06.03.2012 Справа № 2-423/12

Справа № 2-423/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

«20»лютого 2012 року                    Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –судді                                        –Жежери О.В.;

при секретарях                                         –Барзул І.М., Гриненко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «АВТОБАН-УКРАЇНА»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДП «АВТОБАН-УКРАЇНА»про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що з 13.07.2004 року  він працював у відповідача на посаді начальника виробничо-технічного відділу, а з 01.04.2006 року на посаді головного інженера. Наказом № 17-К від 02.08.2010 року позивача було звільнено за власним бажанням. При розрахунку йому не було виплачено заробітну плату у розмірі 18 312,72 гривень. Зазначив, що порушення прав призвели до напружених стосунків з людьми, нервових розладів, зруйнувало уклад її життя. Мотивуючи зазначеним, позивач просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь невиплачену заробітну плату в сумі 18 312,72 гривень та моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

Під час розгляду справи представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог, зокрема, просили стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату в сумі 18 312,72 гривень, моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень, середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 31 521,38 гривень, а також понесені судові витрати.

В судове засідання позивач та його представник не з’явились. Представник позивача подала заяву, з проханням розглянути справу у відсутності позивача та представника позивача, де зазначила, що позовні вимоги з урахуванням заяви про їх уточнення підтримують у повному обсязі, просять позов задовольнити. Проти постановлення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Про час і дату судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд вжив всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача шляхом розміщення оголошення про розгляд справи у засобах масової інформації, а саме в газеті «Урядовий кур’єр»№ 24 від 08.02.2012 року, тому вважає можливим розглянути справу у відповідності до ст.ст. 224, 225 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.  

Судом встановлено, що з 13.07.2004 року позивач працював у відповідача на посаді начальника виробничо-технічного відділу, а з 01.04.2006 року на посаді головного інженера.

Наказом № 17-К від 02.08.2010 року позивача було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Згідно  ст.  116 КЗпП України при звільненні працівника в день звільнення провадиться виплати всіх сум, що належить йому від підприємства. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Позивач просить стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату на загальну суму 18 312,72 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав довідку про доходи (а. с. 5).

Однак,  суд не приймає до уваги вказану довідку, оскільки відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 192 від 27.08.2004 року «Про затвердження форми Довідки про доходи»вона затверджена з метою врегулювання порядку оформлення та видачі суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними та юридичними особами довідок про доходи для подання в органи праці та соціального захисту населення та підтвердження суми загального доходу при призначенні соціальної допомоги та житлових субсидій, а тому не може служити доказом щодо наявності у відповідача боргу перед позивачем по заробітній платі.

Відповідно до  ст.  117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в  ст.  116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Між тим,  доказів,  які б свідчили про невиплату заробітної плати позивачем не надано, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.   

Позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, не доведено факту наявності моральних страждань.

Враховуючи той факт, що позивач не довів обставини щодо порушення його прав та порушення трудового законодавства при здійсненні з ним розрахунку при звільненні, в зв’язку з цим суд вважає, що будь-які правові підстави стягнення моральної шкоди відсутні,  а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1  ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача щодо стягнення судових витрат.

Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.  

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 57, 58, 59, 60, 79, 88, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 41, 44, 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «АВТОБАН-УКРАЇНА»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга  на рішення суду  подається  протягом десяти днів  з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається в Апеляційний суд м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя:                                                                      О.В. Жежера