р. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 02.02.2010р. в частині вимог про відшкодування витрат на лікування у Вільнюському кардіохірургічному центрі ЗАТ «Кардіоліта»в сумі 46265,37 грн., на придбання ліків в сумі 2462,46 грн. та витрат, пов’язаних із лікувально-реабілітаційним процесом в санаторії «Пуща Озерна»в сумі 4000 грн. та відшкодування моральної шкоди скасовано (а. с. № № 346-349 т. 1).

          В судовому засіданні позивачка підтримала та уточнила позовні вимоги в частині відшкодування витрат на лікування у Вільнюському кардіохірургічному центрі ЗАТ «Кардіоліта»в сумі 46265,37 грн., вартість ліків в сумі 2426,40 грн., вартість витрат на лікувально-реабілітаційний процес в сумі 3230,00 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 42000,00 грн. та просить суд їх задовольнити, стягнувши їх з відповідачки ОСОБА_2   

Відповідачка ОСОБА_2 та її представники в судовому засіданні позов не визнали. Пояснили суду, що в матеріалах справи містяться висновки двох експертиз та один висновок спеціаліста. Відповідно до висновків експертів № 60/285 від 13.03.2009р. та № 38/210 від 15.01.2008р. причинно-наслідкового зв’язку між тілесними ушкодженнями, що були завдані позивачці внаслідок ДТП та її подальшим лікуванням не існує. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи  від 24.03.2008р. № 344/ж сформульований на хибних припущеннях, які не підтверджені документально. У тексті висновку вказано, що «10.12.2005р. внаслідок ДТП ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження –травма лівої верхньої кінцівки та грудної клітки; наявність травми грудної клітки внаслідок ДТП (що може спричинити ушкодження тканин серця), дані про стресову ситуацію, котра мала місце в результаті ДТП, дають підстави вважати, що загострення перебігу захворювання серцево-судинної системи у ОСОБА_1, яке спричинило необхідність проведення їй значних за обсягом лікувальних заходів консервативного та оперативного характеру, може мати причинно-наслідковий зв’язок з ДТП від 10.12.2005р.». Висновок спеціаліста базувався на травмі грудної клітини ОСОБА_1, однак у своєму висновку він не наводить, звідки ним взяті дані про вказану травму.

Факт нанесення травми грудної клітини ОСОБА_1 в результаті ДТП спростовується актом судово-медичного обстеження № 10834 від 15.12.2005р., яким чітко встановлено при обстеженні ОСОБА_1 відносно травм, що були їй нанесені в результаті ДТП, який складено судмедекспертом Данченком В.М. в присутності позивачки та  її слів, жодної мови про пошкодження грудної клітини не було, а відповідно його не існувало.

Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 24.03.2008р. № 344/ж не може бути належним доказом, оскільки він складений на підставі даних, отриманих від позивачки та припущеннях, зокрема: забій грудної клітини, що суперечить ч. 4 ст. 60 ЦПК України. Просять суд відмовити у відшкодуванні витрат на лікування в сумі 46265,37 грн., придбання ліків в сумі 2462,46 грн. та лікувально-реабілітаційний процес в сумі 4000 грн., а також моральної шкоди.

Відповідач ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, просить відкласти розгляд справи через велику завантаженість. Суд, враховуючи, що він не надав належних доказів про причину неявки, вважає за можливе розглянути справу у його відсутність (а. с. №  40 т. 2).

          Суд, заслухавши пояснення сторін та представників відповідачки, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ст. 24.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Частина 1 ст. 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.   Пункт 1 ч. 2 цієї статті визначає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 10.12.2005р. сталася ДТП з вини відповідачки ОСОБА_2, в результаті якої було пошкоджено автомобіль позивачки ОСОБА_1 “Опель-Астра” , який належить їй на праві власності, а вона отримала легкі тілесні ушкодження.

Це підтверджується постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.01.2006р., із змісту якої вбачається, що винуватцем ДТП є ОСОБА_2, яка керувала автомобілем “Фольксваген” , д. н. з. НОМЕР_2, порушивши п. п. 10.1, 16.6 ПДР України, та яку визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (а. с. № 9 т. 1).

