ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/1307/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_3 до Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 про визнання дій протиправними, визнання рішення незаконним і скасування, зобов’язання його, зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
16.01.2012р. гр. ОСОБА_3 звернувся з позовом до Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» обласної медико-соціальної експертної комісії № 1» та просить:
- визнати дії відповідача щодо відмови у встановленні групи інвалідності ОСОБА_3 протиправними;
- визнати рішення МСЕК-1 від 21.09.2011р. щодо відмови у встановленні групи інвалідності незаконним та скасувати;
- зобов’язати відповідача провести повторний огляд та прийняти законне рішення про встановлення групи інвалідності.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.09.2011р. відповідач видав йому довідку № 107 в якій зазначено про те, що на підставі обстеження в Укр.ДержНІІ рішенням комісії група інвалідності не встановлена, обмеження в труді по лінії ВКК не установлено. Позивач вважає, що таке рішення на його думку є незаконним та підлягає скасуванню, а виявлені у нього захворювання, в тому числі і патологія сечовидільної системи мають своїм наслідком виражене та значне обмеження життєдіяльності для встановлення третьої групи інвалідності з діагнозом: хронічна хвороба нирок Ш ст., ХБП ІІ ст., хронічний глоумеронефріт, сечовий варіант, ХПН, артеріальна гіпертензія ІІ ст., гіпертензійне серце ексцентрична ГЛЖ, СН-1ст. супутні захворювання: язвена хвороба 12-персної кишки, рубцева деформація ЛДПК та визване цими захворюваннями обмеження життєдіяльності в помірно-вираженому ступені, які були достатніми для встановлення третьої групи інвалідності. Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у встановленні йому групи інвалідності є протиправними, оскільки комісією не були взяті до уваги п.п. 12,27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009р. № 1317. Відповідно до довідки від 26.10.2009р. Марганецької міської лікарні він мав значні обмеження здатності трудової діяльності у вигляді нездатності провадження (зайняття) окремими видами трудової діяльності та її заборони при певних, в тому числі і кліматичних факторах. Ці висновки комісією взагалі не були прийняті до уваги, як і стан та можливість працевлаштування у теперішній час особам його віку та стан здоровя, що потребує лікування. Крім того, позивач зазначає, що обласна МСЕК № 1 порушила вимоги п. 15 Положення про МСЕК щодо повторного огляду за місцем проживання або лікування та п. 24 цього ж Положення щодо направлення осіб для експертного обстеження до клінік УДНДІ МСПІ (м. Дніпропетровськ), оскільки таке обстеження проводиться лише в особливо-складних випадках та не після встановлення та перебування на третій групі інвалідності, вважає, що час обстеження з 18.08. по 30.08.2011р. був явно недостатній для висновків.
У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, однак 10.02.2012р. надав до канцелярії суду заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності представника відповідача у зв’язку з зайнятістю в іншому процесі та надав заперечення на позов у якому позов не визнає, просить відмовити в задоволенні позову позивачеві посилаючись на те, що після одержання медекспертної справи та висновку інституту, з урахуванням результатів поглибленого обстеження та висновку загальної комісії інституту, 21.09.2011р. обласна МСЕК № 1 винесла медекспертне рішення про відсутність на час огляду правових підстав для встановлення ОСОБА_3 групи інвалідності. Під час огляду ОСОБА_3 отримав усі необхідні роз’яснення щодо обґрунтованості прийнятого рішення МСЕК згідно з чинним законодавством. ОСОБА_3 було рекомендовано у разі погіршення стану здоровя звернутися до ЛКК лікувального закладу за місцем проживання або лікування для вирішення питання наявності у нього медичних підстав для оформлення ЛКК посильних документів на МСЕК. У випадку надходження до МСЕК посильних документів, МСЕК детально їх вивчить та проведе огляд з винесенням відповідного медекспертного рішення з яким ОСОБА_3 буде ознайомлений, а також одержить відповідну довідку МСЕК. Відповідач вважає, що порушення чинного законодавства при проведенні обстеження позивача не виявлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Враховуючи заяву відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає матеріали справи достатніми для розгляду справи за відсутності відповідача за наявними у справі доказами.
Судом встановлено та підтверджено наявними у справі документами те, що гр. ОСОБА_3, 1964 року народження,( 53403, АДРЕСА_1) первинно був оглянутий 12.07.2010р. Нікопольською МСЕК № 2, яка на підставі наданих з ЛКК Марганецької ЦМЛ посильних документів та згідно з Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 07.04.04р. № 183 та Положенням про медико-соціальну експертизу» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.09р. № 1317 встановила йому третю групу інвалідності по захворюванню, отриманому у період проходження військової служби.
22.09.2010р. ОСОБА_3 був оглянутий по контролю обласною МСЕК № 1, яка підтвердила рішення про третю групу інвалідності, захворювання отримано в період проходження військової служби на період раціонального працевлаштування з рекомендаціями повторного огляду в обласній МСЕК № 1 на підставі п. 12 Положення про медико-соціальну експертизу» затвердженого постановою КМУ від 03.12.09р. № 1317.
Інвалідність гр. ОСОБА_3 було встановлено на строк до 01.07.2011р. з датою чергового перегляду 10.06.2011р., що підтверджується даними виписки із акту огляду МСЕК №002980 (а.с.12).
09.08.2011р. ОСОБА_3 був оглянутий обласною МСЕК №1, яка для вирішення експертних питань направила його на обстеження до інституту УкрДержНДІ МСПІ, де останній перебував на обстеженні з 18.08.2011р. по 30.08.2011р.
У відповідності до висновку Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України, виявлена при обстеженні патологія сечовидільної систем обмежує життєдіяльність пацієнта у нерізкому ступеню та даних для встановлення групи інвалідності у теперішній час не має.
21.09.2011р. обласна МСЕК після одержання медекспертної справи та висновку інституту відносно ОСОБА_3, з урахуванням результатів поглибленого обстеження та висновку загальної комісії інституту, винесла медекспертне рішення про відсутність на час огляду правових підстав для встановлення ОСОБА_3 групи інвалідності, що підтверджується копією довідки № 107 від 21.09.2011р.(а.с.7).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, який брав участь у судовому засіданні, з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» визначено, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються у встановленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоровя при Міністерстві охорони здоровя Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоровя, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації інваліда, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Згідно ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративні справи, така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
За таких обставин, Комунальний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» обласна медико-соціальна комісія № 1 є суб’єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції на основі законодавства, а тому такі спори, з урахуванням ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудні окружним адміністративним судам.
Права та обов’язки медико-соціальних експертних комісій визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі – Положення № 1317) та Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоровя України від 07.04.2004р. № 183 (далі – Інструкція № 183).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.
Згідно статті 3 зазначеного Закону, інвалідність як міра втрати здоровя визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоровя України.
Пунктами 3, 17, 20 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоровя після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначенні клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінпраці та Радою Федерації профспілок України.
Відповідно до п.4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого також постановою КМУ від 03.12.2009р. № 1317 комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем тимчасового проживання. Згідно з п. 19 цього ж Положення, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що визначення ступеня інвалідності здійснюється комісією колегіально за результатами огляду особи, вноситься до акту огляду та протоколу засідання, а отже прийняття рішення про встановлення ступеня інвалідності особи входить до компетенції медико-соціальних комісій.
Також, згідно з підпунктом 2 п.1.1 Інструкції про встановлення груп інвалідності №183 виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
У розділі 4 п.4.3 вказаної вище Інструкції № 183 наведені анатомічні дефекти і прирівняні до них стани, за наявності яких особі встановлюється Ш група інвалідності, серед яких, наведені у позові діагнози, які встановлені позивачеві, а саме: хронічна хвороба нирок Ш ст., ХБП ІІ ст., хронічний глоумеронефріт, сечовий варіант, ХПН, артеріальна гіпертензія ІІ ст., гіпертензійне серце ексцентрична ГЛЖ, СН-1ст. супутні захворювання: язвенна хвороба 12-персної кишки, рубцева деформація ЛДПК - відсутні.
У відповідності до п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009р. № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» в особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м.Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновку, які для комісії мають рекомендаційний характер.
Із наявних в матеріалах справи документів видно, що позивач був направлений на обстеження до вищевказаного інституту з урахуванням вимог п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановленні інвалідності та інститутом після обстеження позивача у період з 18.08.2011р. по 30.08.2011р. було надано висновок про відсутність підстав для встановлення інвалідності на момент проведення обстеження.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання дій відповідача протиправними та скасування рішення суб’єкта владних повноважень, суд виходить із того, що у відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до ст. 85 цього ж Кодексу визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Позивачем не доведено та не надано будь-яких доказів, які б свідчили про протиправність дій, вчинених відповідачем у ході обстеження його комісією МСЕК на предмет встановлення йому групи інвалідності. Посилання позивача на не надання відповідних документів комісії МСЕК працівниками Нікопольської МСЕК № 2 не підтверджені жодними доказами та не можуть бути покладені в основу цього рішення як підстави для визнання дій відповідача протиправними та скасування рішення, оскільки Нікопольська МСЕК № 2 не є стороною у справі та оспорюваного рішення не приймала. При цьому, позивач пояснив, що протягом 2011р. жодного разу не перебував на стаціонарному лікуванні з приводу встановленого йому діагнозу та курс лікування у медичних закладах за місцем свого проживання не проходив, до Нікопольської МСЕК № 2 особисто щодо направлення на адресу відповідача відносно нього необхідних посильних медичних документів для встановлення йому групи інвалідності не звертався. Твердження позивача про те, що відповідачем було порушено п.15,п.24 Положення № 1317 щодо направлення його на обстеження до УДІНДІ МСПІ є безпідставним, оскільки згідно п.24 вказаного Положення направлення осіб для обстеження до вказаного інституту є правом відповідача і не суперечить вказаному Положенню, а тому є правомірним. Також є безпідставними посилання позивача на довідку Марганецької центральної міської лікарні від 26.10.2009р., якою ні би то встановлено значні обмеження здатності до трудової діяльності позивача, оскільки зі змісту зазначеної довідки вбачається, що такі висновки в ній відсутні, а вказано про те, що ОСОБА_3 протипоказана робота у умовах підвищеної та пониженої температури, на висоті, в підземних умовах, з пересувними механізмами, в шумі (а.с.13). Крім того, вказана довідка не може бути прийнята як доказ значного обмеження здатності до трудової діяльності позивача у 2011р., оскільки вона видана була у 2009р., тоді як позивач проходив обстеження у серпні-вересні 2011р.
За таких обставин, судом не встановлено порушення відповідачем вищенаведених норм чинного законодавства та норм Конституції України під час проведення обстеження гр. ОСОБА_3 щодо встановлення йому групи інвалідності з урахуванням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд приходить до висновку про те, що підстави для визнання дій відповідача протиправними та скасування оспорюваного позивачем рішення МСЕК від 21.09.2011р. відсутні.
У зв’язку з відсутністю підстав для визнання дій протиправними та скасування рішення відповідача від 21.09.2011р., не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача провести повторний огляд позивача, оскільки зазначені позовні вимоги є похідними і їх задоволення можливе тільки у разі визнання дій відповідача протиправними та скасування оспорюваного рішення.
За викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення, а тому дії відповідача щодо відмови у встановленні групи інвалідності ОСОБА_3 є законними, а оспорюване рішення суб’єкта владних повноважень № 107 від 21.09.2011р. прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову гр. ОСОБА_3 до Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» обласної медико-соціальної експертної комісії № 1» про визнання дій протиправними, визнання рішення незаконним і скасування його , зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 20.02.2012р.
Суддя
С.О. Конєва