КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2007 № 2/445-17/132
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Верховця А.А.
Тищенко А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від прокуратури - Хруленко О.В. – старший прокурор відділу військовоїпрокуратури Центрального регіону України
від позивача – Бабич О.Д. – юрист
від відповідача – Ілюха А.І. – юрист
від третьої особи-1 - представник не з‘явився
від третьої особи-2 - Пилипенко Г.М. – юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військова прокуратура Центрального регіону України
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.08.2007
у справі № 2/445-17/132 (Кролевець О.А.)
за позовом ЗАТ "Позняки-Жил-Буд"
до Управління капітального будівництва Міністерства оборони України
третя особа відповідача Київська міська рада
Міністерство оборони України
третя особа позивача
про спонукання до виконання умов договору
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ “Позняки-Жил-Буд” звернулося до суду з позовом про зобов’язання Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (м. Київ) виконати умови п. 9.1. Договору від 02.10.00 № 31 на участь в будівництві житлового комплексу на території військового містечка № 62 за адресою бул. Л. Українки, 23 в Печерському районі м. Києва, шляхом вчинення дій, необхідних для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів житлового комплексу з дитячим дошкільним навчальним закладом, офісним блоком та підземною автостоянкою на бул. Лесі Українки, 23 у Печерському районі м. Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя
Домнічева І.О.) від 15.09.06 позовні вимоги ЗАТ “Позняки-Жил-Буд” задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду Військовий прокурор Центрального регіону України (надалі – Прокурор) звернувся з касаційним поданням до Вищого господарського суду України в якому просив рішення від 15.09.06 Господарського суду міста Києва скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким визнати недійсним з моменту його укладення договір від 02.10.00 № 31 про пайову участь у будівництві.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.06 (Головуючий Першиков Є.В., судді Савченко Г.В., Ходаківська І.П.) касаційне подання заступника військового прокурора Центрального регіону України № 5/5390 від 20.10.06 залишене без задоволення. Рішення від 15.09.06 господарського суду міста Києва у справі № 2/445 господарського суду міста Києва залишене без змін.
Зазначені рішення і постанова мотивовані тим, що Управління в порушення вимог ст. ст. 526, 629 ЦК України ухиляється від виконання обов’язків за договором.
Не погоджуючись з постановою Вищого господарського суду України Управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулося з касаційною скаргою до Верховного суду України в якому просило Постанову Вищого господарського суду України від 21.12.06 скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального права і різне застосування Вищим господарським судом України одного і того ж положення закону в аналогічних справах.
Постановою судової палати у господарських справах Верховного суду України від 20.03.07 касаційну скаргу Управління капітального будівництва Міністерства оборони України задоволено. Постанову Вищого господарського суду України від 21.12.06 і рішення від 15.09.06 господарського суду міста Києва у справі № 2/445 скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції та приписано залучити до справи при новому розгляді Міністерство оборони України.
Ухвалою суду від 23.04.07 до розгляду справи залучено Міністерство оборони України в якості третьої особи. В залученні у якості відповідача Центрального територіального управління капітального будівництва відмовлено, оскільки воно не є стороною спірного договору.
Рішенням від 08.08.07 Господарського суду міста Києва (суддя
Кролевець О.А) позовні вимоги ЗАТ “Позняки-Жил-Буд” задоволено повністю.
Управління капітального будівництва Міністерства оборони України зобов’язано виконати умови п. 9.1 договору від 02.10.00 № 31 на участь в будівництві житлового комплексу на території військового містечка № 62 за адресою бул. Л.Українки, 23 в Печерському районі м. Києва, шляхом вчинення дій, необхідних для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів житлового комплексу з дитячим дошкільним навчальним закладом, офісним блоком та підземною автостоянкою на бул. Лесі Українки, 23 у Печерському районі м. Києва, а саме:
- укласти з Київською міською радою договір оренди земельних ділянок на умовах рішення від 14.07.05 № 783/3358 “Про передачу земельних ділянок управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України (м. Київ) для будівництва житлового комплексу з дитячим дошкільним навчальним закладом, офісним блоком та підземною автостоянкою на бул. Лесі Українки, 23 у Печерському районі м. Києва”;
- сприяти в продовженні дозволу на виконання будівельних робіт;
- забезпечити створення робочої та державної комісій з прийняття об'єкту в експлуатацію;
- забезпечити реєстрацію державного акту про прийняття об'єкту в експлуатацію в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації.
З Управління капітального будівництва Міністерства оборони України на користь ЗАТ “Позняки-Жил-Буд” призначено до стягнення 85,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва Прокурор звернувся з апеляційним поданням до Київського апеляційного господарського суду в якому просить рішення від 08.08.07 Господарського суду міста Києва скасувати та припинити провадження по справі посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва міністерство оборони України звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду в якій просить рішення від 08.08.07 Господарського суду міста Києва скасувати та постановити нове рішення по справі, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права.
