ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" квітня 2008 р. Справа № 12/4473
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Чешковський В.А., довіреність №65-НЮ від 04.01.2007р.,був присутній в судовому засіданні 19.02.2008р.
від відповідача: Заворотнюк М.С., довіреність №31 від 11.06.2007р., був присутній в судовому засіданні 19.02.2008р.,
розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м.Київ в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень, м.Козятин
на рішення Господарського суду Житомирської області
від "06" листопада 2007 р. у справі № 12/4473 (суддя Сікорська Н.А.)
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м.Київ в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень, м.Козятин
до Споживчого товариства "ІБР", смт.Чуднів Житомирської області
про стягнення 56370,40грн.
в судовому засіданні 08.04.2008р. оголошувалась перерва до 10.04.2008р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.11.2007р. у справі №12/4473 в задоволенні позову Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м.Київ в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень, м.Козятин до Споживчого товариства "ІБР", смт.Чуднів Житомирської області про стягнення 56370,40грн. відмовлено.
В частині стягнення 5455,95грн. заборгованості провадження у справі припинено за п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 06.11.2007р. та прийняти нове рішення про задоволення позову. При цьому, позивач посилається на невідповідність висновків, викладених в рішенні суді фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального права, а саме:
- в рішенні суду містяться твердження, які суперечать одне одному. Зокрема, судом вказано, що у всіх накопичувальних картках вказаний період, за який нараховувались платежі до оплати і він не перевищує однієї доби. В іншому випадку суд вказує, що у всіх накопичувальних картках зазначено збір за зберігання вантажу. Місцевий господарський суд правомірно посилається на п. 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 (із змінами від січня 2004р. №54), згідно з яким, якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день пред'явлення перевізних документів не був зданий повністю, нараховується збір за зберігання за загальну масу ввезеного вантажу. Збір справляється за час з моменту ввезення першої частини вантажу до моменту оформлення перевізних документів. Оскільки у накопичувальних картках зазначено збір за зберігання вантажу (і це нарахування акцептовано вантажовідправником), період за який нараховувались платежі до сплати вже перевищує одну добу. В зв'язку з недостатніми сумами по ТехПД на рахунку вантажовідправника, залізниця нарахувала суму за зберігання не в повній мірі. У разі, якщо взяти неоспорюване і частково сплачене вантажовідправником зберігання по кожній відправці терміном в одну добу і провести розрахунок, як того вимагає п. 9 Правил зберігання вантажу, то сума коштів, яку залізниця має право вимагати буде складати 21728,40грн. з ПДВ;
- суд не взяв до уваги надані позивачем документи, наявність яких передбачена нормативами, що регулюють залізничні перевезення, а саме книгу приймання вантажу ГУ-34, ведення якої передбачено п. 46 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-Ц. В зазначеній книзі містяться терміни зберігання по кожній з відправок і ці терміни відповідають фактичним обставинам;
- господарський суд не врахував, що всі спірні відправки були груповими, а тому для їх оформлення передбачено іншу форму накладної - ГУ-29-Б, в якій позиція "увезення вантажу дозволено на ___ число ___міс." відсутня.
В засіданні апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, його представник в засіданні просив рішення господарського суду від 06.11.2007р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, представник посилався на те, що судом повно і всебічно досліджено всі обставини справи.
Вислухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
24.05.2004р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень (позивач) та Споживчим товариством "ІБР" (відповідач) був укладений договір №1934/236 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (том 1, а.с. 62). Предметом даного договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п. 2.1 договору №1934/236 від 24.05.2004р. вантажовласник зобов'язався пред'являти залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що залізниця зобов'язалась приймати до перевезення вантажі вантажовласника, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери), згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів та промивання вагонів.
Зазначені послуги, здійснення розрахунків, ведення обліку нарахованих і сплачених сум та надання вантажовласнику відповідних розрахункових документів здійснюється через станцію Чуднів Волинський (п. 2.3 договору).
На виконання умов зазначеного договору, Споживчим товариством "ІБР" із станції Чуднів-Волинський, яка є виробничо-технологічним підрозділом Козятинської дирекції залізничних перевезень, в період з лютого по вересень 2006р., здійснювалась відправка вантажу - щебеню.
