ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"02" жовтня 2006 р. Справа № 303/20-06
За позовом | Закритого акціонерного товариства „Київмлин”, м. Київ |
до | Приватного підприємства „Агрофірми „Данилівська”, с. Данилівка |
про | стягнення 22989,97грн. |
Суддя Іваненко Я.Л. |
В засіданні приймали участь: |
від позивача | Івченко О.В., довіреність №1-511 від 18.07.2006р. |
від відповідача | не з’явився |
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства „Київмлин”, м. Київ (надалі - позивач) до Приватного підприємства „Агрофірми „Данилівська”, с. Данилівка (надалі - відповідач) про стягнення 22989,97грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2006р. розгляд справи було призначено на 31.07.2006р. Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представників сторін та необхідністю витребування додаткових матеріалів справи. Строк розгляду справи було продовжено за письмовим клопотанням сторін від 12.09.2006р..
Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого обов’язку щодо проведення розрахунку за отриманий ним за видатковими накладними товар.
В судовому засіданні 12.09.2006р. представник відповідача борг визнав, проте у клопотанні №18 від 12.09.06р. вказав на тяжке фінансове становище як на причину неможливості вчасно розрахуватися за отриману продукцію, та клопотав про відкладення розгляду справи для надання йому можливості погасити заборгованість. За клопотанням представника відповідача розгляд справи було відкладено до 02.10.06р.
В судове засідання 02.10.06р. представник відповідача, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду, не з’явився, проте надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представника у відпустці. Доказів неможливості направлення іншого представника в судове засідання відповідачем не надано. Крім того, суд враховує й те, що про судове засідання, яке відбудеться 02.10.06р. відповідач був повідомлений майже за місяць, а ненаправлення свого представника для участі у розгляді справи суд розцінює як намагання відповідача затягнути судовий процес. Тому, відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.
Закрите акціонерне товариство „Київмлин” поставило приватному підприємству „Агрофірмі „Данилівська” висівки та кормову добавку (далі –товар), що підтверджується довіреностями, копії яких знаходяться в матеріалах справи (36шт.), які видані на ім’я особи, уповноваженої відповідачем на отримання товару, та належним чином оформленими видатковими копії яких знаходяться в матеріалах справи (37 шт.). Всього на загальну суму 42732,12грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за товар розрахувався частково на суму 19742,15грн., у зв’язку з чим за останнім існує заборгованість в розмірі 22989,97грн.
Як і будь-які інші цивільні та господарські правовідносини, зобов’язання виникають при наявності певних юридичних фактів. Ці факти або певні їх сукупності називаються підставами виникнення зобов’язання. Відповідно до ст. 174 Господарського Кодексу України господарські зобов’язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання. В силу п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами ж виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб.
Частина 2 статі 205 ЦК України передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вищезазначені дії позивача та відповідача свідчать про виникнення між сторонами правовідносин щодо купівлі-продажу товару.
Тобто, як вбачається з матеріалів справи, своїми діями відповідач прийняв на себе обов’язок прийняти та оплатити товар, а позивач в свою чергу –передати товар.
У зв’язку із зазначеним після належного виконання позивачем своїх зобов’язань щодо передачі відповідачеві товару, у відповідача виникло зобов’язання розрахуватись за нього.
В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено господарським судом, сторонами по справі не було визначено строк виконання відповідачем зобов’язання щодо розрахунку за отриманий товар.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача претензію від 20.01.2006р. №1-39 з пропозицією погасити заборгованість.
Відповідач відповіді на претензію не надіслав, заборгованість не погасив.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
За змістом частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Крім того, стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 22989,97грн. заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.
На підставі ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,–
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства „Агрофірми „Данилівська” (08624, Київська область, Васильківський район, с. Данилівка, код ЗКПО 19415169) на користь Закритого акціонерного товариства „Київмлин”(04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83, код ЗКПО 30523267) 22989,97грн. (двадцять дві тисячі дев’ятсот вісімдесят дев’ять грн. 97коп.) основної заборгованості та судові витрати: 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 229,90 грн. державного мита.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Іваненко Я.Л.