У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.04.08 Справа №20/592/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Колодій Н.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі: Лола Н.О.
за участю представників
позивача: Сич І.С., довіреність № 01/12-2007 від 01.12.2007р.
відповідача: Маловичко А.Г., довіреність № б/н від 01.04.2008р.,
Сердюк Р.В., довіреність № б/н від 01.04.2008р.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Офіс - маркет”, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2007 р.
у справі № 20/592/07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МДІНА,ЛТД”, м. Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Офіс - маркет”, м. Запоріжжя
про стягнення 7298,29 грн.
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “МДІНА,ЛТД”, м. Запоріжжя, (далі - позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Офіс - маркет”, м. Запоріжжя, (далі - відповідач) про стягнення 7298,29 грн. основного боргу за поставлений будівельно оздоблюваний матеріал.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області (суддя Гандюкова Л.П.) своїм рішенням від 13.12.2007р. у справі № 20/592/07 позовні вимоги задовольнив, з відповідача на користь позивача стягнуто 7298,29 грн. основного боргу, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення суду мотивовано наступним.
Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7298,29грн., що підтверджується відповідною накладною та довіреністю на отримання цінностей. Суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами на підставі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України виникли зобов’язання, оскільки фактично між сторонами укладено договір купівлі-продажу. Відповідач взяті на себе зобов’язання по сплаті товару не виконав, доказів належного виконання договірних зобов’язань та погашення суми боргу не надав. Таким чином, відповідачем було порушено ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2007 р. у справі № 20/592/07 було оголошено на першому засіданні, де не було представника відповідача, чим була порушена ст.77 ГПК України. Тому при прийнятті рішення судом були неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи. Не спростовуючи факту отримання товару, заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не були враховані норми Господарського кодексу України, в частині виникнення підстав господарського зобов’язання. Його доводи зводяться до одного: за відсутності між ним та позивачем належним чином оформлених договірних відносин у нього відсутні будь-які зобов’язання перед позивачем.
У доповненні до апеляційної скарги відповідач крім посилань на відсутність належним чином оформлених договірних відносин між ним та позивачем, додає, що довіреність ЯКЮ №363721 від 30.03.2007р. підприємством відповідача взагалі не видавалось, тому що зазначена довіреність була анульована внаслідок її втрати.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду – без змін. Позивач зазначає, що відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або декількох документах, в листах, якими обмінялися сторони. Таким чином між позивачем та відповідачем було вчинено право чин шляхом обміну документами: видатковою накладною та довіреністю.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 695 від 10.04.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого – Коробка Н.Д., суддів: Колодій Н.А., Шевченко Т.М.
Для надання сторонами додаткових доказів в засіданні суду оголошувалась перерва до 17.04.2008р.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 776 від 16.04.2008р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Коробка Н.Д., суддів: Мірошниченко М.В., Колодій Н.А.
В зв’язку зі зміною судової колегії розгляд апеляційної скарги розпочато спочатку.
Представники сторін в судовому засіданні 17.04.2008р. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
За клопотанням сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Запорізького апеляційного господарського суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
30.03.2007р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 2357м на суму 7298,29грн. (а.с.7), після чого 31.03.2007р. поставив відповідачу товар на загальну суму 7298,29 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2357м від 31.03.2007р. (а.с.8) та довіреністю ЯКЮ № 363721 від 30.03.2007р., яка видана ТОВ “Офіс – Маркет” на отримання від ТОВ “МДІНА,ЛТД” цінностей за рахунком-фактурою № 2357м від 30.03.3007р.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою ( вих. № 8/ю від 17.09.2007р.) оплатити вартість поставленого товару на суму 7298,29грн. протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги. Зазначену вимогу відповідачем було отримано 30.10.2007р., про що свідчать поштове повідомлення (а.с.15)., однак останній вимогу позивача залишив без відповіді і задоволення.
Стягнення з відповідача на користь позивача 7298,29грн. основного боргу за поставлений товар стало предметом спору в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).
Стаття 207 ЦК України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Аналогічна норма міститься в п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.
Оцінюючи видаткову накладну № 2357м від 31.03.2007р. (виходячи з її змісту), в якій зазначено найменування предмету поставки, кількість, ціна та сума, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що на її підставі між сторонами виникли зобов’язальні відносини з купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджено, що свої зобов’язання з передачі товару позивач виконав, але відповідач вартість поставленого товару не сплатив.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На сплату поставленого товару позивачем відповідачу направлялося повідомленням про оплату товару на суму 7298,29грн.( вих. № 8/ю від 17.09.2007р.), яке останній залишив без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 7298,29 грн. підлягають стягненню, оскільки підтверджені документально і заявлені обґрунтовано.
У доповнені до апеляційної скарги відповідач зазначає, що довіреність ЯКЮ № 363721 від 30.03.2007р., яка видана ТОВ “Офіс – Маркет” була анульована у зв’язку з її втратою та взагалі не надавалася на отримання матеріальних цінностей від ТОВ “МДІНА,ЛТД”.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, довіреність ЯКЮ № 363721 від 30.03.2007р. відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318 (далі Інструкція): довіреність заповнена повністю із зазначенням всіх необхідних реквізитів, підписана керівником підприємства, головним бухгалтером та особою, що одержала довіреність, підписи скріплені печаткою підприємства.
Відповідно до п. 3 Інструкції бланки довіреностей є документами суворої звітності, що вимагає:
- їх виготовлення з друкарською нумерацією відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку
- обліку їх одержання, зберігання та використання як бланків суворої звітності;
- пронумерування, прошнурування та скріплення печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства журналу реєстрації довіреностей
- видачі бланків і журналів особі, на яку покладені обов'язки з реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей, за видатковою накладною;
- контролю за своєчасним поданням документів (актів, накладних, ордерів тощо), що свідчать про використання довіреностей, або невикористаних довіреностей;
- списання використаних бланків довіреностей за актом.
Однак відповідач на доказ втрати спірної довіреності - бланку суворої звітності надав тільки внутрішні документи ( витяг з журналу обліку та видачі довіреностей, наказ по підприємству № 9 від 30.03.20007р.), які в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу не можуть вважатись належними доказами, а тому судом до уваги не беруться. Звернень до органів внутрішніх справ із заявою та службової перевірки з приводу зникнення довіреності ЯКЮ № 363721 на підприємстві відповідача не проводилось.
Таким чином, всупереч вимогам ст.33 ГПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, відповідач не надав суду належних доказів втрати довіреності ЯКЮ № 363721 від 30.03.2007р.
Що стосується посилань заявника апеляційної скарги на порушення ст.77 Господарського процесуального кодексу України, то колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тобто даною статтею передбачено право, а не обов’язок господарського суду відкладати судове засідання.
В свою чергу, ст. 75 ГПК України передбачено, що в разі не подання сторонами відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів, справу може бути розглянуто за наявними матеріалами, про що зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування або зміни рішення господарського суду Запорізької області відсутні.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Офіс - маркет”, м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2007р. у справі №20/592/07 залишити без змін.
Постанова оформлена відповідно до ст. 84 ГПК України 21.04.2008р.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Колодій Н.А. Мірошниченко М.В.