Страхова компанія ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»на підставі страхового акту від 07.02.2006р. та розрахунку страхового відшкодування здійснила виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 19180 грн. 16 коп. (а. с. № № 19-21 т. 1)  

          Згідно висновку бюро судово-медичної експертизи № 38/210 від 15.01.2008р. Київського міського бюро судово-медичної експертизи звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою після 10.12.2005р. обумовлено наявністю у неї хронічних соматичних захворювань, тобто між спричиненням їй тілесних ушкоджень внаслідок транспортної травми, яка мала місце 10.12.2005р., і подальшим наданням їй медичної допомоги, якого-небудь причинно-наслідкового зв’язку не існує (а. с. № № 152-157 т. 1).

          Відповідно до висновку бюро судово-медичної експертизи № 344/ж від 24.03.2008р. Київського міського бюро судово-медичної експертизи відносно стабільний перебіг патології серцево-судинної системи, що мала місце у ОСОБА_1 до моменту ДТП 10.12.2005р., загострення перебігу цієї патології у найближчий період часу після ДТП, наявність травми грудної клітки внаслідок ДТП (що може спричинити ушкодження тканин серця), дані про стресову ситуацію, котра мала місце в результаті ДТП, дають підстави вважати, що загострення перебігу захворювання серцево-судинної системи у ОСОБА_1, яке спричинило необхідність проведення їй значних за обсягом лікувальних заходів консервативного та оперативного характеру, може мати причинно-наслідковий зв’язок з ДТП від 10.12.2005р. (а. с. № № 169-173 т. 1).

          У висновку комісійної експертизи № 60/285 від 13.03.2009р. Київського міського бюро судово-медичної експертизи зазначено, що дані наданої медичної документації не містять об’єктивного підтвердження того факту, що організм ОСОБА_1 зреагував розвитком адаптаційної реакції у вигляді стресу, як відповідь на певну (дорожньо-транспортна пригода) подію. Між ДТП, яка мала місце  10.12.2005р., та зверненням ОСОБА_1 за стаціонарною медичною допомогою з приводу наявної у неї ішемічної хвороби серця (в т.ч. і подальшим наданням їй медичної допомоги шляхом оперативного лікування), якого-небудь причинно-наслідкового зв’язку не існує. Можна лише говорити про наявність не прямого причинно-наслідкового зв’язку між вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою та зверненням ОСОБА_1 12.12.2005р. за амбулаторною медичною допомогою з приводу загострення перебігу (як реакції організму на дану подію) наявної у неї ішемічної хвороби серця (а. с. № № 202-210 т. 1).

          Зміст виписки з медичної карти № 1871 ННЦ «Інституту кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска»у відношенні ОСОБА_1 підтверджує, що вона знаходиться під наглядом Інституту з 03.11.2005р. з приводу ішемічної хвороби серця. 10.12.2005р. пацієнтка перенесла сильний емоціональний стрес (ДТП), після чого появилися приступи стенокардії. Через прогресивне погіршення стану 04.02.2006р. вона була госпіталізована з діагнозом ішемічна хвороба серця, стенокардія та інше, а також травматичне пошкодження лівого плечового суставу, лівого коліна, голови. Після проведеного лікування їй було рекомендовано проведення діагностичної коронарографії з метою подальшого оперативного втручання. 13.02.2006р. у Вільнюському кардіохірургічному центрі пацієнту проведено коронаровентрикулографію і ангіопластику та призначено постійну медикаментозну терапію (а. с. № № 291, 292 т. 1).      

Відповідно до рахунку Вільнюського кардіохірургічного центру № 1747 від 15.02.2006р. вартість лікування становить 7700 євро, що згідно курсу НБУ станом на 15.02.2006р. еквівалентно 46235,37 грн., вартість ліків (медичного препарату «Плавікс») на курс лікування 6 місяців складає 2426,40 грн., вартість лікувально-реабілітаційного процесу в санаторії «Пуща-Озерна»складає 3230,00 грн., що в загальному становить 51891,77 грн. (а. с. № № 26, 28, 29, 95, 96 т. 1).

Оцінюючи висновки проведених трьох експертиз, суд вважає, що найбільш об’єктивною та такою, що погоджується із випискою із історії хвороби позивачки ОСОБА_1  ННЦ «Інституту кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска», де вона проходила, як стаціонарне, так і амбулаторне лікування, є висновок бюро судово-медичної експертизи № 344/ж від 24.03.2008р. Київського міського бюро судово-медичної експертизи, згідно якого проведення позивачці значних за обсягом лікувальних заходів консервативного та оперативного характеру може мати причинно-наслідковий зв’язок з ДТП від 10 грудня 2005р.

