ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

22 лютого 2012 р.           Справа № 2а/0270/638/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання:   Ткачук Вікторії Олексіївні  

за участю представників сторін:

позивача      :   Сивої В.Д.

відповідача :   Яремчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Немирівські електричні мережі"   

до:   управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області  

про: визнання дій неправомірними та зобов’язання відшкодувати частину вартості електроенергії

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Немирівські електромережі" до управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання відшкодувати частину вартості електроенергії.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема тим, що відповідач відмовив позивачу у відшкодуванні витрат пов’язаних із наданням пільг з оплати електроенергії без норм споживання особам, на яких поширюється дія Закону України "Про міліцію". На думку позивача, така відмова є неправомірною, оскільки положення відповідного Закону, які обмежують надання пільг в рамках норм споживання визнані неконституційними, в зв’язку з чим, останній звернувся з позовом  до суду про стягнення коштів.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, зокрема зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 20.05.2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 68 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо надання пільг в оплаті на житлово-комунальні послуги, передбачених Законом України "Про міліцію", визнано таким, що втратило чинність з дня ухвалення вказаного рішення, однак, при цьому додаткових вимог стосовно порядку його виконання визначено не було. Також відповідач зазначає, що проведення перерахунку наданих пільг в оплаті за спожиту електроенергію без урахування норм пільгового споживання перебуватиме додаткових бюджетних коштів, які не були передбачені в Державному бюджеті України на 2011 рік.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Листом від 19.01.2012 року № 00-63-22 (а.с.6) позивач, з метою врегулювання спірного питання, яке стосується відшкодування відповідачем витрат, пов’язаних із наданням пільг по оплаті електроенергії, звернувся до УПСЗН Немирівської РДА з проханням відшкодувати кошти пільговикам на яких поширюється дія ст. 22 Закону України "Про міліцію" за період з 01.10.2011 року - 01.01.2012 року на загальну суму - 5659,59 грн. (а.с. 6). Даний лист залишений без реагування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту звірки взаєморозрахунків,  відповідачем не відшкодовано позивачу пільги з оплати послуг з постачання електричної енергії без норм споживання, в розмірі 5659,59 грн. (а.с.8).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів суд виходить з наступного.

Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Так, ч. 4 ст. 22 Закону України "Про міліцію",  із врахуванням змін, внесених  Законом  України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України",  зобов’язувала  працівникам міліції та членам їх сімей надати 50-ти процентну знижку по оплаті спожитої електроенергії, в межах норм встановлених законодавством.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10рп/2008 внесені Законом України про Державний бюджет України на 2008 рік зміни до вказаної статті, в частині, що стосується встановлення меж норм споживання - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними).

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх  неконституційність.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин ст. 22 Закону України "Про міліцію" передбачає надання пільг працівникам міліції та членам їх сімей у вигляді 50-ти процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива без обмеження норм споживання.

Цією ж статтею, передбачено, що за  працівниками  міліції,  звільненими  зі  служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

Статтею 9 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. До їх числа належать, зокрема, нормативи користування житлово-комунальними послугами щодо яких держава надає пільги.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256,  відповідача визначено головним розпорядником коштів, який зобов’язаний проводити відповідні відшкодування.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" закріплено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з постачання електричної енергії.

Згідно до ст. 21 вказаного Закону, окремо визначаються нормативи коштів  Державного  бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств, установ і організацій соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення. Нормативи фінансування встановлюються під час прийняття Закону України про Державний бюджет країни на поточний рік, а також під час формування бюджетів соціальних фондів.

Відтак, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на те, що з 22.05.2008 року (з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення) ПАТ "Вінницяобленерго", як електропостачальна організація, зобов’язана надавати електроенергію по пільговому тарифу, зокрема 50% знижку по оплаті спожитої електроенергії на весь її обсяг.

Отже, позивачу, як енергопостачальній організації, повинно відшкодовуватися відповідачем 50 відсотків вартості використаної електроенергії особами, на яких поширюється дія ст. 22 Закону України "Про міліцію", без врахування норм спожитої електроенергії, визначених постановою КМУ від 01.08.1996 року № 879.

В акті звірки розрахунків по категорії пільговиків, підписаного обома сторонами  вказані суми, що нараховані СО "Немирівські ЕМ" (без врахування норм споживання) та УПСЗН Немирівської РДА (з врахуванням норм споживання, встановлених Постановою  КМУ від 01.08.1996 року №879). Різниця складає 5659,59 грн., яку і просить відшкодувати позивач.   

Крім того, в процесі  розгляду справи  встановлено, що між сторонами  відсутній спір з приводу переліку та кількості осіб, які мають право на пільги відповідно до ст. 22 Закону України "Про міліцію".  

Статтею 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом України "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, цільове спрямування цих видатків.

Відповідно п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно з п. 2.1 наказу Державного казначейства України №136 від 09.08.2004 року та ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов’язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом поточного бюджетного року.

Показники Державного бюджету на 2011 рік в частині виплат, які встановлені ст. 22 Закону України "Про міліцію" розраховано виходячи з положень постанови КМУ від 01.08.1996 року № 879, і не передбачають призначень для взяття зобов’язань щодо перерахунку пільг за минулі роки.

Проте, суд вважає, що розпорядники бюджетних коштів з врахуванням вимог бюджетного законодавства, у випадку виникнення обставин, які потребують додаткових видатків з бюджету, можуть звернутися з пропозицією про збільшення бюджетних асигнувань чи врахувати їх у кошторис наступного бюджетного року, подавши завчасно пропозиції щодо включення видатків за минулі роки при формуванні бюджету на наступний рік.

Так, за змістом ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 цього кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року за № 256 передбачено, що фінансування видатків бюджетів за державними програмами соціального захисту населення  провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік у межах обсягів, затверджених  у обласних бюджетах, бюджеті Автономної республіки Крим, бюджетах м. Києва і Севастополя, міст республіканського  і обласного значення, та у районних бюджетах на зазначені цілі. Головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники  головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Пунктом 6 цього ж Порядку передбачені дії, які необхідно здійснити головним розпорядником коштів місцевих бюджетів у разі виникнення додаткових зобов’язань.

Так, у разі виникнення додаткових зобов’язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця  до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських  рад (міст республіканського Автономної  Республіки  Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у  поточному місяці суми.  Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум  та  подають  їх  до  20  числа фінансовим органам обласних, управлінням  Державного казначейства в областях.

Отже, витрати Державного бюджету України на 2011 рік на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися, але можуть бути внесені зміни для забезпечення таких виплат у майбутніх періодах для вирішення питань щодо погашення заборгованості минулих років.

Більш того п. 2 постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 року поміж іншого установлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих утримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного  позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав,  свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати здійснені позивачем підлягають стягненню з Державного бюджету України.  

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області щодо відшкодування пільг громадянам, які мають право на пільги згідно Закону України "Про міліцію" за жовтень-грудень 2011 року.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області вчинити дії з відшкодування шкоди завданої його неправомірними діями в сумі 5659 грн. 59 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Вінницяобленерго" в особі СО "Немирівські ЕМ" судові витрати в сумі 32,19 грн. та 107,30 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Альчук Максим Петрович