РІШЕННЯ

                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ               2-80/11

12 жовтня 2011 року          Київський районний суд м. Донецька у складі

головуючого судці Бурлаченко О.О., при секретарі Трішиній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач та його представник у судовому засідання просили Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 121771грн. 00коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я. В тому числі втрачений внаслідок ушкодження здоров'я заробіток 108900грн.00 коп., а також додаткові витрати - 12871 грн.00 коп., мотивуючи тим, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди,позивач отримав ушкодження здоров'я.

Позивачем складений наступний розрахунок спричиненої шкоди Середньомісячний заробіток ОСОБА_1 з розрахунку за три останні календарні місяці перед припиненням роботи внаслідок завданих тілесних ушкоджень, що є менше, ніж п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, яка відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України»складає: 605грн., таким чином п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати складає 3025грн.00коп.

Відшкодування завданої ОСОБА_1 шкоди за три роки уперед таким чином становить 108900грн. 00 коп.

Крім того позивачем нараховані додаткові витрати: Розрахунок додаткових витрат:

-          вартість продуктів харчування на час вимушеного знаходження у лікарні 1740грн.

-          вартість санаторно-курортного лікування 10000 грн.00 коп.

-          вартість придбаних ліків відповідно до квитанцій 986 грн.

- витрати позивача на поїзд таксі 145 грн.ООкоп. .

Крім того позивач зазначив, що внаслідок ушкодження його здоров'я, що сталося в результаті дорожньо-транспортної пригоди, зазнав значної моральної шкоди, що полягає у фізичній болі та стражданнях. Виходячи з характеру та обсягу фізичних та психічних страждань, які зазнав ОСОБА_1, з урахуванням стану здоров'я та тяжкість змін у життєвих та виробничих стосунках а також для відновлення першопочаткового душевного стану ОСОБА_1 необхідно 10000 грн.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи тим, що дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини позивача.

Заслухавши сторони, дослідивши обставини та матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 19 вересня 2008 року близько 20 години 10 хвилин відповідач керуючи автомобілем марки ВАЗ-2109 державний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині проспекту Київського зі сторони вулиці Поліграфічна в напрямку вулиці Злітної, що у Київському районі, зіткнувся с пішоходомОСОБА_1, який, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, порушуючи правила дорожнього руху, вискочив проїзну частину з газону, що розподіляє дорожні смуги.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 було травмовано. В період з 19.09.2008р. по 19.11.2008 р. ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Центральної міської лікарні № 17 з діагнозом відкритий багатооскольчатий перелом кісток правої гомілки із зсувом; забита шкірна рана тім'яної області голови.

Постановою 08.09.2010 року відмовлено у притягненні ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за спричинення позивачу тілесних ушкоджень, в зв'язку з відсутністю в його діях відповідача складу злочину. В зазначеній постанові також встановлено, щоТюріков В.І., рухаючись у стані алкогольного сп'яніння вздовж проїзної частини по розподільному газоні, тобто в місці де не можна ходити, без попередження в швидкому темпі вийшов на проїзну частину, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до експертного висновку №487 від 04.09.2010 року, в момент ДТП водій ОСОБА_2 діяв за правилами ПДД та не мав технічної змоги запобігти наїзду на пішохода.

Відповідно до письмових пояснень робітникам ДАІ пішохода ОСОБА_1 - він випив 200 гр. горілки та пів літри пива, а тому нічого не бачив, та не пам'ятає, яким чином переходив дорогу у момент ДТП (а.с.20 відмовного матеріалу)

Таким чином судом встановлено, що дорожньо-транспортна подія відбулася виключно з вини позивача, який в силу алкогольного сп'яніння не контролював свою поведінку.

Відповідно до вимог ст. 1187 ч.5 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Законом визначається прямий і непрямий умисел.

Зміст усвідомлення при непрямому умислі аналогічний усвідомленню при прямому умислі і включає в себе розуміння суспільної небезпечності, шкідливості свого діяння і його наслідків. Передбачення при непрямому умислі має свою розпізнавальну особливість. Як і при прямому умислі воно має конкретний характер. Особа і в даному разі чітко усвідомлює, що саме її конкретна дія чи бездіяльність може спричинити певний суспільно небезпечний наслідок, і тим самим у загальному вигляді передбачає розвиток причинного зв'язку між своїм діянням і можливим його наслідком. Проте наслідок цей особа передбачає лише як можливий результат свого діяння. Передбачення неминучості настання наслідку при непрямому умислі неможливе через особливості вольової сфери психічної діяльності людини, яка тісно пов'язана з її інтелектуальною діяльністю. Воля особи в цьому разі не спрямована на досягнення суспільно небезпечного наслідку. Саме в цьому і полягає суттєва особливість передбачення наслідків при непрямому умислі. Проте основна сутність непрямого умислу —в його вольовій сфері психічної діяльності. Особливість вольової ознаки полягає у відсутності бажання настання суспільно небезпечного наслідку. Незважаючи на передбачення можливості настання такого наслідку, особа не має потреби в його досягненні, він не потрібний їй ні як основний, ні як проміжний наслідок. Тут виникає ситуація, при якій особа, не спрямовуючи свою волю на досягнення наслідку, все ж таки свідомо допускає його настання. При цьому у неї відсутній розрахунок на його відвернення. Частіше таке свідоме допущення виражається в байдужому ставленні до настання такого наслідку. Особа, не будучи зацікавленою у настанні наслідку свого діяння, все ж допускає можливість його настання. При цьому у особи відсутня цілеспрямованість діяння на досягнення певного суспільно небезпечного наслідку. В окремих випадках свідоме допущення суспільно небезпечних наслідків може виявитися в безпідставному розрахунку на їх ненастання.

Таким чином, оскільки в діях позивача вбачається непрямий умисел на заподіяння шкоди, за відсутністю вини відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України ст. 1187 ч.5 ЦКУкраїни, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні у повному обсягу позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції в 10- денний строк.

Суддя: