ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 27/1327.02.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро»
До
Треті особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»
1) ОСОБА_2
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Априкот Плюс»
провизнання недійсним правочинів
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1 –представник за довіреністю від 24.10.2011 року;;
від відповідача:
від третіх осіб: не з’явились;
1) не з’явились;
2) не з’явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про визнання недійсними з дати їх вчинення договору про внесення змін № 620/1 від 15.02.2006 року, додаткових договорів № 620/2 від 21.08.2006 року, № 620/3 від 05.04.2007 року, № 620/4 від 26.06.2007 року, № 620/5 від 31.07.2007 року, № 620/6 від 01.10.2008 року, № 620/7 від 19.12.2008 року, № 620/8 від 20.01.2009 року, укладених до кредитного договору № 620/К-05 від 22.11.2005 року між ТОВ «Український промисловий банк»та фермерським господарством «ОСОБА_3».
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорені договори підписані невідомою особою, неуповноваженою від імені господарства та в подальшому ТОВ «Ілан Агро»не схвалені.
Ухвалою суду від 12.12.2011 року порушено провадження по справі та призначено розгляд на 31.01.2012 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 31.01.2012 року усно заявив клопотання про припинення провадження у справі та подав довідку про наявність рішення такого органу, з такого ж спору, між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (рішення № 33/200 від 10.10.2011 року, постанова № 33/220 від 22.11.2011 року), проти позову заперечував.
Представник позивача у судовому засіданні 31.01.2012 року заперечував проти припинення провадження у справі, подав письмові пояснення та частково витребувані ухвалою суду докази.
Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.
Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів.
На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.
У судовому засіданні 31.01.2012 року оголошено перерву до 13.02.2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2012 року заявив клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Априкот Плюс».
Згідно із ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, та беручи до уваги те, що вищезазначені особи є фінансовими поручителями поручителями позивача перед ТОВ «Український промисловий банк»суд залучив ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Априкот Плюс» у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Крім того, позивач заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої та бухгалтерської експертиз, а також подав клопотання про витребування з відповідача оригіналів кредитного договору № 620/К-05 від 22.11.2005 року, договору про внесення змін № 620/1 від 15.02.2006 року, додаткових договорів № 620/2 від 21.08.2006 року, № 620/3 від 05.04.2007 року, № 620/4 від 26.06.2007 року, № 620/5 від 31.07.2007 року, № 620/6 від 01.10.2008 року, № 620/7 від 19.12.2008 року та № 620/8 від 20.01.2009 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.02.2012 року подав докази по справі, оригінали документів для огляду у судовому засіданні та заперечував проти заявлених позивачем клопотань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 року відкладено розгляд справи до 27.02.2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2012 року підтримав подане клопотання про призначення судової експертизи.
Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 “Про деякі питання призначення судових експертиз”).
Враховуючи вищезазначене, суд відхиляє клопотання позивача про призначення експертизи.
Крім того, розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд відмовляє у його задоволенні враховуючи наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Так, судом встановлено, що справа № 33/200 була між тими ж сторонами, з тих же підстав, але інший предмет спору, а саме визнання недійсним кредитного договору № 620/К-05 від 22.11.2005 року.
Представник відповідача та представники третіх осіб у судове засідання 27.02.2012 року не з’явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
22.11.2005 року між Фермерським господарством «ОСОБА_3»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»укладено кредитний договір № 620/К-05 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії, відповідно до предмету якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти з лімітом кредитування –2 933 198, 00 грн., строк кредитування –з 22.11.2005 року до 21.11.2010 року включно, процентна ставка –19% річних.
Відповідно до п. 2.1 договору встановлено що видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами:
- перший транш –в сумі 1 302 875, 00 грн. на оплату сільськогосподарської техніки згідно контракту № 268/224126 від 09.09.2005 року;
- другий транш –в сумі 1 630 323, 00 грн. на оплату сільськогосподарської техніки згідно контракту № 267/224126 від 09.09.2005 року.
Положеннями п. 1.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро», дата реєстрації 12.10.2010 року, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро»створено відповідно до зборів засновників від 30.07.2010 року (протокол № 1) та чинного законодавства України внаслідок реорганізації шляхом перетворення Фермерського господарства «ОСОБА_3.»та у відповідності до ч. 2 ст. 108 ЦК України є правонаступником усього його майна, майнових прав та всіх зобов’язань стосовно всіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, що оспорюються сторонами.
15.02.2006 року сторони уклали договір про внесення змін № 620/1 до кредитного договору, відповідно до якого змінили пункти договору щодо порядку нарахування та сплати процентів за користування кредитом.
