ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"30" жовтня 2006 р. Справа № 394/20-06
За позовом | Київського обласного комунального підприємства „Регіональний фонд”, м. Київ |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сошників”, с.Сошників, Бориспільського району |
про | стягнення 51312,06грн. |
Суддя Іваненко Я.Л. |
В засіданні приймали участь: |
від позивача | Трухан В.М., довіреність б/н від 13.02.2006р. |
від відповідача | Штефан Г.С., директор, протокол №1 від 16.05.2001р. |
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Київського обласного комунального підприємства „Регіональний фонд”, м. Київ (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сошників”, с.Сошників, Бориспільського району (надалі - відповідач) про стягнення 51312,06грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2006р. розгляд справи було призначено на 16.10.2006р. Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових матеріалів справи.
Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого обов’язку щодо проведення розрахунку за отримані ним на підставі договору поставки матеріально-технічні ресурси.
Відповідач в судовому засіданні 30.10.06р. надав заяву, відповідно до якої позовні вимоги в розмірі 51312,06грн. визнав.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.
Між Київським обласним комунальним підприємством „Регіональний фонд” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сошників” (підприємство) 30.03.2004р. було укладено договір №158 (надалі –Договір), відповідно до якого постачальник зобов’язався відпустити підприємству матеріально-технічні ресурси (7,5 тонн насіння кукурудзи та 17 тонн дизельного пального, всього на загальну суму 52311,86грн.), а підприємство зобов’язалося отримати матеріально-технічні ресурси та своєчасно провести розрахунок з постачальником.
На виконання умов договору позивач 30.03.2004р. поставив відповідачеві матеріально-технічні ресурси, що підтверджується видатковими накладними №РТ-0000248 на суму 18720,00грн. та №РТ-0000249 на суму 33592,07грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, а також довіреністю №951428 серія ЯЗГ від 30.03.2004р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 2.2.2. договору, підприємство зобов’язалося провести розрахунок з постачальником в термін до 01.10.2004р. грошовими коштами, продовольчим зерном або, як виняток, продуктами харчування.
Як встановлено матеріалами справи, в порушення своїх договірних зобов’язань відповідач за поставлені матеріальні ресурси розрахувався частково, сплативши 1000грн., у зв’язку з чим за останнім, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, рахується заборгованість на загальну суму 51312,06грн.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
За змістом частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Крім того, відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 51312,06грн. заборгованості за отримані матеріально-технічні ресурси є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.
На підставі ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,–
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сошників” (Київська область, Бориспільський район, с. Сошників, код ЄДРПОУ 31598616) на користь Київського обласного комунального підприємства „Регіональний фонд” (01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, 13, код ЄДРПОУ 32412281) 51312,06грн. (п’ятдесят одну тисячу триста дванадцять грн. 06коп.) заборгованості та судові витрати: 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 513,12грн. державного мита.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Іваненко Я.Л.