ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" травня 2008 р. Справа № 4/96"Д"
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кентавр":
Климчук А.В. (довіреність від 10.07.2007р.),
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мівса": Дяков В.О. - директор, Кулик Т.Б. (довіреність № 48 від 03.09.2007р.),
Марінчук І.В. (довіреність № 59 від 12.11.2007р.),
Колосовський В.К. (довіреність № 49 від 03.09.2007р.),
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кентавр"
на рішення господарського суду Житомирської області
від "29" січня 2008 р. у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кентавр" (м.Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мівса" (м.Житомир)
про визнання частково недійсним договору оренди, стягнення заборгованостіз
орендної плати, розірвання договору оренди,
та за зустрічним позовом ТОВ "Мівса" до ТОВ "Кентавр"
про усунення перешкод по оформленню права власності на викуплене майно,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2001 року ТОВ "Кентавр" звернулося з позовом до ТОВ "Мівса" про визнання недійсним договору оренди майна з правом викупу від 01.12.1997р., укладеного між сторонами, в частині права викупу орендованого майна, стягнення 227800 грн. заборгованості по орендній платі, 36930 грн. пені і 72048 грн. інфляційних нарахувань, про розірвання цього договору в частині оренди та повернення майна, переданого відповідачеві в оренду за актом від 04.01.1998р. В частині стягнення заборгованості по орендній платі, пені та інфляційних позивач неодноразово збільшував позовні вимоги.
Згідно з останньою заявою про збільшення позовних вимог від 17.02.2003р. позивач просив стягнути з відповідача 417826,84 грн., з яких: 338350 грн. заборгованості з орендної плати, 28293,24 грн. пені, 38863,92 грн. інфляційних нарахувань, 12319,68 грн. три проценти річних (т.2 а.с.195 ).
ТОВ "Мівса" подало зустрічний позов про усунення перешкод в оформленні права власності на викуплене майно та передачу йому належної технічно-кошторисної документації на викуплене майно і земельну ділянку (т.1 а.с.122 ).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.05.2003р., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.11.2003р., договір оренди майна з правом викупу від 01.12.1997р. визнано неукладеним; провадження у справі в частині розірвання договору оренди майна з правом викупу від 01.12.1997р. та визнання його недійсним в частині права викупу орендованого майна припинено; в частині стягнення 338350 грн. орендної плати, 28293 грн.24 коп. пені, 38863 грн.92 коп. інфляційних нарахувань відмовлено. Зобов'язано товариство "Мівса" повернути товариству "Кентавр" майно, зазначене в акті приймання-передачі 04.01.1998р. У зустрічному позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.04 судові рішення у даній справі скасовані, справу направлено на новий розгляд.
Первинні позовні вимоги про визнання недійсним договору в частині викупу орендованого майна мотивовані посиланням на п.26 розділу 5 Статуту товариства, який передбачає, що до виключної компетенції зборів належить затвердження угод, укладених на суму понад 100 тис. крб., а договір оренди від 01.12.1997р. зборами не затверджувався. Також умови викупу майна, зазначені в договорі, не відповідають вимогам ст.10 Закону СРСР „Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду" від 23.11.1989р. №810-1, який є чинним.
Заявою від 30.11.2007р. позивач змінив підставу позовних вимог, вказавши, що договір оренди з правом викупу від 01.12.1997р. не відповідає вимогам ст.10 Закону СРСР „Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду". Договором не визначено повний амортизаційний строк майна, переданого в оренду, що є обов'язковою умовою викупу майна (т.4 а.с.131 - 132). Також ТОВ "Кентавр" надало додаткові пояснення до позовних вимог від 16.01.2008р., згідно з якими на час підписання спірного договору від 01.12.1997р. орендодавець не мав правовстановлюючого документа на спірне нерухоме майно - цех по розпилюванню каменю, що йому був переданий ВБК „Вимпел" за актом від 03.06.1996р. (т.4 а.с.151, 152 ).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.01.2008р. в задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ „Кентавр" просить скасувати рішення суду від 29.01.2008р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального права. Зазначає, що згідно зі ст.76 ЦК УРСР (чинним на час виникнення спірних правовідносин) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Не погоджується з висновком суду про те, що початок перебігу строку позовної давності виник з дня укладення договору, тобто з 01.12.1997р., і сплив 01.12.2000р. Позивач визначає початок перебігу строку позовної давності з дня припинення дії договору - з 04.01.1999р., тому вважає, що позовну заяву було подано вчасно.
Вказує про неврахування судом того факту, що під час підписання договору оренди майна з правом викупу від 01.12.1997р. позивач не мав правовстановлюючого документа на спірне нерухоме майно. Цех по розпилюванню каменю був отриманий товариством від віробничо-будівельного кооперативу "Вимпел" на підставі акту приймання-передачі від 03.06.1996р., який не є правовстановлюючим документом, що унеможливлює волевиявлення сторони договору (в даному випадку орендодавця) на продаж нерухомого майна. Відсутність в п.5.1. спірного договору визначення повного амортизаційного строку, як однієї з умов викупу майна, суперечить вимогам ст.10 Закону СРСР „Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду" від 23.11.1989р. №810-1 і суттєво знижує вартість нерухомого майна. Також договір не містить умов та строків викупу майна. У зв'язку з чим вважає договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства (т.5 а.с.2 - 5).
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Мівса" просить залишити рішення суду від 29.01.2008р. без змін, оскільки відсутні законні підстави для задоволення позову ТОВ "Кентавр". Зазначає, що при розгляді даної справи було встановлено, що статут позивача, чинний на день укладання спірного договору оренди від 01.12.1997р., не мав обмежень щодо необхідності затвердження зборами засновників угод, укладених директором, сума яких перевищує 100 тис. крб. На загальних зборах засновників ТОВ "Кентавр", які відбулись 19.09.2001р., прийнято рішення про затвердження спірного договору в частині оренди майна у зв'язку з тим, що подія відбулася. Орендоване майно зараховано на баланс основних засобів ТОВ "Мівса" і відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з 1998 року на нього нараховувалась амортизація, що підтверджується довідкою ТОВ "Мівса" і актом Житомирської ОДПІ від 23.08.2001р. № 137/26-2/13 про результати перевірки ТОВ "Мівса" (т.5 а.с.35 - 37).
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
01 грудня 1997 року між ТОВ „Кентавр" (орендодавець) і ТОВ „Мівса" (орендар) укладено договір оренди майна з правом викупу (т. 1 а.с.15 ).
Згідно з п.1.1 цього договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування цех з розробітку каменю, який знаходиться за адресою: с.Світин Житомирського району. Вартість орендованого майна становила 80400грн.
Пунктом 3.1 договору передбачено строк оренди - 12 місяців з моменту прийняття майна згідно з актом приймання-передачі.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору орендар зобов'язався вносити орендну плату у розмірі 6700 грн. на місяць не пізніше 5 числа кожного наступного місяця. У пункті 4.6. договору сторони передбачили можливість внесення орендної плати гранітною плиткою.
У розділі 5 договору "Порядок викупу майна, що орендується" сторони визначили, що орендоване майно переходить у власність орендаря за умов внесення орендодавцю орендної плати на суму вартості орендованого майна згідно з актом оцінки його вартості. Передача та оформлення права власності на майно здійснюється сторонами за актом протягом 20 днів з моменту повної сплати орендарем вартості майна.
Відповідно до ст.256 ЦК УРСР за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.
04 січня 1998 року сторони підписали акт приймання-передачі, за яким орендодавець передав орендарю наступне майно: цех по розпилюванню каменю, автомобіль МАЗ-500, автомобіль КРАЗ 643701, автонавантажувач, два верстати розпилювальні, верстат для окантовки, два водяних насоси, дві вагонетки, компресор, дві гідростанції, кран-балку, електротельфер, трансформатор, зварювальний апарат, шафу електрощитову, всього майна залишковою вартістю 80400 грн. (т.1 а.с.16 ).
З копій установчих документів ТОВ „Кентавр", наданих Житомирським міськвиконкомом, вбачається, що Статут товариства, який був чинний на день укладання договору оренди від 01.12.1997р., не містив застережень про необхідність затвердження зборами засновників угод, сума яких перевищує 100 тис.крб. (т.4 а.с.1-53 ).
Доводи позивача в цій частині спростовуються також постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.07.2002р. по факту вчинення службовими особами ТОВ „Кентавр" підроблення Статуту товариства (т.2 а.с.80).
Крім того, на загальних зборах засновників ТОВ „Кентавр" 19.09.2001р. вирішено затвердити угоду від 01.12.1997р. в частині оренди майна у зв'язку з тим, що подія відбулася (т.1 а.с.19). Отже, договір позивачем був схвалений.
Згідно із ст.10 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду орендар може повністю або частково викупити орендоване майно. Умови, порядок і строки викупу визначаються договором оренди. Спори в цих питаннях розв'язуються державним арбітражем або судом. Законодавством Союзу РСР і союзних республік може бути передбачено випадки обмеження або заборони викупу орендованого майна.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що викуп здійснюється шляхом внесення орендарем орендодавцеві всієї належної йому орендної плати з вартості зданого на повний амортизаційний строк майна, а також шляхом відшкодування йому орендних платежів із залишкової вартості майна, оренду якого згідно з договором припинено до завершення амортизаційного строку.
Слід зазначити, що в розділі 5 договору оренди сторони передбачили порядок викупу майна, де вказано, що орендоване майно переходить у власність орендаря за умов внесення орендодавцю орендної плати на суму вартості орендованого майна згідно з актом оцінки його вартості.
