КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2007 № 05-5-31/12390
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі: Даценко В.М.
За участю представників:
від позивача - не зявились
від відповідача - не зявились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центр обслуговування споживачів та продажу послуг Львівської філії ВАТ "Укртелеком"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 18.10.2006
у справі № 05-5-31/12390 (Качан Н.І.)
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком"
до ЗАТ "Укренергопром"
про стягнення 469,63 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2006р. № 05-5-31/12390 позовна заява повернута позивачу без розгляду.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, позовну заяву направити до місцевого господарського суду для розгляду по суті. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що посилання суду на відсутність зразка нотаріально засвідченого підпису представника Лучко Н. Л. суперечить ч. 1 ст. 240 ЦК України; додана до позовної заяви квитанція є належним доказом направлення позовних матеріалів відповідачу; в разі виникнення сумнівів щодо надходження й зарахування державного мита до Державного бюджету України місцевий господарський суд на підставі п. 4 ст. 65 ГПК України повинен був витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 12.10.2006р. до Господарського суду міста Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Львівської філії Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” з позовом до Закритого акціонерного товариства “Укренергопром” про стягнення 469 грн. 63 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2006р. № 05-5-31/12390 позовна заява повернута позивачу без розгляду на підставі п. п. 1, 3, 4, 6 ст. 63 ГПК України. Ухвала суду мотивована тим, що з доданих до позовної заяви документів неможливо перевірити достовірність підпису особи, що підписала позовну заяву; позивачем не подано докази надсилання відповідачу документів, доданих до позовної заяви; платіжне доручення про сплату державного мита не оформлено відповідно до діючих вимог заповнення бланків суворої звітності; додана до позовної заяви ксерокопія платіжного доручення не є належним доказом сплати державного мита.
Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню в зв’язку з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Так перелік підстав для повернення позовної заяви, передбачений статтею 63 ГПК України, є вичерпним.
Повернення позовної заяви на підставі п. 1 ст. 63 ГПК України можливо, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє (ч. 1 ст. 240 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Львівської філії Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” була підписана начальником ЦОСПП ЛФ ВАТ “Укртелеком” Лучко Н. Л., яка діяла на підставі довіреності від 13.06.2006р. № 1383, виданої іншим представником позивача - Лоїк В. О.
Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті (ч. 2 ст. 245 ЦК України).
На виконання вказаної норми довіреність від 13.06.2006р. № 1383 посвідчена нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г. І.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачений Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5.
Проте, ані зазначеною Інструкцією, ані ЦК України, ані будь-яким іншим нормативним актом не передбачена обов’язкова наявність зразку підпису повіреної особи в довіреності, виданої на ім’я останньої.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд не вбачає можливим повернення вказаної позовної заяви з посиланням на п. 1 ст. 63 ГПК України.
Протирічить фактичним обставинам справи і висновок господарського суду першої інстанції про відсутність доказів надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві.
Відповідно до п. 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17.08.2002р., про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Таким чином згідно із положенням ст. 32 ГПК України квитанція, видана відділенням поштового зв’язку, є належним доказом виконання позивачем вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України щодо направлення копії позовної заяви іншій стороні. Як вбачається з матеріалів справи, позивач долучав до позовної заяви оригінал квитанції № 1518632.
Вимоги ж місцевого господарського суду щодо необхідності надання в якості доказу відправлення опису вкладень в поштовий конверт взагалі є безпідставними.
Таким чином висновок господарського суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України не відповідає дійсності.
Не заслуговує на увагу і твердження господарського суду першої інстанції про неподання позивачем доказів сплати державного мита у встановленому порядку.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (ч. 1 ст. 46 ГПК України).
На виконання наведених норм позивач долучив до позовної заяви платіжне доручення № 1395 від 22.09.2006р. про сплату 102 грн. 00 коп. державного мита, яке оформлено з дотриманням вимог Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції № 15 від 22.04.1993р.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем належно виконано вимоги п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, що, в свою чергу, унеможливлює повернення позовної заяви з посиланням на п. 4 ст. 63 ГПК України.
На підставі викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставність повернення місцевим господарським судом позовних матеріалів без розгляду.
Згідно із ч. 4 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про повернення позовної заяви справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 106 ГПК України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2006р. № 05-5-31/12390 скасувати.
Справу № 05-5-31/12390 передати на розгляд Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Розваляєва Т.С.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
16.10.07 (відправлено)