НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

             РІШЕННЯ                                                                   

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 Справа № 2/2211/203/2012

14.02.2012  Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Стасюк   Р.  М.

при секретарі –Федорчук Л.О.   .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нетішині цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2    про  повернення завдатку внаслідок порушення зобов’язання,- , -

      ВСТАНОВИВ:

  ОСОБА_1 звернувся  до суду з позовом про повернення завдатку в сумі 3000 гривень внаслідок порушення зобов’язання  та стягнення судових витрат  з ОСОБА_2  посилаючись на те,  що 04.01.2011 року передав для відповідачки у завдаток 3000 гривень, на підтвердження зобов’язання купити у неї, як власника мебельного магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», дві шафи-купе і вішака для одягу на суму 5850 гривень, згідно накладної, копія якої приєднана до матеріалів справи. Зробивши необхідні виміри у нього вдома та отримавши кошти, в якості завдатку відповідачка підтвердила написанням  накладної зі своїм підписом і запевнила, що за два тижні виконає замовлення. Проте, в подальшому  не виконала своїх зобов’язань щодо доставки меблів, на телефонні дзвінки та вимоги в усній формі виконати замовлення чи повернути борг не реагувала належним чином, тому його дружина звернулася до Нетішинського МВ з заявою про скоєння злочину. В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.04.2011 року вказано, що відповідачка має намір повернути їм борг, однак до теперішнього часу кошти не повернені, внаслідок чого змушений був звернутися до суду.  

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідачки відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 3187 гривень та судовий збір, сплачений ним за подачу позову до суду.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про час слухання справи повідомлялась належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, повернуте на адресу суду з підписом відповідачки про отримання судової повістки, заперечень від неї до суду не надходило.

Суд,  дослідивши матеріали справи,  заслухавши пояснення позивача,  вважає,  що позов підлягає  частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Між сторонами 04.01.2011 року відбулася усна домовленість про купівлю меблів, на підтвердження зобов’язання відповідачкою було видано накладну за підписом останньої, з якої вбачається що відповідачка ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 3000 гривень у якості завдатку. Проте, в подальшому  не виконала своїх зобов’язань щодо доставки меблів, на телефонні дзвінки та вимоги в усній формі виконати замовлення чи повернути борг не реагувала належним чином, тому його дружина звернулася до Нетішинського МВ з заявою про скоєння злочину. В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.04.2011 року вказано, що відповідачка має намір повернути їм борг,  однак до вказаного часу зазначена сума грошових коштів відповідачкою не повернута.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно  ст. 547 ЦК України,  правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.  

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.  

Зі змісту вказаних статей вбачається, що передана боржником кредитору сума буде визнаватися завдатком, якщо вона була сплачена після укладення договору з обов'язковим дотриманням його форми. У тих випадках, коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

     З наведеного слідує,  що  отримана ОСОБА_2  сума  3000 гривень  не може вважатися завдатком,  оскільки в підтвердження взаємних намірів укладання договору купівлі - продажу не було здійснено належним чином у письмовій формі із зазначенням всіх істотних умов та з урахуванням законодавчих вимог щодо письмової форми, тому суд вважає, що  вказані  кошти передавалися в якості авансу, а не як знак укладення договору-купівлі продажу, а також і тому, що  між позивачем та відповідачем  не обумовлювалась відповідальність за невиконання своїх зобов’язань.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Статтею 1 Закону передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Оскільки спірні правовідносини сторін не є грошовими зобов’язаннями, а стосуються виконання договору щодо купівлі-продажу двох шаф-купе і вішака, то ст. 625 ЦК України у даній справі застосуванню не підлягає.

Враховуючи наведене, суд вбачає підстави для часткового задоволення позову щодо стягнення  наданої ОСОБА_1 суми авансу для ОСОБА_2 в розмірі 3000 гривень згідно накладної від 04.01.2011 року.

Що стосується вимог позивача про відшкодування судових витрат по оплаті судового збору, то суд керуючись ст. 88 ЦПК України, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог позивача, вважає за необхідне задовольнити вимоги щодо стягнення судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене,  керуючись  ст. ст. 509, 526, 547, 570, 610, 611, ч.2 ст. 625 ЦК України,   ст.  ст.  8,10, 11, 15,60, 88, 169, 209, 212-215, 218  ЦПК України,  суд, -

                                                                         В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути  з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1)  на користь  ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) – 3000 гривень авансу та 202,29 гривень судового збору,  всього 3202 (три тисячі двісті дві) 29 коп.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Нетішинський міський суд.  

Суддя :                                                                                              Стасюк   Р.  М.