21.08.2006 року сторони уклали додатковий договір № 620/2 до кредитного договору, відповідно до якого встановили, що позичальник зобов’язаний зменшити суму зобов’язання за кредитом до 2 620 123, 00 грн. в строк до 10.09.2006 року.
05.04.2007 року сторони уклали додатковий договір № 620/3 до кредитного договору, відповідно до якого зменшили розмір процентної ставки за користування кредитом до 1% річних.
26.06.2007 року сторони уклали додатковий договір № 620/4 до кредитного договору, за яким доповнили кредитний договір пунктом наступного змісту: «забезпечити страхування предметів застави (іпотеки) на умовах передбачених цим договором та договором (-ами) забезпечення у строк до 31.08.2007 року включно».
31.07.2007 року сторони уклали додатковий договір № 620/5 до кредитного договору, 01.10.2008 року –додатковий договір № 620/6, 19.12.2008 року –додатковий договір № 620/7 та 20.01.2009 року –додатковий договір № 620/8, відповідно до яких сторони змінювали графік погашення кредиту.
Звертаючись до суду з позовними вимогами позивач зазначає, що оспорені додаткові договори підписані невідомою особою, неуповноваженою від імені господарства та в подальшому ТОВ «Ілан Агро»не схвалені, а тому додаткові договори є недійсними, оскільки не відповідають положенням чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Крім того, позивач стверджує, що згідно даних бухгалтерського обліку відсутні дані про отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»кредитних коштів.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до преамбули додаткових договорів до кредитного договору № 620/К-05 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 22.11.2005 року договори від імені позивача - фермерського господарства «ОСОБА_3», підписані виконуючим обов’язки голови ФГ «ОСОБА_3.»ОСОБА_2 та засвідчений відтиском печатки фермерського господарства «ОСОБА_3». В судовому засіданні судом досліджено оригінали додаткових договорів.
В силу ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до п. 3.3. статуту фермерського господарства «ОСОБА_3», головою господарства є його засновник, або особа, яка є його правонаступником.
Згідно умов п. 3.4. статуту фермерського господарства «ОСОБА_3», інтереси господарства перед підприємствами, установами і організаціями окремими громадянами представляє голова господарства.
У відповідності положенням п.1.1. статуту фермерського господарства «ОСОБА_3», засновником (головою) статуту фермерського господарства «ОСОБА_3.»є гр. ОСОБА_3 –мешкає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Маловисківським РВ УМВС України в Кіровоградській області 14.03.2000 року, ідентифікаційний номер –НОМЕР_2.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно із довіреності від 06.09.2005 року, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 виконувати обов’язки голови Фермерського господарства «ОСОБА_3»та представляти інтереси Фермерського господарства «ОСОБА_3» в будь-яких державних органах влади і управління, державних підприємствах, комерційних, господарських товариствах, установах, організаціях, банках, укладати та підписувати договори щодо розпорядження майном ФГ «ОСОБА_3».
Позивач стверджує, що додаткові договори підписані невідомою особою. Однак, зазначені договори містять відтиск печатки ФГ «ОСОБА_3».
Наказом міністерства внутрішніх справ від 11.01.1999 року № 17 затверджена Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів".
Відповідно до п. 3.4. вказаної Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.
Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями.
Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.
Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. Про перевірки наявності печаток і штампів робляться відмітки в журналі обліку та видачі печаток і штампів після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.
Відповідачем не надано жодних доказів неправомірного використання печатки господарства.
Крім того, як встановлено судом, відповідач надав позивачеві кредитні кошти за кредитним договором № 620/К-05, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 22.11.2005 року на суму 1 302 875, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за комбайн згідно контракту № 268/224126 від 09.09.2005 року», платіжним дорученням № 9 від 15.03.2006 року на суму 900 000, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за трактор згідно контракту № 267/224126 від 09.09.2005 року»та платіжним дорученням № 42 від 27.03.2006 року на суму 730 323, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за трактор згідно контракту № 267/224126 від 09.09.2005 року» та банківськими виписками наявними в матеріалах справи.
Водночас, додатковими угоди до кредитного договору не збільшувався ліміт кредитування, а лише змінилися процентна ставка за користування кредитом в сторону зменшення та графік погашення кредиту.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснював нарахування процентів з урахуванням положень викладених в додаткових договорах до кредитного договору. При цьому, третя особа –позичальник по договору здійснювала часткову сплату процентів за користування кредитом вже після укладання додаткових договорів.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання кредитного договору.
Позивач належним чином не доведено та не надано суду належних доказів того, що додаткові договори до кредитного договору підписані неуповноваженою особою, а також не надано доказів неправомірного застосування печатки господарства.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України при відмові в позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М. А.
дата підписання 02.03.2012 року