Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі
головуючого судді Коробова О.К.,
суддів Сачука В.І.,
Шпинти М.Д
з участю
прокурора Дмитрієва Ю.В.
обвинуваченого ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурора Дмитрієва Ю.В.. на постанову Рівненського міського суду від 27 лютого 2012 року.
Указаною постановою відмовлено в продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 і запобіжний захід змінений на заставу в сумі 34000 грн.
На обґрунтування постанови суддя послався на те, що обрання найбільш суворого запобіжного заходу не може бути обґрунтоване лише посиланням на тяжкість злочину і громадський резонанс події. Суд зазначив, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні невмисного злочину (порушення правил безпеки руху в тверезому стані), не судимий, позитивно характеризується. Врахував суд також позицію потерпілого та його представника, котрі наполягали на зміні запобіжного заходу на такий, що не пов’язаний з попереднім ув’язненням (а.с. 6,8). Зазначив суд і про те, що всі найбільш важливі слідчі дії по справі вже проведені, про що повідомили слідчий і прокурор.
ОСОБА_2. обвинувачується в порушенні правил безпеки руху 27 грудня 2011 року на вул. Макарова в місті Рівному з наїздом на пішоходів ОСОБА_4 і ОСОБА_5, внаслідок чого настала смерть останньої.
В апеляції прокурор Дмитрієв Ю.В. просить указану постанову про застосування застави скасувати і повернути справу по розгляду подання про продовження тримання під вартою на новий судовий розгляд. В своїй апеляції Дмитрієв Ю.В. зазначає, що „прокуратура області вважає, що постанова… Рівненського міського суду є не аргументованою і незаконною”. У якій формі прокуратура області уповноважила цього прокурора викладати свою узагальнену думку Дмитрієв Ю.В. не зазначив. Незаконність постанови суду прокурор Дмитрієв Ю.В. вбачає в тому, що застава, як менш суворий запобіжний захід не відповідає тяжкості і „суспільній резонансності” злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_2 Ще він стверджує, що суд не навів достатньо аргументів для доведення того, що застава забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор Дмитрієв Ю.В. заявив, що підтримує викладене прохання, додаткових доводів навести не може.
Слідчий Мачута Р.В. пояснив суду, що при перебуванні під заставою обвинувачений процесуальних обов’язків не порушує, підстав для зміни запобіжного заходу із застави на взяття під вартою він як слідчий зараз не вбачає.
Обвинувачений просить постанову суду залишити без зміни, запевнив суд, що вину у вчинені інкримінованого йому злочину визнає, слідству не перешкоджає, від явки до слідчого і суду ухилятись не буде, вживає заходи до відшкодування шкоди, вже перерахував потерпілому більше тридцяти тисяч гривень і буде продовжувати відшкодування шкоди.
Захисник теж висловив прохання залишити постанову без зміни, наголосив, що по справі залишилось провести лише одну слідчу дію (відтворення обстановки і обставин події), проведення якої залежить від настання відповідних погодних умов.
Заслухавши суддю-доповідача, прохання сторін, заслухавши слідчого Мачуту Р.В., ознайомившись з матеріалами кримінальної матеріали справи та матеріалами провадження по поданню слідчого, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.
Розглядаючи таке подання про продовження строку тримання під вартою, суддя з’ясовував обставини, з якими закон пов’язує можливість обрання цього запобіжного заходу (статті 148, 150, 155, 165-2 КПК), а також умови, за яких продовження строку є можливим (ст. 156 КПК). Про це наголошено в п. 20 Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 р. ( З доповненнями постановою Пленуму Верховного Суду України № 10 від 11.06. 2004 року) “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства”.
Обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ( п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4
від 25 квітня 2003 р., з доповненнями постановою Пленуму Верховного Суду України № 10 від 11.06. 2004 року “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства”. Суд першої інстанції до такої переконаності не прийшов. У поданні слідчого жодних даних для того, щоб суд мав таку переконаність немає.
До того ж, подання слідчого про продовження строку тримання під вартою є незаконним і необґрунтованим. Подання слідчого взагалі не містить ніяких доводів та їх обґрунтування для застосування саме взяття під варту, як запобіжного заходу. Є лише нічим не обґрунтоване твердження слідчого про наявність підстав вважати, що ОСОБА_2 буде перешкоджати встановленню істини та продовжуватиме злочинну діяльність. Такий висновок за ч.1 ст. 148 КПК України є підставою для застосування будь-якого запобіжного заходу, а не найбільш суворого —взяття під варту. З протоколу судового засідання (а.с. 8) убачається, що прокурор Дмитрієв Ю.В. в суді першої інстанції прохання про продовження строку тримання під вартою обґрунтував лише своїм твердженням про суспільний резонанс події з дорожньо-транспортною пригодою та тяжкістю злочину.
Крім того, питання про продовження строку тримання під вартою не може в даний час розглядатись судом. За роз’ясненнями п.19 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України подання про продовження строку тримання під вартою має бути розглянуте суддею до закінчення строків, установлених ст. 156 КПК
У даний час як запобіжний захід щодо ОСОБА_2 обрана застава і підстав для її зміни не вбачається. У випадку порушення обов’язків за запобіжним заходом слідчий має внести подання не про продовження строку тримання під вартою (законний строк взяття під варту закінчився 28 лютого 2012 року), а про зміну запобіжного заходу. Не ґрунтується ні на діючому законодавстві України, ні на судовій практиці Європейського Суду з прав людини думка прокурора, про те, що взяття під варту може бути обґрунтоване „суспільним резонансом” повідомлень про подію злочину. Хибним є переконання прокурора Дмитрієва Ю.В., що суд має доводити можливість незастосування до обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу у виді взяття під варту. Навпаки, за діючим законодавством слідчий і прокурор мають довести суду, що інші (менш суворі запобіжні заходи) не забезпечать належної поведінки обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов’язків.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що підстав для скасування постанови Рівненського міського суду нема.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Постанову Рівненського міського суду від 27 лютого 2012 року про відмову в продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 та обранні запобіжного заходу у виді застави в розмірі 34 000 грн. залишити без зміни, а апеляцію прокурора Дмитрієва Ю.В. –без задоволення.
Судді (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач О.К. Коробов