Справа № 2-2816/2011

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   06 березня 2012 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Козака А.В., при секретарі Нікітенковій М.М., за участю: представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -      

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом 10.10.2011 року, в якому зазначив, що 12.06.2010 року він уклав з ОСОБА_3 безвідсотковий договір позики № 1 (надалі –договір) на суму 6000 грн., про що нею була написана відповідна розписка.

Згідно умов договору, отримані кошти відповідач зобов’язувалась повернути до 12.09.2010 року, але до цього часу не повернула позичені кошти, через що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17130 грн. та судові витрати у розмірі 292 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та пояснив, що 12.06.2010 року його довіритель ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 безвідсотковий договір позики № 1 на суму 6000 грн., про що останньою була написана відповідна розписка про отримання грошових коштів на вказану суму. Оскільки ОСОБА_3, згідно з умовами договору зобов’язувалась повернути кошти до 12.09.2010 року, але до цього часу не повернула їх, він просив задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17130 грн., яка складається з боргу у розмірі 6000 грн., пені у розмірі 10950 грн. та інфляції у розмірі 180 грн., а також судові витрати у розмірі 292 грн.

Представник відповідача заперечував проти позову з тих підстав, що договір позики та розписка, на які посилається представник позивача були написані ОСОБА_3 під тиском, а тому не мають юридичної сили, через що просив залишити позов без задоволення.   

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 пояснив суду, що був з ОСОБА_3 у робочих стосунках, оскільки вона придбавала у нього одяг секонд-хенд. Вона звернулась до нього із проханням позичити їй грошові кошти у розмірі 6000 грн. посилаючись на хворобу матері., на що він погодився і 12.06.2010 року, у нього в офісі, який знаходиться у м. Кривому Розі по вулиці Ватутіна, 26, він уклав з нею безвідсотковий договір позики № 1, згідно з умовами якого позичив їй грошові кошти у розмірі 6000 грн., які ОСОБА_3 отримала від нього готівкою, про що написала відповідну розписку та зобов’язувалась повернути їх до 12.09.2010 року. Після цього вона відмовилась спілкуватись з ним та повертати позичені кошти.

Допитна в якості свідка ОСОБА_3 пояснила суду, що вона працювала продавцем у ОСОБА_2 з грудня 2008 по червень 2010 років. У червні 2010 року, під приводом того, що у неї була недостача в касі на суму 15000 грн., він примусив написати її розписку на суму 6000 грн. та звільнив від сплати решти 9000 грн.

ОСОБА_4 (а.с.46) та ОСОБА_5 (а.с.47) подали до суду письмові пояснення на підтримку пояснень ОСОБА_3, які фактично є аналогічними з її позицією.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідків, дослідивши докази наявні у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 12.06.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено безвідсотковий договір позики № 1 на суму 6000 грн. (а.с.9), згідно з умовами якого остання отримала грошові кошти у розмірі 6000 грн., про що нею була написана відповідна розписка (а.с.10).

Згідно зі ст.546 цього ж Кодексу прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. До теперішнього часу розписка знаходиться у позивача, що підтверджує невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно умов договору, які відповідно до п.2.3. договору, відповідач зобов’язувалась повернути до 12.09.2010 року, але до цього часу так і не повернула їх.

П.3.3. договору передбачено, що у випадку порушення позичальником строку повернення отриманих сум, зазначених у п.2.3. даного договору, позичальник зобов’язаний сплатити позикодавцю пеню з розрахунку 0,5% від вчасно не поверненої суми позики за кожний день прострочення.

Згідно наданого розрахунку, з вересня 2010 по жовтень 2011 років, сума пені, складає 10950 грн. (а.с.62).

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В розписці не встановлений відсоток річних, тому відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних, якщо інше не встановлено договором.      

З огляду на вищенаведене з відповідача на користь позивача належить стягнути індекс інфляції, виходячи з наступного розрахунку: 6000 грн. (сума боргу) Х 3% = 180 грн.

Відповідно до ст.526 цього ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже з відповідача на користь позивача належить стягнути суму заборгованості за договором позики у розмірі 17130 грн., яка складається з суми боргу у розмірі 6000 грн., пені у розмірі 10950 грн. та індексу інфляції у розмірі 180 грн.

Суд критично ставиться, як до усних пояснень відповідача та її представника, так і до письмових пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які на думку суду, направлені на уникнення ОСОБА_3 від цивільної відповідальності, оскільки викладені ними доводи не підтверджені відповідними доказами та в цілому суперечать, як матеріалам справи, так і поясненням позивача та його представника.         

          Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Отже, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України та Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 (із змінами і доповненнями) «Про державне мито»та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів»від 21.12.05 № 1258 (із змінами і доповненнями), які були чинні на момент подання позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати у розмірі 292 грн., які складаються з судового збору у розмірі 172 грн. (а.с.1-2) та витрат пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду цивільної справи у розмірі 120 грн. (а.с.3).

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.526,546,625,1046-1047,1049 ЦК України, ст.ст.10,60,88,208-210,212-215,218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2) заборгованість за договором позики № 1 від 12.06.2010 року у розмірі 17130 грн. та судові витрати у розмірі 292 грн.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя                                                                                Козак А.В.

Суддя:А. В. Козак