ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  27/920.02.12

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр водоочищення"

до                      Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий

                         капітал"

третя особа     ОСОБА_3

про                    відшкодування збитків у сумі 16 398, 11 грн.

                                                                                                     Суддя            Дідиченко М. А.

                                                                                                     Секретар      Приходько Є. П.

Представники:                                                 

від позивача           ОСОБА_1 –представник за довіреністю від 23.11.2011 р.;

від відповідача       не з’явилися;

від третьої особи    ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 17.01.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр водоочищення" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" про відшкодування збитків у сумі 16 398, 11 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що 11.05.2010 року у м. Києві по вул. Микільсько-Слобідській, 2 Б, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Деу, д/н НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3 та автомобіля марки Шкода, НОМЕР_1, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр водоочищення". Позивачем були понесені витрати на ремонт пошкодженого транспортного засобу. У зв’язку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_3 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Страховий капітал", позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на ремонт автомобіля, відшкодувати витрати на проведення автотоварознавчого дослідження, а також нараховує відповідачеві пеню, 3 проценти річних та збитки від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2011 року було порушено провадження у справі та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винного у скоєнні ДТП - ОСОБА_3. Розгляд справи призначено на 31.01.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 31.01.2011 року підтримав подане 06.12.2011 року клопотання про витребування у відповідача страхової справи щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 11.05.2010 року за участю транспортного засобу Деу, д/н НОМЕР_2 та транспортного засобу Шкода, НОМЕР_1.

Представник відповідача у судове засідання 31.01.2012 року не з’явився, однак через загальний відділ діловодства від останнього надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечував проти позовних вимог, не погоджуючись із результатами замовленого позивачем автотоварознавчого дослідження.

Представник третьої особи у судовому засіданні 31.01.2011 року надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких проти позовних вимог не заперечував, та заявив клопотання про розгляд справи за відсутністю представника третьої особи.

Крім того, представники позивача та третьої особи заявили клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою суду від 31.01.2011 року продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 20.02.2012 року. Витребувано від Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо того, чи була застрахована станом на 11.05.2010 року цивільно-правова відповідальність будь-якої особи відносно наземного транспортного засобу –Деу, д/н НОМЕР_2. До того ж, витребувано у відповідача страхову справу щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 11.05.2010 року за участю транспортного засобу Деу, д/н НОМЕР_2 та транспортного засобу Шкода, НОМЕР_1.

          Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2012 року  подав витребувані судом докази, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Представник відповідача у судове засідання 20.02.2012 року  не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Представник третьої особи у судове засідання 20.02.2012 року не з’явився.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,  -

ВСТАНОВИВ:

З довідки ВДАІ з обслуговування Дніпровського району м. Києва та Постанови  Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 3-2928/10 від 11.06.2010 року вбачається, що 11.05.2010 року о 17 год. 00 хв. у м. Києві по вул. Микільсько-Слобідській, 2 Б, гр. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки Деу, д/н НОМЕР_2, під час зміні напрямку руху не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Шкода, НОМЕР_1, чим порушив вимоги п. п. 10.1, 13.1 ПДР України.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 3-2928/10 від 11.06.2010 року, гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 425, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль Шкода, НОМЕР_1 належав позивачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр водоочищення".

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням позивача було проведено автотоварознавче дослідження, згідно висновку якого (висновок № 715-1 автотоварознавчого дослідження по відшкодуванню матеріальної шкоди від 17.05.2010 року) матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Шкода, НОМЕР_1, у результаті його ушкодження при ДТП, складає 12 861, 06 грн.

З метою здійснення ремонту пошкодженого транспортного засобу позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон 100», яке, у свою чергу надало рахунок на ремонтні роботи на суму 13 205, 75 грн.

15.06.2010 року за ремонт пошкодженого транспортного засобу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон 100»було здійснено виплату у розмірі 13 205, 75 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 449 від 15.06.2010 року.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина гр. ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, тому, останній є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Шкода, НОМЕР_1,  у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

При цьому, з матеріалів справи вбачається (інформація з єдиної централізованої бази МТСБУ від 16.02.2012 року), що між гр. ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Страховий капітал" відносно транспортного засобу Деу, д/н НОМЕР_2, було укладено поліс № ВС / 8125639 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза –510, 00 грн.).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов’язання»книги п’ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов’язань.

Відповідно до ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов’язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр водоочищення" виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" на підставі вказаних норм на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків у межах оціненої шкоди (тобто у розмірі не більшому, ніж встановлений звітом автотоварознавчого дослідження) та з вирахуванням встановленої полісом франшизи у розмірі 510, 00 грн., оскільки обов’язок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована, тобто у розмірі 12 351, 06 грн. (12 861, 06 грн. мінус 510, 00 грн.).

Згідно п. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), для отримання страхового відшкодування особа, яка  має право  на  відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява,  або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної  пригоди,  завірені  у встановленому порядку.

Так, позивачем на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" була направлена відповідна вимога від 25.05.2010 року на виплату страхового відшкодування із доданими документами, з додатком від 01.02.2011 року.

На підтвердження надсилання відповідачеві зазначених документів позивач надав до матеріалів справи відповідь відповідача від 14.04.2011 року № 1093 на заяву ТОВ «Центр водоочищення»від 25.05.2010 року, відповідно до якої відповідач відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування, не погоджуючись з результатами замовленого позивачем автотоварознавчого дослідження.  

В процесі судового розгляду відповідач надав відзив на позов, у якому не заперечував проти факту надсилання на адресу останнього передбачених ст. 35 Закону документів проте підтримав викладені у листі № 1093 від 14.04.2011 року заперечення щодо результатів замовленого позивачем автотоварознавчого дослідження.

Судом не приймаються заперечення відповідача у зв’язку із наступним.

В частині 1 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»закріплено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в цьому Законі, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності, відповідно до ст. 5 цього ж Закону, є: суб'єкти господарювання - зареєстровані  в  установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми  власності,  які  здійснюють господарську діяльність, у  складі  яких  працює  хоча  б  один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на  здійснення  оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна  органом  державної  влади  або  органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно (ст. 12 Закону).

До того ж, відповідно до п.п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, остання застосовується з метою визначення матеріальних збитків,  завданих власнику в разі пошкодження колісних транспортних засобів.

Пунктом 4.3 Методики встановлено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.

Таким чином, належним відповідно до законодавства підтвердженням визначення розміру оціненої шкоди є звіт або акт оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності чи висновок судового експерта.

У якості підтвердження кваліфікації суб’єкта оціночної діяльності, яким було проведено зазначене вище автотоварознавче дослідження, позивачем до матеріалів справи були подані кваліфікаційне свідоцтво № 1316 від 23.12.2008 року, сертифікат № 7245/08 суб’єкта оціночної діяльності від 12.06.2008 року та свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 329 від 27.02.2002 року.

Так, судом прийнятий наявний в матеріалах справи висновок № 715-1 від 17.05.2010 року, як належне підтвердження розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Шкода, НОМЕР_1, у результаті його ушкодження при ДТП.

Відповідно до п. п. 37.1 п. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, відповідачу у термін до 01.03.2011 року належало виплатити страхове відшкодування.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування до матеріалів справи не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування є законними, але такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 12 351, 06 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на проведення експертизи, на підтвердження понесення яких подав до матеріалів справи платіжне доручення № 394 від 28.05.2010 року на суму 655, 00 грн.

Так, відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Матеріали справи містять повідомлення відповідача про страховий випадок, датоване 12.05.2010 року.

У зв’язку із нез’явленням аварійного комісара або експерта відповідача позивачем 17.05.2010 року було самостійно обрано та замовлено проведення атотоварознавчого дослідження.

Тому, на підставі положень ст. 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»відповідачу належить відшкодувати позивачеві витрати на проведення експертизи у розмірі 655, 00 грн.

До того ж, у зв’язку із порушенням відповідачем грошового зобов’язання щодо виплати страхового відшкодування позивач просив суд стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 293, 92 грн. за період з 02.03.2011 року по 14.11.2011 року, збитки від інфляції у розмірі 540, 44 грн. за період з березня 2011 року по червень 2011 року та пеню у розмірі 1 047, 87 грн. за період з 14.05.2011 року по 14.11.2011 року.

Відповідно до п. 37.2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Згідно перерахунку суду, розмір пені за період з 14.05.2011 року по 14.11.2011 року становить:

12 351, 06 грн. х 15, 5 % х 180 днів / 365 днів = 944, 09 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виплати страхового відшкодування є обґрунтованою та такою, що підлягає частковму задоволенню, а саме у розмірі 944, 09 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за перерахунком суду 3 % річних за період з 02.03.2011 року по 14.11.2011 року складають:

12 351, 06 грн. х 3 % х 258 днів / 365 днів = 261, 91 грн.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних є законними, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 261, 91 грн.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Розмір збитків від інфляції за період з березня 2011 року по червень 2011 року складають:

          12 351, 06 грн. х 103, 95 % - 12 351, 06 грн. = 487, 87 грн.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції є обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 487, 87 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенню позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 86; ідентифікаційний код: 32206908), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр водоочищення" (03190, м. Київ, вул. Черняхівського, 16/30; ідентифікаційний код: 31111496) страхове відшкодування у розмірі 12 351 (дванадцять тисяч триста п’ятдесят одна) грн. 06 коп., витрати на проведення експертизи у розмірі 655 (шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 944 (дев’ятсот сорок чотири) грн. 09 коп., 3 % річних у розмірі 261 (двісті шістдесят одна) грн. 91 коп., збитки від інфляції у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 87 коп. та судовий збір у сумі 1 265 (одна тисяча двісті шістдесят п’ять) грн. 27 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

      Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                           Дідиченко М. А.

Дата підписання: 27.02.2012 р.