Оцінка вартості майна, переданого в оренду, проведена бюро незалежних експертиз і оцінок станом на 01.11.1997р. і становила 80400,00грн. (т.1 а.с.167-168).
Накладні та довіреності за січень - листопад 1998 року підтверджують передачу відповідачем в рахунок орендної плати позивачу гранітної плитки на суму 73782 грн.67 коп. (т.2 а.с.231-252).
В акті взаємозвірки від 28.12.1998р., підписаному головними бухгалтерами сторін, включені як розрахунки за договором від 01.12.1997р., так і розрахунки за продукцію, відвантажену товариством "Мівса" в 1998 року товариству "Кентавр". В акті зазначено: перекрити суму боргу за оренду 6617 грн.33 коп. Борг за ТОВ "Кентавр" на 01.01.1999р. становить 577 грн.61 коп. (т.1 а.с.18, т.2 а.с.253 ). Тобто, відповідач станом на 01.01.1999р. повністю сплатив вартість орендованого майна в сумі 80400,00 грн.
Заперечення позивача стосовно неприйняття даного акту звірки, оскільки він підписаний не керівниками товариств, спростовується наявним в матеріалах справи актом взаєморозрахунків між сторонами від 27.08.2001р. за підписами цих же головних бухгалтерів, в якому зазначено, що станом на 28.12.1998р. заборгованість ТОВ „Кентавр" перед ТОВ „Мівса" становить 577,61 грн. (т.1 а.с.38). Даний акт звірки розрахунків від 27.08.2001р. покладено в основу рішення господарського суду Житомирської області 22.11.2001р. у справі №4/3066 за позовом ТОВ „Мівса" до ТОВ „Кентавр" про стягнення 23138,76 грн. (т.4 а.с.159-160). Вказаним судовим рішенням, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2002р., стягнуто з ТОВ „Кентавр" на користь ТОВ „Мівса" 21004,76 грн. боргу, щодо якого складено акт звірки взаєморозрахунків від 27.08.2001р. (т.2 а.с.81-83).
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Пунктом 4.5 договору оренди передбачено, що амортизаційні відрахування на орендоване майно залишаються в розпорядженні орендаря і використовується ним на повне відновлення основних фондів.
Орендоване майно відповідачем прийнято на баланс, про що свідчать акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 04.01.1998р. за підписами керівників сторін, акт Житомирської ОДПІ від 23.08.2001р. №137/26-2/13 про результати перевірки ТОВ „Мівса", в якому зазначено, що основні засоби, які були передані товариством „Кентавр" товариству „Мівса" за договором оренди від 01.12.1997р., взяті на баланс ТОВ „Мівса" в 1998 році та на них заведені інвентарні картки обліку основних засобів, довідка від 12.03.2002р. № 32, надана господарському суду Житомирської області, про те, що орендоване майно зараховано на баланс основних засобів товариства "Мівса" і відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з 1998 року на нього нараховувалась амортизація (т.1 а.с. 39, 105-119, 156 ).
Однак, в договорі оренди сторони не зазначили повний амортизаційний строк майна, переданого в оренду, а також не визначили орендні платежі із залишкової вартості майна, оренду якого згідно з договором було б припинено до завершення амортизаційного строку, як це передбачено статтею 10 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду.
Статтею 71 ЦК УРСР встановлено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (ст.75 ЦК УРСР).
Відповідно до ст.80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Згідно із ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
За обставинами справи право на позов у ТОВ "Кентавр" виникло з дня підписання спірного договору оренди з викупом, тобто, з 01.12.1997р. Отже, строк позовної давності сплинув 01.12.2000р., а позов пред'явлено 10.10.2001р., що підтверджується відміткою канцелярії суду на позовній заяві.
Твердження позивача про те, що порушення його права виникло з дня припинення дії договору від 01.12.1997р., тобто з 04.01.1999р., є безпідставними.
Отже, суд першої інстанції на законних підставах відмовив в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди з правом викупу за пропуском строку позовної давності.
Щодо відсутності правовстановлюючого документу про право власності на цех по обробці каменю, то слід зазначити наступне.
Згідно з актом приймання-передачі основних засобів від 03.06.1996р. виробничо-будівельний кооператив „Вимпел" передав ТОВ „Кентавр" основні засоби, у тому числі і цех по розпилюванню каменю в с.Світин Житомирського району (т.4 а.с.152). В протоколі № 5 засідання засновників ВБК „Вимпел" від 03.06.1996р. зазначено, що в зв'язку з поділом ВБК „Вимпел" засновники кооперативу вирішили передати з балансу ВБК „Вимпел" на баланс ТОВ „Кентавр" перераховану в протоколі техніку і приміщення (в тому числі і цех) безоплатно (т.4 а.с.153). Відповідно до розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 19.12.1995р. №236 „Про вилучення і надання земельних ділянок" підприємству „Кентавр" надано земельну ділянку площею 0,6 га із земель КСП „Оліївське" Житомирського району під будівництво виробничої бази і на підставі саме цього розпорядження позивач 28.08.2001р. отримав свідоцтво про право власності на цех в с.Світин Житомирського району, а не на підставі рішення засновників ВБК "Вимпел" (т.1 а.с.157, т.4 а.с.135-137).