Позивач в позовній заяві вказує на те, що по всіх відправках між моментом ввезення першої частини вантажу на залізничну станцію та на час закінчення навантаження минув певний проміжок часу. По кожній відправці дата ввезення першої частини вантажу на залізничну станцію та час закінчення навантаження зафіксовано книгою приймання вантажів до перевезення та пам'ятками про користування вагонами, які підписані вантажовідправником. В зв'язку із тим, що відповідачем завозився вантаж частинами і в день пред'явлення перевізних документів не був зданий повністю, залізницею надавались відповідачу додаткові послуги по зберіганню вантажу.
Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, передбачено, якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день пред'явлення перевізних документів не був зданий повністю, то за зберігання нараховується збір на загальну масу ввезеного вантажу.
Посилаючись на умови договору та правила зберігання вантажів, позивач нарахував відповідачу 56370,40грн. (з ПДВ) за надання послуг по зберіганню вантажу за період з лютого по вересень 2006р. (том 1, а.с.85,86).
Згідно з п. 3.1 договору №1934/236 передбачено, що плата за перевезення, проїзд провідників, супроводження та охорону вантажів, додаткові операції, в тому числі за експедиторські операції визначається у відповідності до тарифного керівництва НР 1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених УЗ. Пунктом 3.2 зазначеного договору визначено, що у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми (провізну плату, податкові збори, штрафи) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і таке інше.
Позивач 20.09.2006р. оформив накопичувальну картку №220907 та списав з особового рахунку відповідача за зберігання 3200,00грн. (том 1, а.с.12).
На підставі п. 3.2 договору залізницею було пред'явлено вантажовласнику (відповідачу) накопичувальну картку на суму 46975,30 грн. за період з 09.02.2006р. по 18.09.2006р. (том 1, а.с.11).
Проте, відповідач відмовився від підписання цього документу, про що згідно п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.02р. №334, було складено акт загальної форми №80 від 14.10.2006р. (том 1, а.с.10).
Згідно з даними позивача, станом на час подачі позовної заяви, заборгованість відповідача за надані позивачем послуги по зберіганню вантажу складає 56370,40 грн. (з врахуванням ПДВ).
Позивач подав до господарського суду заяву від 26.09.2007р. про відмову від позовних вимог на суму 5455,95грн., зменшивши суму вимог до 50914,45грн., посилаючись на допущення помилок при оформленні відправок №664094 та №32437508 (том 2, а.с.134).
З урахуванням часткової відмови позивача від позовних вимог, він просив стягнути з відповідача 50914,45 грн. (в тому числі ПДВ).
Статтею 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. До таких підстав, також належать договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1,2 статті 17 розділу ІІІ Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N457 перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.
Частиною 2 статті 22 Статуту, передбачено, що виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.
Договір №1934/236 від 24.05.2004р., укладений між позивачем та відповідачем відповідає формі Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, яка міститься в додатку № 1 до пункту 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644.
Як зазначалося вище, п.2.2 договору №1934/236 від 24.05.2004р. передбачено, у тому числі, зобов'язання залізниці надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.
У відповідності з ч. 3 п. 2 Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. N 644, із змінами від 12.09.2005р., якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день пред'явлення перевізних документів не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за загальну масу ввезеного вантажу. Збір у таких випадках справляється за час з моменту ввезення першої частини вантажу до моменту оформлення перевізних документів.
В представленому розрахунку нарахування плати за зберігання щебеня за період з 08.02.2006р. по 18.09.2006р. (том 1, а.с. 85-86) позивач вказує на те, що: по поставці, навантаження по якій закінчилось 09.02.06р., початком ввезення товару є 08.02.06р. (термін зберігання 2 доби); по поставці, навантаження по якій закінчилось 15.03.06р., початком ввезення товару є 14.03.06р. (термін зберігання 2 доби); по поставці, навантаження по якій закінчилось 16.03.06р., початком ввезення товару є 14.03.06р. (термін зберігання 3 доби), по поставці, навантаження по якій закінчилось 20.05.06р., початком ввезення товару є 18.05.06р. (термін зберігання 3 доби), по поставці, навантаження по якій закінчилось 02.06.06р., початком ввезення товару є 01.06.06р. (термін зберігання 2 доби), по поставці, навантаження по якій закінчилось 18.06.06р., початком ввезення товару є 16.06.06р. (термін зберігання 3 доби), по поставці, навантаження по якій закінчилось 18.08.06р., початком ввезення товару є 17.08.06р. (термін зберігання 2 доби), по поставці, навантаження по якій закінчилось 18.08.06р., початком ввезення товару є 18.08.06р. (термін зберігання 1 доба), по поставці, навантаження по якій закінчилось 18.09.06р., початком ввезення товару є 16.09.06р. (термін зберігання 3 доби).
