Справа № 1-67/11                                                                      Головуючий в 1 інстанції Труш В.О.

Провадження №11/0390/71/12

Категорія: ч.2 ст.186 КК України                                                  Доповідач в апеляційній інстанції Матат О.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 року                                                                      м. Луцьк

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

          Головуючого-судді Матата О.В.,

          суддів Хлапук Л.І., Міліщука С.Л.,

          з участю прокурора Старчука В.М.,

          захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

          засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,           потерпілого ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Любешівського району, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на вирок Любешівського районного суду від 26 вересня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Піщаноозерка Октябрського району Амурської області Російської Федерації, житель АДРЕСА_1, громадянин України, судимий:

1) Вишгородським районним судом Київської області 14.03.2006 року за ст.309 ч.1 КК України до 2-х(двох) років позбавлення волі на підставі ст.75 з іспитовим строком на 1 рік;

2)Луцьким міськрайонним судом 03.01.2007 року за ст.309 ч.2 КК України до 2-х(двох) років 6 місяців позбавлення волі,

засуджений ч.2 ст.186 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 постановлено обчислювати з моменту затримання - з 29 березня 2011 року.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель АДРЕСА_2, громадянин України, судимий Маневицьким районним судом 29.10.2010 року за ст.309 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.,

засуджений ч.2 ст.186 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 постановлено обчислювати з моменту затримання - з 29 березня 2011 року.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець м. Охотськ Хабарського краю Російської Федерації, житель        АДРЕСА_3, громадянин України, раніше судимий:

1) Центральним районним судом м. Миколаїв 26.08.1999 року за ст.140 ч.3 КК України до 3-х (трьох) років позбавлення волі на підставі ст.46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 (два) роки;

2) Ленінським районним судом м. Миколаїв 02.04.2001 року за ст.81 ч.3, ст.86 ч.2, ст.140 ч.2, ст.140 ч.3, ст.145 ч.1, ст.ст.42,43 КК України (в ред. 1960 року) до позбавлення волі строком 6(шість) років 6 місяців,

засуджений ч.2 ст.186 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено обчислювати з моменту затримання - з 29 березня 2011 року.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженець та житель АДРЕСА_4, громадянин України, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий,

засуджений ч.2 ст.186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки відповідно до ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджені за те, що вони, 27 березня 2011 року у вечірній час в приміщенні літньої кухні господарства ОСОБА_9, що в АДРЕСА_2, під час спільного розпиття алкогольних напоїв разом з ОСОБА_8 виявили, що в останнього наявні грошові кошти та мобільний телефон. З метою відкритого викрадення чужого майна ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 домовились всі разом наздогнати ОСОБА_8, який на той час залишив приміщення літньої кухні і пішов додому в         с. Велика Яблунька Маневицького району, і заволодіти його грошима та мобільним телефоном. Приблизно о 1-й годині 40 хвилин 28 березня 2011 року ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на автомобілі ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_10 і який про намір вчинення злочину зазначеними особами не знав і не здогадувався, приїхали по автодорозі Луцьк-Маневичі-Любешів на південну околицю села Оконськ, Маневицького району, де неподалік форелевого господарства наздогнали ОСОБА_8, який разом з ОСОБА_11, по вказаній вище автодорозі ішов додому. Діючи спільно та з єдиним умислом, направленим на відкрите заволодіння чужого майна, ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою подолання опору, підійшов до ОСОБА_8 і наніс один удар рукою в його ліву передню область волосистої частини голови, внаслідок чого той впав на асфальтне покриття дороги. Продовжуючи свої спільні злочинні дії, направлені на подолання опору і полегшення скоєння злочину, керуючись єдиним корисливим мотивом, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за спільної згоди з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, нанесли ще п’ять ударів ногами по бокових поверхнях тіла ОСОБА_8, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді садна лівого коліна, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 131 від 23.05.2011 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_6, зрозумівши, що потерпілий опору вже не буде чинити, відкрито, за спільною згодою з ОСОБА_5 та ОСОБА_7, в присутності вказаних осіб, викрали, діставши з лівої нагрудної кишені куртки ОСОБА_8, грошові кошти в сумі 800 грн. та з внутрішньої лівої кишені куртки мобільний телефон «Нокіа-1680»вартістю 200 гривень, в якому знаходилася сім-карта оператора мобільного зв’язку «Київстар»вартістю 50 грн., на рахунку якої значилися грошові кошти в сумі 10 грн., внаслідок чого потерпілому було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1060 грн.

В апеляції на вирок суду прокурор Любешівського району, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій засуджених просить вирок суду щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з порушенням судом вимог КПК України.

Засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в своїх апеляціях просять вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Зазначають, що обвинувачення є надуманим, а судом взято до уваги показання дані ними на досудовому слідстві під тиском працівників міліції, які вони спростували в судовому засіданні.

Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, апелянтів, кожний з яких підтримав свою апеляцію, захисника ОСОБА_3 який підтримуючи апеляцію засудженого ОСОБА_5 просив кримінальну справу направити для додаткового розслідування, засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_13, які просили щодо цього засудженого вирок залишити без зміни, потерпілого, який покладається на розсуд суду, перевіривши доводи апеляцій  і враховуючи положення ч.2 ст.365 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування вироку з направленням кримінальної справи в повному об'ємі для її додаткового розслідування.

Як убачається з протоколу судового засідання і такі обставини підтвердили потерпілий та засуджені, при зміні прокурором обвинувачення у суді постанова прокурора про зміну обвинувачення зачитана не повністю, захисникам та потерпілому копія постанови не вручалася, потерпілому не були роз'яснені його процесуальні права при зміні прокурором обвинувачення, його думка з цього приводу взагалі не з'ясовувалася, потерпілий та підсудні після зміни обвинувачення не були допитані.

При зміні обвинувачення прокурор керувався вимогами ст.227 КПК України, яка передбачає права прокурора при провадженні досудового слідства, а в суді вимоги ст.277 КПК України (Зміна обвинувачення в суді) були проігноровані.

Внаслідок таких істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства вирок суду підлягає до скасування.

При вирішенні питання щодо подальшої спрямованості даної кримінальної справи колегія суддів враховує, що і при постановленні вироку, і під час досудового слідства не конкретизовано обвинувачення кожного з притягнутих до відповідальності осіб. Припущення щодо причетності кожного з них, як співвиконавців, до відкритого викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, не мотивовано і не підтверджено відповідними доказами, не визначено, які саме дії кожен з них вчиняв під час заволодіння грошима і телефоном потерпілого.

Як убачається з обвинувального висновку, з формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, дії кожного з них при наявності відповідних доказів можуть бути кваліфіковані за інкримінованою або іншими статтями КК України, які передбачають відповідальність за дії або бездіяльність, які утворюють інший склад злочину (Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом, прихолвування злочину), а у такому випадку суд не вправі перекваліфіковувати дії винних, суттєво змінюючи обвинувачення.

Змінивши апеляційні вимоги, прокурор також звернув увагу на відповідні порушення, допущені судом та фактично і досудовим слідством. Проте, поза межами строку на апеляційне оскарження прокурор просив скасувати вирок і щодо ОСОБА_7, відносно якого раніше апеляція не була подана.

Тому кримінальна справа з врахуванням вимог ч.2 ст.365 КПК України в повному об'ємі підлягає направленню прокурору Маневицького району для додаткового розслідування.

Під час додаткового розслідування справи необхідно конкретизувати дії  кожного з притягнутих до відповідальності осіб, дати юридичну оцінку діям кожного з них відповідно до наявних у справі доказів.

Також, необхідно перевірити доводи апеляцій щодо здійснення відносно обвинувачених незаконних методів працівниками РВ УМВС, перевірити час фактичного затримання підозрюваних та перевірити інші доводи, які наведені в апеляціях ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора , який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити частково, апеляції засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Любешівського районного суду від 26 вересня 2011 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та в порядку ст.365 КПК України щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальну справу щодо них направити прокурору Маневицького району для проведення додаткового розслідування.

          Головуючий:

Судді: