КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.2006 № 13/569
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Брайка А.І.
суддів: Бившевої Л.І.
Розваляєвої Т.С.
при секретарі: Даценко В.М.
За участю представників:
від позивача – Коноваленко Т. М.,
від відповідача – Чернов Д. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від
у справі № 13/569 (Євдокимов О.В.)
за позовом Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва
до Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк України
про стягнення 28188 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2006р. у справі № 13/569 в позові відмовлено повністю.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що судом порушено норми матеріального та процесуального права; неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду, викладені у спірному рішенні, не відповідають обставинам справи; проведення відповідачем робіт капітального характеру будинку № 16 по провулку Т. Шевченка стало причиною руйнації розташованого поряд будинку № 17 по провулку Михайлівському, а саме: на окремих ділянках відбулося просідання асфальтного покриття, пошкодження фасаду будинку та його внутрішніх конструкцій; вказані обставини підтверджуються, зокрема, актом будівельної лабораторії КП “Київжитлоспецексплуатація” від 25.12.2003р. № 120/10, актом обстеження ЖЕК-1002 від 10.01.2004р., зведеним кошторисним розрахунком від 03.08.2004р. на суму 28 188 грн. 00 коп.; реконструкція будинку № 16 по провулку Т. Шевченка була розпочата відповідачем задовго до отриманого Дозволу на будівельні роботи від 30.01.2004р.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів апелянта з огляду на те, що проведення відповідачем реконструкції будинку № 16 по провулку Т. Шевченка не знаходиться в причинно-наслідковому зв’язку із руйнацією будинку № 17 по провулку Михайлівському; відсутність вини відповідача підтверджується, зокрема, оцінкою технічного стану будинку № 17 по провулку Михайлівському, яка 30.08.2004р. була проведена Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій; відповідно до ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини; чинним законодавством не передбачено право Комунальних підприємств по утриманню житлового господарства зупиняти будівельні роботи та вимагати надання гарантійних зобов’язань власникам квартир.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 10.10.1995р. Старокиївською районною радою народних депутатів м. Києва було прийнято рішення № 82, відповідно до п. 1., 3.3. якого житловий будинок № 16 по провулку Т. Шевченка, загальною площею 756 кв. м, вирішено передати з балансу ЖЕК-101 ДКП ЖГ на баланс Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку України після завершення відселення останньої родини із зазначеного будинку; Промінвестбанку України доручено провести реконструкцію будинку за власні кошти і в строки, передбачені проектно-кошторисною документацією.
27.12.1996р. на підставі акту приймання-передачі будинок № 16 по провулку Т. Шевченка був переданий Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку України.
08.08.2005р. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва звернулось з позовом до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку України про стягнення 28 188 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування шкоди. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст. 1166 ЦК України, ст. 189 ЖК УРСР, положення Держбуду № 273 від 05.12.2000р., зазначивши при цьому, що 27.12.1996р. на підставі акту приймання-передачі відповідачу був переданий будинок № 16 по провулку Т. Шевченка для проведення реконструкції; проведення робіт по реконструкції вказаного будинку стало причиною руйнації розташованого поряд будинку № 17 по провулку Михайлівському; з приводу пошкодження будинку № 17 по провулку Михайлівському було складено відповідні акти та кошторис на суму 28 188 грн. 00 коп.; внаслідок дій відповідача позивач несе матеріальні збитки, оскільки змушений прикладати зусиль для припинення подальшої руйнації будинку № 17 по провулку Михайлівському.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на те, що проведення робіт капітального характеру за адресою: провулок Т. Шевченка, 16, не знаходиться в причинно-наслідковому зв’язку з руйнацією будинку, який розташований по провулку Михайлівському, 17; відповідно до висновку Бюро експертизи будівель та споруд Головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном м. Києва від 06.02.2003р. пошкодження будинку № 17 по провулку Михайлівському 17, про які йдеться в позовній заяві, були наявні ще до одержання відповідачем дозволу на проведення реконструкції спірного об’єкту; відсутність вини відповідача підтверджується також оцінкою технічного стану будинку № 17 про провулку Михайлівському, яка 30.08.2004р. була проведена Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2006р. у справі № 13/569 в позові відмовлено повністю.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в них відсутні будь-які належні докази позовних вимог.
Так, звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що реконструкція відповідачем будинку № 16 по провулку Т. Шевченка стала причиною руйнації розташованого поряд будинку № 17 по провулку Михайлівському. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається, зокрема, на:
- акт від 10.01.2004р., затверджений начальником ЖЕК-1002, в якому вказано, що в ході обстеження парадного приміщення чотирьохповерхового будинку по провулку Михайлівському, 17 були встановлені численні тріщини;
- акт від 19.10.2004р., затверджений начальником ЖЕК-1002, в якому зазначено, що тріщини, які раніше утворилися, збільшуються;
- акт обстеження технічного стану несучих та захисних конструкцій житлового будинку № 17 на провулку Михайлівському Будівельної лабораторії Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” № 120/10 від 25.12.2003р., в якому, зокрема, вказано, що “існує велика вірогідність негативного впливу на житловий будинок № 17 на провулку Михайлівському від проведення реконструкції житлового будинку № 16 на провулку Т. Шевченка”.
Разом з тим частиною 1 ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Однак акти, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, не є належним доказом по справі в розумінні ч. 1 ст. 32 ГПК України, оскільки по-перше, вони не є висновком експерта, кваліфікація та професійний рівень якого відповідають вимогам ст. 10 Закону України “Про судову експертизу”; по-друге, ані Житлово-експлуатаційна організація, ані Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” не є тими державними спеціалізованими установами, до компетенції яких віднесено проведення будь-яких експертиз.
Більш того, дані, вказані в зазначених вище актах, спростовані наданими відповідачем доказами, зокрема, висновком Бюро експертизи будівель та споруд Головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва про освідчення технічного стану будинку № 17 у провулку Михайлівському від 06.02.2003р., яким встановлено, що виявлені тріщини в зовнішніх і внутрішніх стінах носять осадовий характер і викликані, вірогідно, нерівномірністю осідання основи через можливе її змочування неконтрольованими витоками з мереж та поверхонь водою з території двору, покриття якого має руйнування, а також довантаження фундаментів внаслідок зміни частини конструкції при капітальному ремонті будинку у 1992 році.
До того ж з позитивного висновку державної експертизи КМСУДІЕ “Київдержекспертиза” від 09.06.2003р. вбачається, що проектна документація по реконструкції житлового будинку з надбудовою аттикового поверху, прибудовою ліфтової шахти, зимового саду та підземного паркінгу на 4 автомобілі у провулку Т. Шевченка, 16 у Шевченківському районі м. Києва відповідає чинній нормативній базі і рекомендується до затвердження.
Відсутність прямого причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача по реконструкції будинку № 16 по провулку Т. Шевченка та руйнацією будинку № 17 по провулку Михайлівському підтверджується також і наявними в матеріалах справи звітом про науково-технічну роботу оцінки технічного стану споруди № 17 по провулку Михайлівському від 30.08.2004р. (попередній) та заключним звітом оцінки технічного стану будинку № 17 по провулку Михайлівському від 12.05.2005р.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Із змісту наведеної норми вбачається, що підставами деліктної відповідальності, є: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв’язок між першими двома елементами та вина завдавача шкоди. При цьому причинний зв’язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов’язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об’єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Разом з тим з наданих позивачем та наявних в матеріалах справи доказів не вбачається прямого причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача з реконструкції будинку № 16 по провулку Т. Шевченка та руйнацією будинку № 17 по провулку Михайлівському, що, в свою чергу, свідчить і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, апеляційний господарський суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України “Про планування і забудову територій” забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств далі - будівництво). Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.
Із змісту ст. 29 вказаного Закону вбачається, що юридична особа, яка має намір здійснити будівництво об'єктів містобудування повинна отримати дозвіл на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2004р. Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видало відповідачу дозвіл № 0892-ІІІв/ІІІ на виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку з надбудовою аттикового поверху, прибудовою ліфтової шахти, зимового саду та підземного паркінгу на 4 автомобілі за адресою: провулок Тараса Шевченка, 16 у Шевченківському районі м. Києва.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що спірне рішення господарського суду першої інстанції винесено з врахуванням фактичних обставин справи та відповідає вимогам діючого законодавства, а отже підстави для його зміни або скасування відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та декларативності також не можуть бути підставою для зміни або скасування спірного рішення місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2006р. у справі № 13/569 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Головуючий суддя Брайко А.І.
Судді Бившева Л.І.
Розваляєва Т.С.
28.11.06 (відправлено)