ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
03.11.2006 Справа № 11/118
За позовом Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж „Закарпаттеплокомуненерго”, м.Ужгород
до відповідача Хустського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м.Хуст
про стягнення суми 132865,91грн.
Суддя Л.М.Якимчук
Представники:
від позивача: Михайлишин В.М. - начальник юридичного відділу, дов. від 20.09.2006
від відповідача: не з’явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 132865,91грн. збитків, які виникли внаслідок перевитрат природного газу та електроенергії, що зумовлені несанкціонованим відключенням відповідачем холодної води, в порушення умов договору №79 від 01.01.1999р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у ньому. Зокрема, вказав, що посилання позивача на договір №79 від 01.01.1999 є неправомірним, оскільки згідно ст.153 Цивільного кодексу УРСР в ред. 1963 року (діяв на час укладення договору №79 від 01.01.1999) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Проект договору, що був наданий Хустським ВУВКГ, з боку Закарпаттеплокомуненерго був підписаний з протоколом розбіжностей, тобто згоди з усіх істотних умов договору між сторонами досягнуто не було, що є підставою для визнання даного договору таким, що є неукладеним. Окрім того, договір №79 від 01.01.1999 укладений сторонами на один рік - з 01.01.1999 по 31.12.1999 і після закінчення цього строку сторони не дійшли згоди щодо розбіжностей, а тому його не можна вважати і продовженим.
Згідно п.12.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 01.07.1994, відпускання води та приймання стічних вод за згодою Водоканалу може проводитись шляхом відкриття особового рахунку (абонентської картки). Тобто відпускання води Закарпаттеплокомуненерго проводилось не за договором.
У відповідності до п.п.1.4, 1.11 Правил подачі води з комунальних водопроводів може здійснюватись за графіком, що визначається та затверджується місцевими органами державної виконавчої влади або уповноваженим ними органом залежно від технічного стану і пропускної здатності (продуктивності) водопровідних та каналізаційних споруд. Згідно графіків подачі холодної води на м.Хуст, що затверджені міським головою, визначено години доби, коли подається холодна вода і тиск у водопроводі складає 4,0 атмосфери. Про графіки подачі води у зимовий період, підприємством було повідомлено начальника Хустської дільниці теплових мереж листом №189 від 30.09.2004. До того ж, позивача листами №124 від 16.06.2005 та №130 від 23.12.2005 просили встановити резервуари для запасу води. Тому вимагати цілодобової подачі води „Закарпаттеплокомуненерго” не має права.
На підставі розпорядження Хустського міського голови №186 від 10.11.2005 року було проведено обстеження котелень ВАТ „Закарпаттеплокомуненерго”, в результаті якого встановлено, що на п’яти котельнях наявні ємкості для запасу води. Також встановлено, що на одній котельні є 4 вільні цистерни (місткістю по 10м.куб.), які б могли забезпечити запас води на інших котельнях. Тобто котельні ВАТ „Закарпаттеплокомуненерго” забезпечені резервуарами для води, що дає можливість постійно підтримувати рівень води у системі теплопостачання. Але резервуари для запасу води не заповнюються позивачем, що й призводить до перевитрат, про які говорить позивач у позовній заяві.
Окрім того, системи теплопостачання Хустської дільниці теплових мереж є зношеними, відамортизованими, що призводить до значних перевитрат води і зумовлюють необхідність постійного відновлення рівня води у системі теплопостачання. Фактично ремонтні роботи по відновленню систем теплопостачання з боку „Закарпаттеплокомуненерго” не проводяться.
У судовому засіданні оголошувались перерви з 31.05.2006 до 21.06.2006 та з 25.10.2006 до 11год 30хв. 03.11.2006р.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд
встановив:
Позивач просить стягнути з відповідача 131043,15грн. –суму перевитрат природного газу та 1822,76грн.- суму перевитрат електроенергії, що складає збитки, які він поніс у зв'язку з відключенням відповідачем води у нічний час в опалювальний період: з жовтня 2005 року по березень 2006 року.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ним і відповідачем 1 січня 1999 року укладено договір №79 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, з проколом розбіжностей. Відповідно до умов зазначеного договору відповідач зобов'язався забезпечувати його, позивача, безперебійно питною водою, яка відповідає чинному стандартові, підтримувати в точці приєднання Абонента, в комунальному водопроводі розрахунковий тиск не менше 2,0 атмосфери.
Однак, вказує позивач, всупереч умов укладеного договору Водоканал несанкціоновано, безпідставно і без будь-яких повідомлень проводив відключення холодної води, що в свою чергу приводило до повного припинення роботи теплогенеруючого обладнання підприємства, у підтвердження чого подав акти про відключення холодної води.
У вказаних актах зазначено, що водопостачання припинялось в нічний час з 22год.
Відповідач, спростовуючи твердження позивача щодо порушення ним зобов’язань, передбачених договором №79 від 01.01.1999, стосовно безперебійного забезпечення його водою, подав суду рішення господарського суду Закарпатської області у справі №10/56 від 18.04.2006 у якому дано правову оцінку зазначеному договору.
Зокрема, вказано, що сторонами на момент підписання договору №79 від 01.01.1999 не було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, а отже, такий, в силу норм ст.153 діючого на той час Цивільного кодексу УРСР, слід визнати неукладеним.
Вказане рішення набрало законної сили з 30.06.2006.
Отже, позивач безпідставно вважає, що відповідач взяв на себе зобов'язання безперебійно забезпечувати його водою, уклавши з ним договір №79 від 01.01.1999.
Крім того, відповідач подав суду графіки подачі холодної води, затверджені Хустським міським головою 18 січня 2005 року, в яких зазначено, що з 24год. до 05год. повна зупинка подачі холодної води, а також лист від 16.06.2005 №104, підписаного начальником Хустського ВУВКГ та надісланого ВАТ „Закарпаттеплокомуненерго”, в якому нагадувалось позивачу про те, що до початку опалювального періоду йому необхідно влаштувати на всіх котельнях м.Хуст резервуари для запасу води. У листі від 23.12.2005 №130, надісланому начальнику Хустської дільниці теплових мереж, також йшлося про те, що остання повинна встановити резервуари для запасу води по всіх котельнях, оскільки в нічні години буде припинена подача води.
Листом від 16.11.2005 №210 начальник Хустського ВУВКГ проінформував Міського голову про те, що на виконання розпорядження Хустського міського голови від 10.11.2005 №186 проведено обстеження котелень ВАТ „Закарпаттеплокомуненерго” і виявлено, що на п’яти котельнях запас води відсутній, а на 5 котельнях є в наявності запаси холодної води. На одній котельні є 4 вільні цистерни, які могли б забезпечити запас води на інших котельнях.
У акті перевірки роботи котелень м.Хуст від 22.11.2005 зазначено, що тепломережі не готові до роботи в осінньо-зимовий період (Жайворонкова - прориви в 3-х місцях, розрита теплотраса біля котельні, Свободи - теплотраса до буд.№25, К.Набережна).
Таким чином, наявність вказаних недоліків щодо готовності теплотрас до опалювального сезону також сприяє збиткам, які зазнає позивач.
Відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність на наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
У даному спорі судом не встановлено факту порушення відповідачем зобов’язань щодо безперебійного постачання позивача водою, що призвело до нанесення йому збитків, в силу того, що договір, на який посилається позивач, визнаний судом неукладеним (рішення господарського суду від 18.04.2006 №10/56).
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
2. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.
Суддя Л.М.Якимчук