За підрахунками позивача, вантаж перебував на його зберіганні 19 діб, що, з врахуванням заяви від 26.09.07р. (том 2, а.с.134) зафіксовано, також, у накопичувальній картці № 14.10.01р. за період з 09.02.06р. по 18.09.06р. (том 1, а.с.11), на якій відсутній підпис відповідача.
Наявні в матеріалах справи документи не підтверджують факт ввезення відповідачем товару на місця загального користування ст. Чуднів-Волинський частинами і, у вказані позивачем в розрахунку дати.
Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Позивач повинен належними доказами довести факти, на підставі яких пред'явлено позов.
Посилання позивача на те, що терміни зберігання товару зафіксовані в книзі приймання вантажу, форми ГУ-34, ведення якої передбачено п. 46 Інструкцією з ведення станційної комерційної звітності, не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки зазначена книга є одностороннім внутрішнім документом позивача (том 1, а.с. 12-84). Крім того, як вбачається з книги, в графі "Дата ввезення" містяться виправлення дат ввозу товару.
Відповідно до ст.ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються шляхом подачі письмових і речових доказів, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Нормою ст. 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.
Колегія суддів, також, враховує те, що згідно з умовами п. 2.4. договору від 24.05.2004р., вантажовласник зобов'язався здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок залізниці (ТехПД). Одержані кошти, залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника. У разі наявності заборгованості, пені першочергово погашається заборгованість і пеня.
Згідно з п. 4.3. договору у разі відсутності на особовому рахунку вантажовласника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, а також відмови від оплати наданих послуг, залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно із статтею 62 Статуту залізниць.
Залізниця надає вантажовласнику послуги на станціях Козятинської дирекції залізничних перевезень за умови наявності коштів на його особовому рахунку (п. 7.1 договору від 24.05.2004р.).
Місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку, що наявні у справі накопичувальні картки (том 1, а.с.12,17, 22,31,36,41,46,52,57), містять погоджену сторонами інформацію щодо виду наданих послуг, періоду, за який нараховувались платежі, в тому числі і за зберігання вантажу, суму збору, перелік номерів вагонів, навантаження яких здійснювалося у вказаний в них період, відмітку ТехПД про стягнення коштів.
Згідно з п.1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 N 460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.
За п.п 3.3. "Правил оформлення перевізних документів" у графі 2 зворотного боку накладної "Увезення вантажу частинами" працівник залізниці проставляє дату, кількість місць і масу всієї партії вантажу чи окремо кожної його частини, яка ввозиться. Ці відомості засвідчуються підписом працівника залізниці.
Слід зазначити, що під час розгляду справи, судом витребовувались від вантажоотримувачів залізничні накладні, по яких поставлявся щебінь. До матеріалів справи долучено частину залізничних накладних (том 2, а.с.88,89,90,93,106,114-121). Однак, жодна з них не містить відміток про дату ввезення вантажу.
Дорожні відомості, корінці дорожних відомостей та квитанції про приймання вантажу (а.с.69,76,77,79-86,94), містять лише інформацію про дати приймання вантажу до перевезення, які співпадають з датами, вказаними у накопичувальних картках (том 1, а.с.12,17, 22,31,36,41,46,52,57).
З урахуванням того факту, що позивачем не представлені належні докази правомірності нарахування суми в розмірі 50914,45грн. за зберігання вантажу відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень.
Правомірно, також, припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5455,95грн. у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м.Київ в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень, м.Козятин не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 06.11.2007р. має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Житомирської області від 6 листопада 2007 року у справі №14/4473 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м.Київ в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень, м.Козятин - без задоволення.
2. Справу №12/4473 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд