Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року                                                                                           м. Рівне

       Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області  у складі

                                                                   головуючого судді  Коробова О.К.,

                                                                                        суддів  Сачука В.І.,

                                                                                                     Шпинти М.Д.,

                                 з участю прокурора       Іванціва М.Р.,

                                        обвинуваченого      ОСОБА_2,

розглянула у відкритому  судовому  засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора Белелі Р.Д. на постанову Сарненського районного суду від 14  грудня 2011 року.

          Указаною постановою направлена для проведення досудового слідства кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 за  ч. 1 ст. 263 КК України.

Направляючи справу прокурору для проведення досудового слідства суд   послався на неконкретність обвинувачення, яке пред’явлене ОСОБА_2, —зокрема  на відсутність  зазначення про час вчинення злочину (а.с. 75) .

В  своїй апеляції  (а.с. 77) прокурор просить постанову про направлення справи на досудове розслідування скасувати,  а справу повернути на новий судовий розгляд. При цьому прокурор  оспорює висновок суду про істотне порушення кримінально-процесуального закону, стверджуючи, що час закінчення   злочину не впливає на його кваліфікацію. На думку прокурора висновок суду про наявність істотного порушення кримінально-процесуального закону не відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши  суддю-доповідача,  прохання прокурора про скасування постанови суду і направлення справи на новий судовий розгляд,  заяву ОСОБА_2 про те, що він покладається на розсуд суду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає  задоволенню.

Зміст  формулювання обвинувачення визначений в ст. 132 КПК України.  У формулюванні обвинувачення в обов’язковому порядку  має бути зазначена така   передбачена ст. 64 КПК України обставина, з обставин, що  підлягають доказуванню, як час вчинення злочину. Для триваючого злочину  має бути вказаний час його закінчення.

Неправильно формулюючи обвинувачення ОСОБА_2  слідчий, як справедливо зазначив суд, не вказав час  носіння обвинуваченим вогнепальної зброї  без передбаченого законом  дозволу, час зберігання ним вогнепальної зброї без передбаченого законом  дозволу.

Формулювання обвинувачення викладене так, що обвинувачений не  може зрозуміти які ж дії слідчий  ставить йому в провину як злочинні. У резолютивній частині  обвинувального висновку  викладене недолуге формулювання : „ОСОБА_2 …обвинувачується в тому, що ОСОБА_2 … знайшов пістолет кустарного виробництва”.  Таке обвинувачення не відповідає диспозиції ч.1 ст. 263 КК України, яка не визначає як злочинне діяння  „знаходження  пістолета”. Прокурор, затверджуючи обвинувальний висновок не звернув увагу і на те, що  всупереч вимогам ст. 223 КПК України  резолютивна частина обвинувального висновку (а.с. 67)  по даній справі  включає в себе  наведення доказів (посилання на висновок експерта  від 5 жовтня 2011 року), попри те, що докази за законом викладаються в мотивувальній частині  обвинувального висновку. При оцінці постанови про притягнення як обвинуваченого (а.с. 41) прокурор не виконав свого обов’язку по нагляду за досудовим слідством і приведення цієї постанови у відповідність до вимог закону. У постанові відсутні дані, які визначені ст. 132 КПК України замість цього слідчий постановою про притягнення як обвинуваченого знайомить обвинуваченого із  висновком судового експерта. Але ж, із  змістом висновку судового експерта обвинувачений має ознайомлюватись не  постановою про притягнення як обвинуваченого, а в порядку ст. 202 КПК України із складанням протоколі про пред’явлення обвинуваченому матеріалів експертизи. У постанові про притягнення як обвинуваченого слідчий повинен сформулювати обвинувачення із зазначенням часу, місця, викладення конкретних дій по придбанню конкретної вогнепальної зброї без передбаченого законом  дозволу. Потім має бути зазначене формулювання обвинувачення в носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, теж і з зазначенням часу і місця вчинення цих дій. І, нарешті, обвинувачення у  зберігання вогнепальної зброї теж має бути сформульоване із зазначенням часу (часового проміжку) протягом якого незаконно зберігалась обвинуваченим  вогнепальна зброя. У формулювання обвинувачення не повинно включатись наведення доказів, зокрема зміст  висновків проведених судових експертиз.

За роз’ясненням постанови Пленуму Верховного Суду N 3 від 26 квітня 2002 року  „Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” при розгляді цих справ необхідно вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування всіх обставин злочину, звертаючи особливу увагу на виявлення джерел викрадення, придбання, виготовлення зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, встановлення мотиву та мети винних осіб.

          Виходячи із вказаного роз’яснення суди зобов’язані вимагати від органу досудового слідства зазначення у формулюванні обвинувачення мотиву і мети незаконного (без передбаченого законом дозволу) придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї.

Диспозиція ч.1 ст. 263 КК України  є описово-бланкетною оскільки для з'ясування наявності складу конкретного злочину необхідно звернутися до інших нормативно-правових актів України.  За роз’ясненням п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду N 3 від 26 квітня 2002 року  „Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” необхідно керуватися Положенням про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N 576 з наступними змінами), Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. N 622 ; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. N 292 та іншими нормативними актами.

Отже посилання на  правову норму, котра визначає дії обвинуваченого як незаконні, і нормативний акт, у якій вона викладена, має бути обов’язково включене у формулювання обвинувачення  за ч.1 ст. 263 КК України. Ні слідчий, ні прокурор, котрий затвердив обвинувальний висновок, ні прокурор, який подав апеляцію, на це не зважили.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про неконкретність обвинувачення   є вірним.  Таке порушення закону є істотним воно перешкоджає суду виконати обов’язок, передбачений ст. 298 КПК України, і роз’яснити суть обвинувачення. Неконкретність обвинувачує  перешкоджає суду виконати вимоги ст. 334 КПК України, за якою у вироку суд зобов’язаний чітко сформулю вати обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчи нення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо. Неконкретність обвинувачення порушує право обвинуваченого на захист.

Як зазначено в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8 “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинува ченого була конкретною за змістом. Зокрема, в опи совій її частині зазначаються: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце та інші обста вини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому; стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачений цей злочин. Недодержання органами досудового слідства ви мог статей 132 і 142 КПК може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

За таких обставин  у апеляційного суду нема ніяких підстав для скасування  законної та обґрунтованої постанови суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382  КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Постанову Сарненського районного суду від 14  грудня 2011 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за  ч. 1 ст. 263 КК України прокурору Сарненського району для проведення досудового слідства залишити без зміни, а апеляцію прокурора Белелі Р.Д.  залишити  без задоволення.

          Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 залишити попередній —підписку про невиїзд.

Судді                                                    

      О.К.Коробов М.Д. Шпинта В.І.Сачук

З оригіналом згідно. Суддя                                        О.К. Коробов