СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
22 квітня 2008 року | Справа № 2-22/14786-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Щепанської О.А.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: Мамарасулов Володимир Умбарович, довіреність №б/н від 01.02.08;
відповідача: Кузьмін Володимир Володимирович, довіреність №13640/к/10-0 від 06.08.07;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 10.12.2007 у справі № 2-22/14786-2007А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аквалайн Плюс" (вул. Свердлова, 63-48, Ялта, 98603)
до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, Ялта, 98600)
про скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквалайн Плюс" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання неправомірними дій відповідача по винесенню акту з анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, а також про визнання недійсним рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №16165/10/15-2 від 30.08.2007 року про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 10.12.2007 року у справі № 2-22/14786-2007А позов задоволено. Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість на підставі підпункту "г" пункті 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість".
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення спору були порушені вимоги норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 18.03.2008 року у зв’язку з хворобою у складі колегії було замінено суддю Голика В.С. на суддю Щепанську О.А.
У судовому засіданні 22.04.2008 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю „Аквалайн плюс” зареєстровано рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради 05.07.2006 року.
Державною податковою інспекцією в місті Ялта позивача зареєстровано платником податку на додану вартість 14.07.2006 року, видано свідоцтво №00517554 про реєстрацію платника податку на додану вартість .
Відповідачем 31.08.2007 року надіслано на адресу позивача листа №16246/19/152 , яким він повідомлений про те, що Державною податковою інспекцією в місті Ялта на підставі підпункту „г” пункту 9.8 статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” здійснено анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
До зазначеного листа відповідачем було додане рішення податкового органу №16165/10/15-2 від 30.08.2007 року про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до підпункту „а” пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону платником податку є будь-яка особа , яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.
Об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Статтею 9 Закону України „Про податок на додану вартість” визначений порядок реєстрації осіб як платника податку на додану вартість. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
У підпункті „г” пункту 9.8 статті 9 Закону України Закону України „Про податок на додану вартість” вказано, що податковим органом здійснюється анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість якщо вона обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та 8-1 цього Закону.
Якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідових податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок) , яка (яки) свідчать про відсутність оподаткованих поставок протягом такого періоду, податковий орган має право анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість.
У матеріалах справи міститься Акт №90 (вих. №16165/10/15- від 30.08.2007 року) про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, згідно з яким позивач надавав до органів державної податкової інспекції звітність податку на додану вартість з липня 2006 року, яка свідчить про відсутність оподаткованих поставок, протягом дванадцяти послідових податкових місяців. У зазначеному акті визначено, що розмір переплати з податку на додану вартість на дату складання дорівнюється 0 грн. У пункті 5 зазначеного акту комісією відповідача зроблений висновок про наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до підпункту „г” пункту 9.8 статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Матеріали справи свідчать про те, що після державної реєстрації позивача ним здійснені заходи щодо отримання земельної ділянки, проведення будівельно-монтажних та інших робіт, для підготовки майданчика для будівництва об’єкту, спорудження якого є митою створення товариства. У зазначених правочинах позивач був замовником послуг та сплачував суми податку на додану вартість виконавцям робіт під час оплати наданих ними послуг. При цьому у надісланих на адресу відповідача деклараціях він визначав сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 1819254,00 грн. як залишок від'ємного значення податку, розрахований згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не ставив питання про відшкодування сплачених сум податку на додану вартість з державного бюджету.
Вивчивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що, вказуючи підпункт „г” пункту 9.8 статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” як підставу для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, податковий орган діяв з порушенням способу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, передбаченому законодавством України, без урахування фактичних обставин справи, без дотримання принципів рівності та єдиного підходу, встановлених статтею 3 Закону України „Про систему оподаткування”.
Більш того під час складання акту №90 відповідачем були порушенні вимоги Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року №79, пунктом 25.2.2 якого вимагає затвердження акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість керівником податкового органу. В акті №90, копія якого міститься у матеріалах справи, відсутні відомості про особу, яка його затвердила, не вказана дата його затвердження та відсутня печатка податкового органу.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії відповідача по анулюванню реєстрації позивача як платника податку на додану вартість не можна визнати розсудливими, вони вчинені без дотримання принципу рівності перед законом, призвели до несправедливій дискримінації останнього, що відповідає вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції в місті Ялта та вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2007 у справі № 2-22/14786-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді О.А. Щепанська
І.В. Черткова