ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
22.04.08р. | Справа № 23/94-08 |
За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області
до Відповідача-1:Відкритого акціонерного товариства "АрселорМітталКривийРіг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
Відповідача-2: Державного підприємства " Рудоуправління імені Кірова", м. Кривий Ріг
про стягнення 6463,40 грн.
Суддя Добродняк І.Ю.
Представники:
Від позивача: не з"явився
Від відповідача-1: Михайлова І.В. - дов. від 20.06.07 №85-167юр, представник
Від відповідача-2: не з"явився
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом та просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь позивача 6463,40 грн., які складаються з суми перерахунку страхових виплат, виплачених позивачем потерпілому - гр. Шпіги А.Ф.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07.06.05 стягнуто з відділення Фонду на користь Шпіги А.Ф. заборгованість по страхових виплатах за період з 01.04.01 по 01.05.05 у розмірі 6463,40 грн. внаслідок недостовірного перерахунку підприємством, де працював потерпілий, сум відшкодування шкоди.
Роботодавець несе відповідальність за достовірність даних, відображених за підписом посадових осіб, в наданні до Фонду документів про суму виплат потерпілому; відповідно до положень ст.228 ГК України, ст.ст.1172, 1191 ЦК України позивач має право зворотної вимоги (регресу) до підприємства.
ВАТ "АрселорМітталКривий Ріг" проти позову заперечує, посилаючись на те, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07.06.05 винною особою в недостовірному перерахунку сум відшкодування шкоди визнано ДП РУ ім. Кірова, на якому працював потерпілий. Крім того, ні Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування не передбачають право страховиків, якім є позивач, на звернення з регресними вимогами до страхувальників.
Виходячи з фактичних обставин справи, з метою забезпечення правильного вирішення спору, суд, керуючись ст.24 ГПК України, за власною ініціативою залучив до участі у справі за в якості відповідача-2 - Криворізьке рудоуправління ім. Кірова, про що виніс відповідну ухвалу від 19.02.08.
Відповідач-2 відзив на позов та витребувані судом документи не надав, представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач-2 повідомлений судом належним чином. Відповідач-2 надав письмове клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю приймати участь у даному судовому засіданні, знаходженні його представника в районних судах м. Кривого Рогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. По час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином. Причини нявки представника позивача суду не відомі.
Неявка представників позивача та відповідача-2 у судове засідання за викладених обставин не перешкоджає розгляду справи по суті.
Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача-1, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07.06.05 стягнуто з відділення Фонду на користь гр. Шпіги А.Ф. заборгованість по страхових виплатах за період з 01.04.01 по 01.05.05 у розмірі 6463,40 грн.
На виконання цього рішення суду, яке набрало законної сили 07.07.05, виданий виконавчий лист, за яким потерпілому виплачена вказана сума згідно платіжного доручення № 817 від 30.08.05 (а.с.9).
Гр. Шпіга А.Ф. працював машинистом скрепера на ДП РУ ім.Кірова, де під час роботи його здоров’ю була причинена шкода –професійне захворювання- сілікоз, висновком ЛСЕК потерпілому 15.11.88 встановлено 30% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності, 13.01.93 встановлено 30% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності, призначено відшкодування збитку.
Відповідно до наказу Державного комітету промислової політики України № 165 від 19.04.01 "Про подальшу реструктуризацію ДП РУ ім.Кірова" був затверджений укрупнений перелік об’єктів та виробничих потужностей державного підприємства "Рудоуправління імені Кірова", що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь", правонаступником якого в даний час є Відкрите акціонерне товариство "АрселорМітталКривий Ріг" (відповідач-1). Вказане в додатку № 1 до цього наказу майно державного підприємства РУ ім. Кірова передано на збільшення статутного фонду Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь", на базі вказаного майна створено шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату.
У зв'язку з введенням з 01.04.01 в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особиста справа потерпілого гр. Шпіги А.Ф. була передана у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, відповідачем-1 надана, в тому числі, довідка про розмір втраченого заробітку витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на 01.04.01 - дату передачі особової справи потерпілого гр. Шпіги А.Ф. (а.с.23).
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Страхування від нещасного випадку, як зазначено в преамбулі Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із завдань страхування від нещасного випадку є відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.
Згідно ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", сфера дії цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах, а також на осіб, право яких на отримання на відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків.
Згідно ст. 6 цього Закону суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.
Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду (стаття 25 Закону).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.46 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Таким чином, взаємовідносини сторін, якими є страховик (позивач) і страхувальник (в даному випадку відповідач-1) врегульовано виключно зазначеним Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Наявність між сторонами зі справи відносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до частини другої статті 1 Цивільного кодексу України виключає можливість застосування до них норм цього Кодексу, оскільки ці відносини не є цивільно-правовими.
З огляду на наведене суд вважає, що позивачем помилково застосовано статті 1172, 1191 Цивільного кодексу України, а також ст.228 Господарського кодексу України. Зазначені норми Цивільного кодексу України регулюють зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, а норми Господарського кодексу –зобов'язання щодо відшкодування збитків у сфері господарювання, і не поширюються на зобов'язання за соціальним страхуванням.
Водночас, ні Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ні Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування не передбачають право страховиків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання на звернення з регресними позовними вимогами до страхувальників.
Відсутність такого права випливає з самої суті соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до ст.52 Закону страхувальник несе відповідальність лише за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до законодавства.
Докази невиконання відповідачами своїх обов’язків із страхування позивачем не подані, із матеріалів справи не вбачаються.
Крім того, стаття 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", встановлюючи, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок внесків роботодавців; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству, не передбачає в якості джерел фінансування коштів, отриманих за регресними вимогами.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України. У зв’язку з чим, твердження позивача щодо понесення збитків державою в даному випадку є необґрунтованим.
Таким чином, в силу закону у разі настання страхового випадку позивач зобов'язаний у встановленому законодавством порядку відшкодувати потерпілому шкоду, тоді як для стягнення цієї суми з підприємства в порядку регресу належні підстави відсутні.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.49, ст.ст. 82-84, ГПК України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя | І.Ю. Добродняк |
Рішення підписано 24.04.08 Згiдно з оригіналом |
Помічник судді | Н.Ф. Голов'яшкіна |