У відзиві на апеляційне подання та апеляційну скаргу позивач заперечує проти викладених в них доводів, вважаючи їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення місцевого суду законним і винесеним з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Просить залишити рішення Господарського суду м. Києва без змін, а апеляційне подання та апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши документи та матеріали додані до апеляційного подання та апеляційної скарги, письмові пояснення сторін, третіх осіб та прокурора, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третіх осіб, думку прокурора, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що апеляційне подання та апеляційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.
02 жовтня 2000 р. між ЗАТ “Позняки-Жил-Буд” та Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України, правонаступником якого є Управління капітального будівництва Міністерства оборони України, укладено Договір № 31 на участь в будівництві житлового комплексу на території військового містечка № 62 за адресою бул. Л. Українки, 23 в Печерському районі м. Києва, предметом якого є будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового і торгівельного призначення, підземними автостоянками за адресою: Україна, бул. Л. Українки, 23 в Печерському районі м. Києва.
Рішенням Київської міської ради від 14 липня 2005 року N 783/3358 “Про передачу земельних ділянок управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України (м. Київ) для будівництва житлового комплексу з дитячим дошкільним навчальним закладом, офісним блоком та підземною автостоянкою на бул. Лесі Українки, 23 у Печерському районі м. Києва” затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України (м. Київ) для будівництва житлового комплексу з дитячим дошкільним навчальним закладом, офісним блоком та підземною автостоянкою на бул. Лесі Українки, 23 у Печерському районі м. Києва та передано Управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України (м. Київ) в короткострокову оренду на 2 роки земельні ділянки загальною площею 1,11 га (в тому числі 0,10 га в межах червоних ліній) на бул. Лесі Українки, 23 у Печерському районі м. Києва, в тому числі:
- ділянку N 1 площею 0,72 га - для будівництва житлового комплексу з дитячим дошкільним навчальним закладом, офісним блоком та підземною автостоянкою за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;
- ділянку N 2 площею 0,39 га - для організації будівельних робіт за рахунок земель, вилучених відповідно до п. 2 цього рішення (площею 0,29 га), та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 0,10 га в межах червоних ліній).
Пунктом 4.2. згаданого рішення приписано Управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України (м. Київ) у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо винесення меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельними ділянками – а саме договору оренди земельних ділянок.
ЗАТ “Позняки-Жил-Буд” свої обов’язки за Договором щодо організації проектування, фінансування, технічного нагляду за будівництвом об’єкту виконує у повному обсязі, а свої обов’язки щодо розрахунків з Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України за Договором та додатковими угодами до нього виконало у повному обсязі, про що свідчить Акт звірки взаємних розрахунків підписаний між ЗАТ “Позняки-Жил-Буд” і 17.12.2004 р. і Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, затверджений Першим заступником Міністра оборони України – керівником апарату Міністерства оборони України 28.12.2004 р.
Однак відповідний договір оренди земельних ділянок Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України не укладено, що перешкоджає ЗАТ “Позняки-Жил-Буд” здійснити коригування проекту будівництва та ввести збудований об’єкт в експлуатацію. Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) своїм листом від 05.05.06 № 05-358/12628 повідомило, що управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України (м. Київ) “...необхідно забезпечити нотаріальне посвідчення договору оренди і здійснити його підписання...”
Як вбачається з матеріалів справи, Управління капітального будівництва Міністерства оборони України ухиляється від виконання своїх обов’язків, передбачених п. 9.1. Договору, у якому передбачено, що “Сторона 1 і Сторона 2, пред’являють технічній комісії необхідні документи по завершеному будівництвом Об’єкту для здійснення здачі Об’єкту в експлуатацію у встановленому порядку”.
Незважаючи на неодноразові письмові звернення ЗАТ “Позняки-Жил-Буд” (листи від 08.06.06 № 1406, від 08.06.06 № 1407, від 05.05.06 № 1226, від 23.05.06 № 1336) Управління капітального будівництва Міністерства оборони України свої обов’язки за Договором не виконує, безпідставно вимагаючи перегляду істотних умов Договору (листи від 16.03.04 № 141/95, від 13.08.04 №141/282, від 08.06.06 № 141/250, від 31.05.06 № 141/234).
Посилання Управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Міністерства оборони України на належне виконання відповідачем Договору відповідними доказами не підтверджене.
Щодо твердження Прокурора та Міністерства оборони України що Управління капітального будівництва Міністерства оборони України не є належним відповідачем, оскільки відповідно до вимог наказу міністра оборони України від 28.12.05 № 772, наказів Директора департаменту будівництва від 27.12.06 № 90 та від 16.10.06 № 51 функції замовника за спірним договором передані Центральному територіальному управлінню капітального будівництва, слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 510 ЦК України “…Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї…” , ст. 525 ЦК України передбачає, що “…одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом…” Пунктом 12.5 Договору передбачено, що жодна із сторін не має права передавати свої права і обов’язки по договору третім особам без письмової згоди іншої сторони. Підтвердження згоди ЗАТ “Позняки-Жил-Буд” на заміну сторони в зобов’язанні представниками Управління капітального будівництва Міністерства оборони України , Міністерства оборони України та Прокурором не суду надано.
До того ж зобов’язання підписання договору оренди земельної ділянки нерозривно пов’язане з Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, оскільки рішенням Київської міської ради від 14 липня 2005 року N 783/3358 земельні ділянки для будівництва Об’єкту відведені саме на Управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
Таким чином зобов’язання за договором повинне виконувати Управління капітального будівництва Міністерства оборони України, а не Центральне територіальне управління капітального будівництва.
Доводи представника Міністерства оборони України та Прокурора про те, що відведена земельна ділянка є землями оборони не до уваги судом не приймаються з наступних підстав.
Згідно п. 2 рішення Київської міської ради від 14 липня 2005 року N 783/3358 “Про передачу земельних ділянок управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України (м. Київ) для будівництва житлового комплексу з дитячим дошкільним навчальним закладом, офісним блоком та підземною автостоянкою на бул. Лесі Українки, 23 у Печерському районі м. Києва” вилучено з користування Київського квартирно-експлуатаційного управління частину земельної ділянки площею 0,72 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 15.01.01 N 5 "О возобновлении отвода и установления границ земельных участков в Печерском и Ленинском районах г. Киева, занимаемых военными городками Квартирно-эксплуатационного Управления Киевского Военного округа" (лист-згода від 16.10.2003 N 1/1081), та віднесено її до земель запасу житлової та громадської забудови.
Ч. 1 ст. 2 Закону України “Про використання земель оборони” передбачено, що “…Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України…” З наданих доказів вбачається, що земельна ділянка по бул. Л. Українки, 23 в постійному користуванні жодної військової частини не перебуває, а передана відповідним рішенням Київської міської ради у короткострокову оренду Управлінню для будівництва житлового комплексу, а значить до земель оборони не відноситься. Жодних доказів, які спростовують цей висновок представниками Управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Міністерства оборони України та Прокурором не суду надано.
Посилання представника Міністерства оборони України та Прокурора на невідповідність спірного Договору ст. 180 ГК України та порушення вимог “Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних сил України”, затвердженого Указом Президента України від 01.07.93 № 240/93, є безпідставними, оскільки спірний договір укладено до набрання Господарським кодексом України чинності, а ст. 153 ЦК України, який діяв на час укладення Договору передбачала, що «…договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди…»
За спірним договором сторонами було досягнуто згоди по всім істотним умовам і здійснювалась діяльність протягом майже семи років. ЗАТ “Позняки-Жил-Буд” свої обов’язки за договором щодо організації проектування, фінансування, технічного нагляду за будівництвом об’єкту виконувало і виконує у повному обсязі, а свої обов’язки щодо розрахунків за договором та додатковими угодами до нього виконало у повному обсязі, про що свідчить Акт звірки взаємних розрахунків підписаний між позивачем і відповідачем 17.12.2004 р. і затверджений Першим заступником Міністра оборони України – керівником апарату Міністерства оборони України 28.12.2004 р., що свідчить про схвалення договору Міністерством оборони України. Разом з цим згідно ст. 6 Цивільного кодексу України:
«1.Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.»
Зазначеним вище Указом Президента України від 01.07.93 № 240/93 прямо не вказано, що участь Збройних сил України у спорудженні житла може здійснюватись виключно на підставі цього Указу з додержанням всіх його положень.
Спірний договір не є договором про інвестування будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, тому дія “Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних сил України”, затвердженого Указом Президента України від 01.07.93 № 240/93, на його положення не поширюється. Це змішаний договір, якому притаманні риси як договору про сумісну діяльність, так інвестиційного, а тому відповідно до ч.2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність повинні визначатися за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності, а отже не врегулювання умовами договору певних відносин сторін або обумовленість поетапного врегулювання окремих питань не є підставою для визнання його недійсним.
Посилання Прокурора та Міністерства оборони України на відсутність у Управління капітального будівництва Міністерства оборони України обов’язку підписання договору оренди земельної ділянки не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підписання договору оренди земельної ділянки здійснюється на підставі рішення Київської міської ради, а земельна ділянка таким рішення відведена саме на Управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне Військової прокуратури Центрального регіону України таапеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2007 р. по справі №2/445-17/132 – без змін.
2. Матеріали справи № 2/445-17/132 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Верховець А.А.
Тищенко А.І.
10.10.07 (відправлено)