Позивачем не надані суду докази того, що власником цеху була інша особа, тому його доводи про відсутність правовстановлюючих документів на спірний цех не впливають на юридичний статус відносин оренди, що виникли між сторонами.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги і в частині стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та повернення орендованого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, строк договору оренди становив 12 місяців з моменту прийняття майна згідно акту приймання-передачі. Майно прийняте згідно з актом від 04.01.1998р., кінцевий термін договору 04.01.1999р. Умови договору не передбачають порядок його пролонгації на новий термін, а автоматичне продовження строку його дії не узгоджується з розділом 5 договору про порядок викупу майна, що орендується. Крім того, позивач виставляв відповідачу рахунки на сплату орендної плати з січня по грудень 1998 року (т.2 а.с.231,234,237,240,243,246 ). Після цього терміну рахунки не виставлялись.
З врахуванням п.3.1 договору, згідно з яким строк оренди - 12 місяців з моменту прийняття майна, та фактично проведених по договору розрахунків, про які зазначалось раніше, суд приходить до висновку, що термін договору оренди з правом викупу від 01.12.1997р. закінчився 04.01.1999р. Отже, необгрунтованою є вимога позивача про стягнення заборгованості з орендної плати і штрафних санкцій після закінчення терміну дії договору оренди, і відповідно, вимога про розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендної плати та повернення з цих підстав орендованого майна.
Зустрічний позов також не підлягає задоволенню. Пунктом 5.2 договору оренди передбачено, що передача та оформлення права власності на майно, що орендується, здійснюється сторонами за актом протягом 20 днів з моменту повної сплати орендарем вартості майна. Дана умова сторонами не виконана, акт не складався. Крім того, відповідач, ставлячи вимогу про усунення перешкод, не зазначив, які саме перешкоди чинить йому ТОВ "Кентавр", в чому вони полягають і якими доказами підтверджуються. За таких обставин відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.
Скасовуючи попередні судові рішення по даній справі, Вищий господарський України звернув увагу на те, що суди не перевірили доводи відповідача і не дали оцінку доказам щодо переходу спірного майна до громадянина Єршова В.І. на підставі рішення місцевого загального суду.
Суд, з'ясувавши вказані обставини, дійшов висновку, що вони не впливають на результат розгляду справи, оскільки ухвалою господарського суду Житомирської області припинено провадження у справі №1/1669 за позовом Єршова В.І. до ТОВ „Мівса", за участю третьої особи ТОВ „Кентавр", про усунення порушень на право виділення частки із спільного майна у зв'язку з відмовою позивача від позову (т.4 а.с.108). Господарським судом даний спір переглядався як корпоративний у зв'язку із скасуванням рішення Житомирського районного суду від 29.10.2002р. у справі № 2-1590 і направленням справи на новий розгляд згідно з постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2007р. (т.4 а.с.120-124).
Матеріали справи також містять копію рішення Житомирського районного суду у справі № 2-1575 за заявою Дякова В.О. про визнання права власності на майно, яким визнано право власності за ТОВ „Мівса" в особі співзасновників Дякова В.І., Єршова В.І. і Попіка М.В. на цех по розробці каменю в с.Світин Житомирського району та інше майно, що є об'єктом спірного договору оренди від 01.12.1997р. (т.1 а.с.209). На запит господарського суду Житомирським районним судом надані копії судових актів: ухвалу Житомирського районного суду від 13.02.2003р. про залишення заяви Дякова В.О. про визнання права власності на нерухоме майно без розгляду, ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14.04.2003р. і Верховного Суду України від 18.06.2004р. про відхилення апеляційних скарг Дякова В.О. на ухвалу Житомирського районного суду від 13.02.2003р. (т.4 а.с.138-141).
Отже, відсутні будь-які судові рішення стосовно права власності на майно, яке було передане в оренду згідно з договором від 01.12.1997р.
Доводи апеляційної скарги не спростовують обгрунтованих висновків господарського суду.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 29.01.2008р. у справі № 4/96"Д" залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кентавр" - без задоволення.
2. Справу № 4/96"Д" повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Повний текст постанови складено та підписано 19.05.2008р.
Надруковано 4 прим.:
1 - в справу,
2 - позивачу,
3 - відповідачу,
4 - в наряд.