ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" квітня 2008 р. Справа № 5/104"Д"
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Веденяпіна О.А.
суддів: Іоннікової І.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Гаврилюк Т.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Мельничук Л.П. - сільський голова,
Ясюнецький О.О. (довіреність №124 від 29.12.2007 року),
від відповідача: Костюкевич О.В. (довіреність від 04.09.2007 року),
від третьої особи: Калінін Р.С. (довіреність від 06.11.2007 року),
від прокуратури: Гребенюк Р.В. (посвідчення №85 від 20.01.2005 року),
розглянувши апеляційне подання першого заступника прокурора Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "14" липня 2007 р. у справі № 5/104"Д" (суддя Брагіна Я.В.)
за позовом першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах державив особі Тетерівської сільської ради
(с.Тетерівка Житомирського району Житомирської області)
до приватного підприємства "Фірма SKF" (м. Житомир)
за участю третьоїособи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - приватного підприємства "Канпол і К" (м. Житомир)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 рокуперший заступник прокурора Житомирської області вінтересах держави в особі Тетерівської сільської ради звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання на підставі ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 15,0341 га, розташованої в селі Тетерівка Житомирського району Житомирської області по вулиці Кооперативній, укладеного 29 березня 2006 року між Тетерівською сільською радою та приватним підприємством "Фірма SKF", посилаючись на невідповідність його вимогам чинного законодавства, а саме: ст.ст. 123, 124, 201 Земельного кодексу України та ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25 жовтня 2007 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство "Канпол і К", оскільки рішення суду може вплинути на його права та інтереси, так як на період розгляду справи у суді останній являвся власником спірної земельної ділянки (а.с.158, т.1).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 14 листопада 2007 року у справі №5/104-Д позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 15,0341 га, що розташована в с. Тетерівка Житомирського району Житомирської області по вулиці Кооперативній, укладений 29.03.2006 року між Тетерівською сільською радою та приватним підприємством "Фірмою SKF".
Стягнуто з приватного підприємства "Фірма SКF" в доход Державного бюджету України 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відхилено клопотання позивача від 07.11.2007 року щодо забезпечення позову шляхом заборони приватному підприємству "Канпол і К" відчужувати будь-яким способом спірну земельну ділянку.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, перший заступник прокурора Житомирської області вніс апеляційне подання, в якому просить змінити вказане рішення в частині надання судової оцінки застосування наслідків недійсності правочину та розгляду питання про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення норм матеріального права.
В апеляційному поданні прокурор вказує, що спірний договір не відповідає вимогам п.8 ст.128 Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1531 від 11 жовтня 2002 року.
В поданих апеляційному господарському суду письмових уточненнях до апеляційної скарги перший заступник прокурора Житомирської області просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області в частині відмови в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити клопотання Тетерівської сільської ради і заборонити приватному підприємству "Канпол і К" відчужувати земельну ділянку загальною площею 15,0341 га, яка знаходиться по вулиці Кооперативній в селі Тетерівка Житомирського району Житомирської області, виключити з мотивувальної частини судового рішення висновок про те, що третя особа є добросовісним набувачем, від якого неможливо витребувати спірну земельну ділянку.
Перший заступник прокурора Житомирської області вважає, що місцевий господарський суд не мав правових підстав виходити за межі позовних вимог та досліджувати питання правомірності придбання земельної ділянки ПП "Канпол і К", яке не є стороною оспорюваного договору, а подальше відчуження третьою особою спірної земельної ділянки може призвести до утруднення або унеможливлення застосування наслідків недійсності правочину.
Позивач - Тетерівська сільська рада в письмових поясненнях просить задовольнити апеляційне подання першого заступника прокурора Житомирської області.
Відповідач та третя особа у письмових запереченнях на апеляційне подання зазначають про необґрунтованість доводів, викладених у поданні, просять залишити рішення господарського суду Житомирської області від 14 листопада 2007 року без змін, а апеляційне подання - без задоволення.
Прокурор в судовому засіданні апеляційне подання підтримує.
Представник позивача вважає апеляційне подання обґрунтованим, просить його задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечують проти апеляційного подання, просять залишити його без задоволення, а судове рішення - без змін.
Заслухавши прокурора, представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.
При цьому виходить з наступного.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 15,0341 га, що розташована в селі Тетерівка Житомирського району Житомирської області по вулиці Кооперативній, укладено сторонами 29 березня 2006 року з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: п. 8 ст.128 Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року, Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" від 17 червня 2004 року, Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року №1531.
Про це свідчить постанова господарського суду Житомирської області від 24 квітня 2007 року у господарській справі №5/1741 –НМ, що набрала законної сили і якою відмовлено в позові приватного підприємства "Фірма SKF" до Тетерівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення третьої сесії V скликання №43 Тетерівської сільської ради від 08 червня 2006 року, яким скасовано рішення тридцять сьомої сесії IV скликання цієї ради від 21 березня 2006 року "Про надання дозволу на викуп земельної ділянки приватному підприємству "Фірма SKF" в частині п.1-3, оскільки рішення було прийнято на підставі документів, які не відповідають чинному законодавству.
Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішення Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 21 березня 2006 року, на підставі якого укладено спірний договір, скасоване і тому відсутні правові підстави для укладення договору, оскільки згідно п. 6 ст.128 Земельного кодексу України спірний договір може укладатись на підставі рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Крім того, згідно ст.127 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.
Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам і юридичним особам регулюється ст.128 Земельного кодексу України, згідно пункту 8 якої вартість земельної ділянки визначається на підставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року №1531 затверджено Методику експертної грошової оцінки земельних ділянок, п.1 якої регламентовано порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок усіх категорій земель під час укладання цивільно-правових угод та переоцінки основних фондів для бухгалтерського обліку згідно із законодавством.
Експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової (ймовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості об'єкта оцінки (заставна, страхова, для бухгалтерського обліку тощо), за яку він може бути проданий (придбаний) або іншим чином відчужений на дату оцінки відповідно до умов угоди (п.3 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок).
Пунктами 49-50 вищезазначеної Методики встановлена процедура експертної грошової оцінки землі та порядок складання звіту про оцінку землі.
Проте звіт про оцінку проданої земельної ділянки не складався.
Відповідно до ч.ч.5-7 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки.
Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Обов'язково проводиться експертна грошова оцінка земельних ділянок у разі, зокрема, відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної та комунальної власності (ст.13 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема: технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Ст.21 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу підлягають державній експертизі відповідно до закону.
Ч.3 ст.7 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" передбачено, що виконавцями державної експертизи є експерти , які працюють у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи і мають високу кваліфікацію та спеціальні знання, а також висококваліфіковані спеціалісти або наукові працівники, які залучаються цими органами до її проведення відповідно до закону.
Згідно ст.23 вищевказаного Закону експертом державної експертизи може бути спеціаліст, який має вищу освіту, відповідну спеціальність, кваліфікацію і професійні знання, володіє навичками аналізу експертної інформації, а також має практичний досвід у відповідній сфері не менше трьох років.
Матеріали справи свідчать про те, що експертно-грошова оцінка від 14.10.2005р. №1051, яка погоджена рішенням Тетерівської сільської ради від 21 березня 2006 року, не проводилась.
Згідно розрахунку визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка надається в оренду позивачеві, регіонального виробничого приватного підприємства "Житомирземпроект" (а.с.19, т.1) №1051 від 14.10.2006 року, а не звіт про нормативно-грошову оцінку землі.
Висновок про експертно-грошову оцінку, який нібито був проведений підприємством "Автолюбитель", не видавався, що підтверджується експертними дослідженнями, зокрема: висновками спеціаліста №1/223 та №1/224 від 28.03.2007р. (а.с.69-70, т.2).
Отже, земельна ділянка продана на підставі оспорюваного договору в порушення вищевказаних вимог закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог.
Проте всупереч вимогам чинного законодавства суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання позивача щодо забезпечення позову і зазначив, що третя особа є добросовісним набувачем, від якого неможливо витребувати спірну земельну ділянку.
Місцевий господарський суд, мотивуючи відмову в задоволенні клопотання позивача щодо забезпечення позову, виходив з того, що відсутні докази, які б підтверджували, що невжиття таких заходів зробить неможливим чи утруднить виконання рішення.
З вищевказаними висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Вичерпний перелік заходів забезпечення позову визначений ст.67 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, до заходів забезпечення позову, що застосовуються господарськими судами, відносяться:
- накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
- заборона відповідачеві вчиняти певні дії;
- заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Право вжиття тих чи інших заходів, перелік яких міститься в ст.67 Господарського процесуального кодексу України, належить суду, який виходить із предмета спору, конкретних обставин та пропозицій заявника.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Про такі обов'язкові умови для вжиття заходів забезпечення позову йдеться в Постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".
Крім того, відповідно до п.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Клопотання позивача про забезпечення позову є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки подальше відчуження ПП "Канпол і К" спірної земельної ділянки призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду.
Доводи суду першої інстанції про відсутність зв’язку між заходом забезпечення позовних вимог і предметом позову не є переконливими, оскільки предметом позову є договір купівлі - продажу земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Житомирської області від 14 листопада 2007 року в частині відмови в задоволенні клопотання позивача щодо забезпечення позову підлягає скасуванню.
В забезпечення позову слід заборонити третій особі відчужувати в будь - який спосіб спірну земельну ділянку.
Прокурором та позивачем не заявлялась вимога про витребування з чужого незаконного володіння приватного підприємства "Канпол і К" земельної ділянки чи про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки цим підприємством, тому висновок місцевого господарського суду про те, що ПП "Канпол і К" є добросовісним набувачем, від якого неможливо витребувати спірну земельну ділянку, є передчасним та таким, що не пов'язаний з предметом спору.
Окрім того, за певних умов, встановлених ст.388 Цивільного кодексу України, майно може бути витребувано і від добросовісного набувача.
У зв'язку з цим, вказаний висновок як помилковий підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання першого заступника прокурора Житомирської області задовольнити.
2. Змінити рішення господарського суду Житомирської області від 14 листопада 2007 року у справі №5/104"Д", виключивши з його мотивувальної частини висновок про те, що третя особа - приватне підприємство "Канпол і К" є добросовісним набувачем, від якого неможливо витребувати спірну земельну ділянку.
Це ж судове рішення скасувати в частині відмови в задоволенні клопотання позивача щодо забезпечення позову.
В забезпечення позову заборонити приватному підприємству "Канпол і К" відчужувати в будь-який спосіб земельну ділянку загальною площею 15,0341 га, яка знаходиться в с. Тетерівка Житомирського району Житомирської області по вул.Кооперативній (придбану приватним підприємством "Канпол і К" на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2006р.).
В решті рішення суду залишити без змін.
3. Справу №5/104"Д" повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Веденяпін О.А.
судді:
Іоннікова І. А.
Черпак Ю.К.
Віддрук. 6 прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам;
4 - третій особі;
5 - прокуратура;
6 - в наряд.