ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 червня 2011 р. (10:35) Справа №2а-4353/11/0170/23
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Алексєєвої Т.В., при секретарі судового засідання Лапшині В.В., за участю представників сторін:
від позивача – не з’явився
відповідач – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Сакського міськрайонного центру зайнятості
до ОСОБА_1
про стягнення.
Обставини справи. Сакський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1472,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 в період находження на обліку в Сакському центру зайнятості, у якості безробітної, уклала договір підряду з ПАО «Санаторій «Сакрополь», згідно до якого вона виконувала роботу в період з 27.04.2009 р. по 27.05.2009 та отримала винагороду за виконану працю в розмірі 4290,00 грн. Даний факт підтверджується договором підряду від 18.10.2010 р. №135/02-28, в той час відповідач скрила, вказаний факт від позивача та необґрунтовано отримала допомогу по безробіттю у розмірі 1472,40 грн.
Представник позивача в судове засідання не з’явився про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі письмових заперечень проти позову не надав. В судовому засіданні пояснив, що не згідний із актом від 25.11.2010 року складеним Джанкойським міськрайонним центром зайнятості, а також вони не згідні із позовними вимогами і з тих підстав, що дані зазначені в довідці відповідали дійсності.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при
здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 року забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі Фонд).
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Отже, судом встановлено, що позивач являється установою Державної служби зайнятості, та підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 року № 249 являється республіканським органом виконавчої влади.
Таким чином позивач, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органами виконавчої влади та, відповідно, є суб’єктом владних повноважень.
Також встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості визначені абзацом 9 пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 року, відповідно до якого Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Пунктом 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 встановлено, що у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Можливість вирішення спорів, які виникають у зв’язку зі застосуванням Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.
Таким чином, судом встановлено, що позивач, являючись суб’єктом владних повноважень, відповідно до законодавства має право подавати до суду позовні заяви до фізичних та юридичних осіб, щодо стягнення з громадян безпідставних виплат у вигляді допомоги по безробіттю.
Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Із наданих позивачем документів встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до даних персональної картки № 011100509031700002 відноситься до застрахованих осіб, які мають право на матеріальне забезпечення.
Згідно зі ст.25 Закону України “Про зайнятість населення” держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
У відповідності до ст.7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.
Відповідно до п.1 ст.22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Згідно з п.3 ст. 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 24.03.2009 року надала заяву до Сакського міськрайонного центру зайнятості про відсутність роботи, зарплатні та інших доходів та зобов’язалась у випадку працевлаштування, укладення договору цивільно-правового характеру та іншої діяльності, яка надає дохід, повідомляти службу зайнятості (а.с. 6). У зазначеній заяві ОСОБА_1 просить надати статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України “Про зайнятість населення” та “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” до вирішення питання про її працевлаштування.
На підставі зазначеної заяви, а також довідки про доходи та наданих документів, наказом від 24.03.2009 року №НТ090324 ОСОБА_1 надано статус безробітної, у зв’язку із чим надавалось матеріальна допомога по безробіттю.
В 2010 року після проведення розслідування страхових випадків та звернення до правоохоронних органів, було виявлено, що в період находження на обліку в Сакському центру зайнятості, у якості безробітної, уклала договір підряду з ПАО «Санаторій «Сакрополь», згідно до якого вона виконувала роботу в період з 27.04.2009 р. по 27.05.2009 та отримала винагороду за виконану працю в розмірі 4290,00 грн. Даний факт підтверджується відповідним договором підряду №48 від 27.04.2009 р. (а.с. 12).
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено наступне: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до абз. 1 п.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно ж із п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Із наданих суду документів вбачається, що Наказом від 25.11.2010 року ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю, та Наказом від тієї ж дати знято з обліку. Однак нарахована та отримана відповідачем допомога по безробіттю в розмірі 1472,40 грн., останньою не повернута.
Відповідно до положень ч.1,2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів сплати заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1.Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1) на користь Сакського міськрайонного центру зайнятості (р/р 37176001000524 УДК в АР Крим, ЄДРПОУ 20708681 МФО824026) суму в розмірі 1472,40 (одна тисяча чотириста сімдесят дві) гривні 40коп.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду
Суддя підпис Алексєєва Т.В.
< Текст >