ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "15" травня 2008 р.                                                           Справа № 10/323-07

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

                                                                                   

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Жорової Л.М., довіреність №242/10 від 29.12.2007р.,

від відповідача: не з'явився,

  

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "12" лютого 2008 р.  у справі № 10/323-07 (суддя Даценко М.В.)

за  позовом Дочірньої компанії компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації"Вінницягаз", м. Вінниця

про стяггнення 11615950,82 грн.  

ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.02.2008р. у справі №10/323-07 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 11615950,82 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 82454,35 грн. основного боргу, 467347,09 грн. 3% річних, 2096819,75грн. інфляційних нарахувань, 23729,83грн. відшкодування витрат на державне мито та 109,80 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові в частині стягнення 649866,74грн. пені та 156492,89 грн. збитків від інфляції відмовлено.

Вважаючи, що вказане рішення прийнято господарським судом Вінницької області з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржений судовий акт скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 467347,09 грн., інфляційних нарахувань в сумі 2096819,75 грн.

Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- судом першої інстанції невірно застосовано норми ст.625 Цивільного кодексу  України, якою передбачено застосування до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, санкцій у вигляді нарахування на суму боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплати 3% річних від прострочення;

- місцевим господарським судом не прийнято до уваги той факт, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005р. по справі № 10/176-05 порушено провадження у справі про банкрутство відносно Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника (відповідача), який діє і на даний час. Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань;

- не прийнято господарським судом до уваги і Постанови Верховного Суду України від 17.01.2006р. у справі № 11/690, згідно із якою боржник повинен виконувати зобов'язання, які виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Позивач у письмовому відзиві № 31/10-4823 від 14.05.2008р. на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні заперечили  проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважають  рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини нез'явлення  суд не повідомив.

Зважаючи, що про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги учасники судового процесу були повідомлені належним чином (про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за № 1810926 та № 1810934), а також, враховуючи положення  ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, судова колегія вважає, що нез'явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги,  перевіривши матеріали справи, повноту встановлення всіх обставин справи, дотримання при прийнятті рішення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.12.2005р. між ДК "Газ України"  НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ВАТ "Вінницягаз" (Покупець) було укладено договір №06/05-1839 на постачання природного газу, у відповідності до п.1.1 якого Постачальник  зобов'язався передати у власність Покупцю у 2006 році природний газ, а Покупець - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (а.с.13-17).

У відповідності до п.2.1. договору Постачальник передає  Покупцеві  в 2006р. газ в обсязі до 598068,000 тис. куб.м.

Приймання-передача газу, поставленого ДК "Газ України"  НАК "Нафтогаз України" відповідачу, оформляється актами приймання-передачі газу в яких визначається обсяг фактично-переданого газу. Акти приймання-передачі  є підставою для розрахунків (п.п. 3.3, 3.4 договору).

Згідно п.п. 4.1, 4.2,  договору ціна за 1000,00 куб.м газу, без врахування вартості транспортування газу територією України та без врахування тарифу на постачання газу розподільними трубопроводами Покупця становить:

- при наявності газових лічильників 89,8333 грн., крім того ПДВ 20%;

-при відсутності газових лічильників 102,3333 грн., крім того ПДВ 20%;

-обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків) 102,3333 грн., крім того ПДВ 20%.

Загальна сума даного договору складається  із сум вартості місячних поставок  газу.

Додатковими угодами №1 від 25.04.2006р.,  №2 від 31.05.2006р., №3 від 23.06.2006р. та №4 від 31.10.2006р. до договору на постачання природного газу                   № 06/05-1839 від 19.12.2005р. сторони вносили зміни до п.4.1 договору стосовно ціни   за 1000,00 куб.м газу (а.с.18-21).

Додатковою угодою №5 від 31.12.2006р. до договору сторони збільшили до 649961,906 тис.куб.м обсяг  газу, який Постачальник зобов'язувався  передати Покупцеві в 2006р. (а.с. 22).

У відповідності до п. 5.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами 100% поточної оплати протягом місяця поставки.  Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Договір  набирає чинності з 01.01.2006р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2006р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.10.1. договору).  

У відповідності до актів  передачі - приймання природного газу позивач передав відповідачу з січня по грудень  2006р. природний газ загальним обсягом 649941,906 тис.куб.м  на суму  119018567,29 грн. (а.с. 23-41).

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого газу виконав частково, поставлені обсяги природного газу оплатив у розмірі 110773142,94 грн.

Таким чином, сума боргу ВАТ "Вінницягаз" перед ДК"Газ України" за природний газ згідно договору №06/05-1839 від 19.12.2005р. становить 8245424,35 грн., що змусило  останню звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

У відповідності до викладених обставин справи судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне відмітити наступне.

Приписами ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу  України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього  певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу  України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. ст. 692 Цивільного кодексу України  покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати  товару.

У відповідності до умов договору, а саме п. 5.1, остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акту приймання-передачі газу, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого позивачем товару належним чином, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору не виконав.

Положення ст.33 Господарського процесуального кодексу України розподіляють обов'язок доказування та подання доказів між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення.

Докази на підтвердження сплати ВАТ "Вінницягаз" заборгованості за отриманий газ в розмірі 8245424,35 грн. в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу приписів ст.625 Цивільного кодексу  України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Слід відмітити, що ст. 625 Цивільного кодексу  України передбачає  спеціальну відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання (3% річних, інфляційні), яка не відноситься до господарських санкцій та не ототожнюється з неустойкою (штрафом, пенею). Дана правова позиція підтримується і Вищим господарським судом України (постанова ВГСУ від 27.09.2006р. у справі № 32/45). А тому, посилання скаржника на те, що відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), а також не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, зокрема, протягом дії мораторію не застостосовуються санкції за прострочення виконання зобов'язання, а саме втрати від інфляційних та 3% річних, до уваги колегією суддів не приймається.

За таких обставин, дослідивши зібрані у справі докази та надавши їм правову оцінку, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог  ДК "Газ України"  НАК "Нафтогаз України"  в частині стягнення  основного боргу,  3% річних та частково інфляційних нарахувань в розмірі 2096819,75грн.  

Також судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у вимозі позивача про стягнення   з відповідача  пені у розмірі 649866,74 грн. з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005р. у справі №10/176-05 за заявою  Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про визнання банкрутом порушено провадження у  справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення  вимог кредиторів боржника - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз".

Відповідно до абз.4 ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня) не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати  страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З огляду на викладене, позивач невправі  протягом дії мораторію нараховувати пеню за прострочення виконання  відповідачем грошового зобов'язання.

Підсумовуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 12.02.2008р. у справі №10/323-07 є законним, обгрунтованим, відповідає матеріалам справи, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи ж апеляційної скарги не грунтуються  на чинному законодавстві та спростовуються  матеріалами справи, а тому не можуть бути підставою для  скасування оскарженого судового акту.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                              

                                          ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Вінницької області від 12 лютого 2008 року у справі №10/323-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця - без задоволення.

2. Справу №10/323-07 повернути до господарського суду  Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

                                                                                             

Віддрук. 4 прим.

1-до справи

2-позивачу

3-відповідачу

4-в наряд