ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2012 року Справа № 5021/2804/2011
Колегія суддів у складі: головуючий суддя С.В. Барбашова, суддя Л.М. Бабакова, суддя А.М. Білецька,
при секретарі Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1. –дов. б/н від 09.09.2010р.
відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №413С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 11.01.12 р. у справі № 5021/2804/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе", м. Суми
про стягнення 322025, 61 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Сумської області від 11.01.2012р. (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" на користь ТОВ "АВ метал груп" 261719,35 грн. інфляційних, 60306,26 грн. 3% річних, 6440,51 грн. судового збору.
Відповідач, ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 11.01.2012р., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при розгляді справи № 3/105-10 господарський суд вже вирішив питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків та 3% річних.
Апелянт в судове засідання не з’явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Позивач, ТОВ "АВ метал груп", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.
Позивач зазначив, що предмет розгляду в справі № 3/105-10 відрізняється від предмету в справі № 5021/2804/2011, оскільки охоплює різні періоди стягнення інфляційних та 3% річних, тому, суд першої інстанції не мав права припинити провадження у справі № 5021/2804/2011.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 7 липня 2009 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 3/105, згідно з п.1 якого, ТОВ "АВ метал груп" зобов’язався передати у власність товар, а ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" - прийняти та оплатити вартість товару в кількості, з показниками якості, за ціною, та в строки, вказані в специфікаціях до даного договору, які є його невід’ємною частиною.
Як було встановлено судом першої інстанції при розгляді справи № 3/105-10, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15263315,83 грн., а відповідач, в свою чергу, повну оплату за отримані товарно-матеріальні цінності в повному обсязі не виконав, його заборгованість перед позивачем склала 3824877,11 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.10.2010р. у справі № 3/105-10, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011р., позов було задоволено частково та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе»(відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп»(позивач) основний борг в сумі 3824877,11 грн., також, інфляційних –142604,57 грн., 3% річних –77037,70 грн., пеню –388812,65 грн. за період з 24.07.2009р. по 04.08.2010р.
У зв'язку з тим, що ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" сплатило основний борг 15.02.2011р, а суму штрафних санкцій та судових витрат сплати лише 20.10.2011р., ТОВ "АВ метал груп" звернулося з позовом до суду, в якому просило стягнути з відповідача 261719,35 грн. інфляційних витрат та 60306,26 грн. 3% річних за період з 05.08.2010р. по 14.02.2011р.
Сукупності встановлених по справі обставин, суд першої інстанції дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст.35 ГПК України, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 261719,35 грн. інфляційних витрат та 60306,26 грн. 3% річних за період з 05.08.2010р. по 14.02.2011р.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права і обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 261719,35 грн. інфляційних витрат та 60306,26 грн. 3% річних.
Посилання апелянта на те, що при розгляді справи № 3/105-10 господарський суд вже вирішив питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків та 3% річних, є необґрунтованим, оскільки предметом позову в справі № 3/105-10 було стягнення з відповідача 3824877,11 грн. основного боргу, 388812,65 грн. пені, 142604,57 грн. інфляційних втрат, 77535,60 грн. 3% річних за період з 24.07.2009р. по 04.08.2010р., а предметом позову в даній справі № 5021/2804/2011 є стягнення з відповідача 261719,35 грн. інфляційних витрат та 60306,26 грн. 3% річних за період з 05.08.2010р. по 14.02.2011р., тобто, за різні періоди.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Сумської області від 11.01.2012 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення
Рішення господарського суду Сумської області від 11.01.2012 р. у справі № 5021/2804/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя Л.М. Бабакова
Суддя А.М. Білецька
Повний текст постанови підписаний 01.03.2012р.