ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" лютого 2012 р. Справа № 2a-173/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді Біньковської Н.В.
суддів: Черепія П.М.,
Главача І.А.,
при секретарі судового засідання Хоми О.В.
за участю:
позивача –ОСОБА_2,
представника відповідача –Запорожця С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов’язання виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 64790,66 грн., -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов’язання виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 90899,00 грн.
30.01.2012 року ОСОБА_2 подав на адресу суду заяву, згідно якої зменшено позовні вимоги і остаточно просив суд зобов’язати відповідачів виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 64790,66 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач оформлений на пенсію як державний службовець в зв’язку з чим мав право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів. Оскільки сума грошової допомоги своєчасно виплачена не була, тому позивач вважає, що відповідачем порушені вимоги ст. ст. 116 та 117 Кодексу законів про працю України у зв’язку з чим відповідач зобов’язаний сплатити середній заробіток за час затримки виплати допомоги. Зазначає, що на день пред'явлення позову до суду сума середнього заробітку, який відповідач зобов'язаний сплати на користь позивача за час затримки розрахунку складає 64790,66 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України позовні вимоги не визнав з підстав викладених в письмовому запереченні, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача – Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в судове засідання повторно не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову відповідач не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності представника відповідача – Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва на підставі частини 4 статті 128 та статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом № 496-к від 26.08.2010 року ОСОБА_2 27.08.2010 року звільнено з посади голови представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Івано-Франківській області згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (а.с.9).
Після звільнення, з 21.09.2010 року ОСОБА_2 достроково призначена пенсія як державному службовцю (а.с. 10).
У зв’язку з виходом на пенсію, ОСОБА_2 звернувся до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва з проханням виплатити йому відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу в розмірі 10 місячних окладів, що в добровільному порядку відповідачем зроблено не було.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі № 2а-172/11/0970 за позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва визнано дії Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва щодо відмови забезпечення виплати грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних посадових окладів ОСОБА_2 протиправними та зобов’язано Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва забезпечити виділення для виплати ОСОБА_2 грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних посадових окладів.
Як вбачається з довідки № 21-9/039/01-35 від 29.12.2011 року та згідно пояснень позивача, виплата грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів в сумі 24820,00 грн. внаслідок виконання постанови суду здійснена 15.12.2011 року.
Відповідно до ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.
Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
За змістом статей 44, 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (при звільнені в тому числі згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України), грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.
Таким чином, у день звільнення працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (при звільнені згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України).
Згідно ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено поясненнями позивача, виплата всіх зазначених сум, що належали ОСОБА_2 у зв’язку з його звільненням за наказом № 496-к від 26.08.2010 року, здійснена своєчасно та в повному обсязі.
Відповідно до ч.13 ст.37 Закону України "Про державну службу" державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Отже, однією з необхідних умов для отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів є вихід на пенсію, тобто фактичне призначення пенсії держслужбовця.
В судовому засіданні встановлено, що позивача було звільнено не в зв’язку з виходом на пенсію, а у зв’язку з ліквідацією представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Івано-Франківській області. І лише факт призначення пенсії позивачу як держслужбовцю з 21.09.2010 року став підставою для отримання позивачем грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів.
Таким чином, працедавець на момент звільнення позивача - 26.08.2010 року, не мав правових підстав для виплати позивачу грошової матеріальної допомоги.
Ні нормами Закону України "Про держану службу", ні Кодексу законів про працю України не передбачено права на отримання середньомісячного заробітку за несвоєчасну виплату грошової матеріальної допомоги.
Враховуючи зазначене, колегія суду приходить до висновку, що адміністративний позов щодо зобов’язання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України виплатити середній заробіток за час затримки виплати грошової допомоги є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий суддя Біньковська Н.В.
Судді: Черепій П.М.
Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 17.02.2012.