Тоді як висновки судово-медичної експертизи № 38/210 від 15.01.2008р. Київського міського бюро судово-медичної експертизи та комісійної судово-медичної експертизи № 60/285 від 13.03.2009р. Київського міського бюро судово-медичної експертизи суттєво не відрізняються, за винятком того, що комісійна судово-медична експертиза встановила наявність непрямого причинно-наслідкового зв’язку між ДТП та зверненням ОСОБА_1 12.12.2005р. за амбулаторною медичною допомогою з приводу загострення перебігу наявної у неї ішемічної хвороби серця, що дає підстави суду вважати, що саме після ДТП позивачка ОСОБА_1 постійно зверталася до медичних установ з приводу погіршення стану серцево-судинної системи, що призвело до її лікування у Вільнюському кардіохірургічному центрі, медикаментозного лікування та лікувально-реабілітаційного процесу.

Згідно полісу № ВА/0600532 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»від 11.02.2005р., страхувальником якої є відповідачка ОСОБА_2, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю потерпілого, становить 51000,00 грн. (а. с. № 305 т. 1).   

Таким чином, відповідач - ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»повинен відшкодувати позивачці витрати на лікування, реабілітацію потерпілого та купівлю лікарських препаратів, тому суд вважає, що витрати на лікування ОСОБА_1 у Вільнюському кардіохірургічному центрі ЗАТ «Кардіоліта», на придбання ліків та лікувально-реабілітаційний процес в розмірі 51000,00 грн., відповідно до страхового полісу, а витрати в сумі 891 грн. 77 коп. слід стягнути з відповідачки ОСОБА_2

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтовані, тому підлягають задоволенню в частині відшкодування витрат на лікування, придбання ліків та лікувально-реабілітаційний процес, що в загальному складає 51891,77 грн.,  в повному обсязі.

Щодо моральної шкоди в розмірі 42000 грн., то суд вважає за можливе задовольнити її частково в розмірі 3000 грн., враховуючи, що позивач перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, а відповідачка ОСОБА_2 добровільно не відшкодувала їй витрати на лікування та вартість ліків, позивачка витрачала час на звернення до суду та експертів. Інших доказів заподіяння моральної шкоди позивачем не надано.   

Доводи представника відповідачки ОСОБА_6 з приводу висновку спеціаліста № 344/ж Київського міського бюро судово-медичної експертизи від 24.03.2008р., що він не може бути належним доказом у справі, так як складений на підставі отриманих від позивачки даних, то його посилання на акт судово-медичного обстеження ОСОБА_1 № 10834 від 15.12.2005р., який складено судмедекспертом Данченком В.М. в присутності позивачки та з її слів, коли вона описала обсяг всіх нанесених їй травм та пошкоджень внаслідок ДТП, де в обох випадках використані дані позивачки, суперечать один одному від неясності, чому в одному випадку їх потрібно взяти до уваги, а в іншому вони базуються на припущеннях, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 60 ЦПК України, тому вони не заслуговують на увагу.

Згідно ст. ст. 81, 88 ЦПК України з відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 510 грн. 00 коп.; з відповідачки ОСОБА_2 судовий збір в сумі 8 грн. 92 коп. та 8 грн. 50 коп. за моральну шкоду, а всього в сумі 17 грн. 42 коп.

На підставі викладеного, ст. ст. 1195 ч. 1, 23 ЦК України, ст. 24.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 81, 88, 212-215, 218 ч. 1 ЦПК України, суд,-

                                          В И Р І Ш И В:

           Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»про відшкодування витрат на лікування у Вільнюському кардіохірургічному центрі ЗАТ «Кардіоліта», витрат на придбання ліків та витрат на лікувально-реабілітаційний процес та моральної шкоди внаслідок ДТП –задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»на користь ОСОБА_1 витрати на лікування у Вільнюському кардіохірургічному центрі ЗАТ «Кардіоліта», витрати на придбання ліків та витрати на лікувально-реабілітаційний процес в сумі 51000 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 510 грн. 00 коп., а всього 51510 (п’ятдесят одну тисячу п’ятсот десять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Запоріжжя, проживаючої: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 витрати на лікування у Вільнюському кардіохірургічному центрі ЗАТ «Кардіоліта», витрати на придбання ліків та витрати на лікувально-реабілітаційний процес в сумі 891 грн. 77 коп., моральну шкоду в розмірі 3000 грн., судовий збір в сумі 17 грн. 42 коп., а всього 3909 (три тисячі дев’ятсот дев’ять) грн. 19 коп.

           Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: