Справа № 22-ц-3294/11 13.12.2011 13.12.2011 27.12.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3294/11 Головуючий у 1-ї інстанції Алексєєв А.П.
Категорія 34 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
13 грудня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,
при секретарі: Бобуйок І.Ф.,
за участю: позивача – ОСОБА_2,
відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2011 року
за його позовом
до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
про відшкодування матеріальної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та заявою про зменшення позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування на його користь кожним з відповідачів відповідно 7 124 грн. 54 коп., 3 816 грн. 72 коп. і 1 908 грн. 37 коп. матеріальної шкоди, спричиненої несанкціонованою каналізацією та проривом водопровідної труби, та 268 грн. 00 коп. витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове по суті його позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов’язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов’язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд керувався статтями 331, 1166 ЦК України та виходив із того, що заподіяння шкоди ОСОБА_2 не відбулося не за відсутністю вини відповідачів, а у зв’язку з відсутністю у позивача на праві власності будинку, який будується та ще не введений до експлуатації.
Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.
Судом установлено, що ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0509га, розташована в АДРЕСА_1, яка надана позивачу з метою будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку. На цій земельній ділянці позивачем ОСОБА_2 побудований житловий будинок, який до наступного часу не введений в експлуатацію.
На суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_1, яка знаходиться в користуванні відповідачів розташовано домоволодіння, яке належить ним на праві спільної часткової власності відповідно: ОСОБА_4 – 51/300 частин, ОСОБА_5 – 46/300 частин, ОСОБА_3 – 103/300 частин та іншим особам, які не брали участь при розгляді справи.
За актами обстеження від 16 квітня 2008 року і 12 липня 2010 року, які підтверджені висновками спеціалізованих організації (а.с.5, 37-39, 17-21), на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_2, встановлено обвалення ґрунту і виникнення пустот в ділянці, яка розташована під підвальним приміщенням будинку з боку домоволодіння по АДРЕСА_1. Визначена імовірна технічна причина порушення шару земельній ділянці позивача внаслідок активного підтоплення та замокання ліссових ґрунтів основи («вигрібна яма», прорив водогону) у вигляді самочинного облаштування відповідачем ОСОБА_4 каналізації, стоки від якої уходять в земельну ділянку.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2008 року підтверджено порушення цих прав позивача ОСОБА_2, яке усунуте шляхом зобов’язання ОСОБА_4 демонтувати самовільно проведену каналізаційну систему. Підтвердження виконання рішення суду відсутнє.
В той же час, в справі відсутні дані щодо: наявності у відповідача ОСОБА_5 в користуванні несанкціонованої «вигрібної ями»; тривалості протікання в травні 2010 року водопровідного крану до квартири ОСОБА_3, яка знаходиться не на межі з ділянкою позивача і з урахування своєчасності усунення відповідачем цієї несправності; наявність причинно-слідчого зв’язку між діями або бездіяльністю відповідачів і просіданням ґрунту на земельної ділянці позивача.
За такого, колегія суддів вважає, що відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5, у судовому засіданні доведено, що в заподіяні шкоди позивачу їх вина відсутня, а тому з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в цієї частині слід скасувати з ухваленням нового, яким в задоволенні позову до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 відмовити за недоведеністю їх вини, а не з підстав відсутності майна у позивача ОСОБА_2, якому заподіяна шкода.
Доводи позивача в апеляційній скарзі щодо підстав відшкодування ОСОБА_3 і ОСОБА_5 шкоди є безпідставними, оскільки суперечать обставинам справи і наявним у ній доказам.
Водночас, колегія суддів вважає, що заподіяння шкоди, належної позивачу земельної ділянці, яку він не може використовувати за призначенням, відбулося з вини відповідача ОСОБА_4, яка доведена у судовому засіданні за допомогою актів дослідження та рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2008 року, які до наступного часу заподіювачем шкоди не спростовані.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для поновлення пошкодженої речі.
Способом відшкодування матеріальної шкоди, завданої обваленням ґрунту, позивач обрав стягнення на його користь вартості виконання ремонтних робіт, необхідних для усунення цих пошкоджень та відновлення стану земельної ділянки під підвальним приміщення будинку, який не введений до експлуатації.
Тому розмір відшкодування матеріальної шкоди слід визначити виходячи з видів робіт, необхідних для відновлення шару та ґрунту земельній ділянці, і відповідно до наданого позивачем кошторису в сумі 1 186 грн. 00 коп. (а.с.6-16). Підстав для відшкодування ОСОБА_4 робіт з поліпшення житлового будинку позивача немає.
Отже, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першій інстанції в цієї частині підлягає скасуванню з ухваленням нового, із задоволенням позову частково та стягненням на користь позивача з відповідача ОСОБА_4 1 186 грн. 00 коп. матеріальної шкоди.
На підставі статті 88 ЦПК України з цього відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним 265 грн. 10 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першій та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2011 року скасувати і ухвалити нове.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_4 1 186 грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 265 грн. 10 коп. судових витрат.
В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді