К О П І Я

Справа №2-462/11

                  Р І Ш Е Н Н Я

                                                       І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 року                                                                                м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді                                                                                  Дмитрієвої М.М.,

при секретарі                                                                                                  Новіцької М.Ф.,

за участю представника позивача                                                                        ОСОБА_1,

представника відповідача                                                                              ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 суми заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування свої позовних вимог зазначили наступне.

08.08.2008 року між АКБ «Форум»в особі заступника керуючого з корпоративного бізнесу Запорізької філії та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №0247/08/07-СLLv відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит на споживчі цілі у вигляді відновлюваної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 85000 доларів США, строком до 06.08.2018 року.

Вибірка грошових коштів здійснюється протягом перших 48 місяців кредитування згідно заяв позичальника, в межах ліміту кредитування згідно з п. 2.3.1 Кредитного договору. Ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується щомісячно на 788 доларів США, починаючи з серпня 2009 року згідно з п. 2.3 Кредитного договору. Повернення позичальником коштів здійснюється на відкритий йому позичковий рахунок. Сплату процентів в розмірі 13,5% річних за користування кредитним коштами ОСОБА_3 зобов’язався проводити щомісячно згідно з п. 2.6 Кредитного договору. Несплата позичальником процентів в терміни, встановлені п. 2.6 Кредитного договору є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, процентів за їх користування та сплати неустойки (п. 2.4 Кредитного договору). Позичальник також зобов’язався у разі несвоєчасного повного чи часткового неповернення кредитних коштів та несплати процентів, сплатити на вимогу Банку штрафні санкції, передбачені розділом 4 Кредитного договору.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав: відкрив необхідні рахунки обліку на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності здійснив видачу кредитних коштів у межах ліміту 84900 доларів США, шляхом видачі готівки через касу банку на підставі заяв ОСОБА_3 та його представника за довіреністю № 4665 від 18.12.2007 року ОСОБА_4       

Для забезпечення виконання основного зобов’язання за зазначеним Кредитним договором, позивачем було укладено Договір поруки № 155/07-08 від 08.08.2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_4, яка є поручителем, зобов’язалася перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов’язань за Кредитним договором №0247/08/07-СLLv від 08.08.2008 року. Також, для забезпечення виконання основного зобов’язання за зазначеним Кредитним договором, позивачем було укладено Договір поруки № від 15.07.2009 року, відповідно до умов якого ОСОБА_5, який є поручителем, зобов’язався перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов’язань за Кредитним договором №0247/08/07-СLLv від 08.08.2008 року.

Просять суд стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, як з солідарних боржників, на користь АКБ «Форум»в особі Запорізької філії кредитні кошти в розмірі 778815 грн. 05 коп. та понесені судові витрати –1700 грн. судового збору та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.

В ході судового розгляду справи представник позивача неодноразово уточнював свої позовні вимоги, зазначивши, що у зв’язку з донарахуванням процентів за фактичну кількість днів користування кредитом, пені за прострочення виконання зобов’язання та зміною курсу американського долару до української гривні, станом на 15.09.2011 року заборгованість ОСОБА_3 перед Банком, згідно з останнім розрахунком, становить в розмірі 676848 грн. 27 коп. - сума основного боргу за кредитом, що еквівалентно 84900 доларів США; 218167 грн. 65 коп. - сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами, що еквівалентно 27365,71 доларів США; 119211 грн. 66 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, що еквівалентно 14953,23 доларів США; 86638 грн. 11 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що еквівалентно 10867,39 доларів США; 3560 грн. 47 коп. - штраф за невиконання зобов’язання по простроченому кредиту, що еквівалентно 446,61 доларів США та понесені судові витрати –1700 грн. судового збору і витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн. Відповідно до офіційного курсу гривні до долара США, який встановлено на 15.09.2011 року Національним банком України, 100 доларів США дорівнює 797 грн. 23 коп.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 надав суду зустрічну позовну заяву до ПАТ «Банк Форум»Запорізької дирекції ПАТ «Банк Форум»про захист прав споживача та визнання кредитного договору № 0247/08/07-СLLv від 08.08.2008 року недійсним, посилаючись на те, що зазначений Кредитний договір не відповідає законодавству України, інтересам та волі позивача, порушує його права та законні інтереси. Договори, які передбачають отримання позичальником суми кредиту в іноземній валюті є такими, що суперечать закону навіть в тому разі, якщо в них визначений еквівалент в національній валюті. Таким чином, еквівалент предмету договору споживчого кредиту в національній валюті не може сприйматися як предмет цього договору, оскільки ним є іноземна валюта. Спірний договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність Банку: ні за невиконання, ні за неналежне виконання Банком умов Договору, що є суттєвою умовою ст. 628 ЦПК України, через що Договір в цілому, суперечить п. 9 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

В судовому засіданні представник позивача за основним позовом уточнені позовні вимоги підтримав, просить уточнений позов задовольнити, а в задоволені зустрічних позовних вимог відмовити у повному обсязі. Додатково суду пояснив, що на підставі укладеного між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «БАНК ФОРУМ», та ОСОБА_3, відповідач  отримав кредит на споживчі цілі. Кредит було надано у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 85000 доларів США, строком по 06.08.2018 року. Вибірка грошових коштів здійснюється  протягом  перших 48 місяців кредитування  згідно заяв позичальника в межах ліміту кредитування. Ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується щомісячно на 788,00 доларів США 00 центів починаючи з серпня 2009 року згідно кредитного договору. Сплата процентів в розмірі 13,5% річних за користування кредитними коштами ОСОБА_3, зобов’язався проводити щомісячно. Несплата позичальником процентів в термін є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, процентів за їх користування та сплати неустойки. Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав в повному обсязі - здійснив видачу кредиту в сумі 85000 доларів США, шляхом видачі відповідачеві готівки через касу банку на підставі  заяв ОСОБА_3 та його представника за довіреністю ОСОБА_4 В забезпечення повернення кредитних коштів ОСОБА_3, сплати процентів  за користування коштами та можливої неустойки, виступили поручителями ОСОБА_5, який уклав з банком договір поруки від 15 липня 2009 року та ОСОБА_4, яка уклала з банком договір поруки №155/07-08 від 08.08.2008 року, згідно яких у випадку невиконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники. У зв’язку з порушенням ОСОБА_3 умов кредитного договору, а саме  непогашенням, починаючи з серпня 2009 року суми основного боргу, частковим та несвоєчасним погашенням процентів, станом на  15.09.2011 року у відповідачів виникла заборгованість перед позивачем загальною сумою 1104 426,16 грн., що є еквівалентом 138532,94 доларів США, яку просить стягнути з відповідачів. Проти задоволення зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що укладаючи кредитний договір сторони у п.7.2 зафіксували свою згоду з тим, що ними узгодженні усі істотні умови а позичальник у п. 7.7. засвідчив, що умови кредитування відповідно до п.2 ст.11  Закону України «Про захист прав споживачів»отримано до укладання цього кредитного договору. Застосування Закону України «Про захист прав споживачів»до спорів які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладання договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі  кредитування.

        Відповідачі у судове засідання не з’явились, причину неявки суду не повідомили, про день і час слухання справи завчасно повідомлялися у встановленому законом порядку, рекомендовані листи  з повісткою повернуті до суду зі спливом терміну їх зберігання. Таким чином, суд вбачає, що ігнорування необхідності отримання судових повісток через пошту має з боку відповідачів систематичний характер і свідчить про фактичну відмову від тримання викликів до суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 76 ЦПК України, у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилась одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Враховуючи викладе, суд вирішив розглядаи спаву за відсутності відповідачів, скільки в силу ч. 8 ст. 76 ЦПК України, вони вважаються такими, щ повідомлені про час та місце розгляду справи.          

Заперечень до уточненої позовної заяви не надавали.

         Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги АКБ «Форум»в особі Запорізької філії не визнав, просить суд відмовити в задоволені позову, зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

08.08.2008 року між АКБ «Форум»в особі заступника керуючого з корпоративного бізнесу Запорізької філії та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №0247/08/07-СLLv, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 отримав кредит на споживчі цілі у вигляді відновлюваної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 85000 доларів США, строком до 06.08.2018 року.

Вибірка грошових коштів здійснюється протягом перших 48 місяців кредитування згідно заяв позичальника, в межах ліміту кредитування згідно з п. 2.3.1 Кредитного договору. Ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується щомісячно на 788 доларів США, починаючи з серпня 2009 року згідно з п. 2.3 Кредитного договору. Повернення позичальником коштів здійснюється на відкритий йому позичковий рахунок. Сплату процентів в розмірі 13,5% річних за користування кредитним коштами ОСОБА_3 зобов’язався проводити щомісячно згідно з п. 2.6 Кредитного договору. Несплата позичальником процентів в терміни, встановлені п. 2.6 Кредитного договору є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, процентів за їх користування та сплати неустойки (п. 2.4 Кредитного договору). Позичальник також зобов’язався у разі несвоєчасного повного чи часткового неповернення кредитних коштів та несплати процентів, сплатити на вимогу Банку штрафні санкції, передбачені розділом 4 Кредитного договору.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав: відкрив необхідні рахунки обліку на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності здійснив видачу кредитних коштів у межах ліміту 84900 доларів США, шляхом видачі готівки через касу банку на підставі заяв ОСОБА_3 та його представника за довіреністю № 4665 від 18.12.2007 року ОСОБА_4       

Для забезпечення виконання основного зобов’язання за зазначеним Кредитним договором, позивачем було укладено Договір поруки № 155/07-08 від 08.08.2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_4, яка є поручителем, зобов’язалася перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов’язань за Кредитним договором №0247/08/07-СLLv від 08.08.2008 року. Також, для забезпечення виконання основного зобов’язання за зазначеним Кредитним договором, позивачем було укладено Договір поруки № від 15.07.2009 року, відповідно до умов якого ОСОБА_5, який є поручителем, зобов’язався перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов’язань за Кредитним договором №0247/08/07-СLLv від 08.08.2008 року.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, станом на 15.09.2011 року заборгованість ОСОБА_3 перед Банком, згідно з останнім розрахунком, становить в розмірі: 676848 грн. 27 коп. - сума основного боргу за кредитом, що еквівалентно 84900 доларів США; 218167 грн. 65 коп. - сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами, що еквівалентно 27365,71 доларів США; 119211 грн. 66 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, що еквівалентно 14953,23 доларів США; 86638 грн. 11 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що еквівалентно 10867,39 доларів США; 3560 грн. 47 коп. - штраф за невиконання зобов’язання по простроченому кредиту, що еквівалентно 446,61 доларів США, та понесені судові витрати –1700 грн. судового збору і витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.

Відповідно до офіційного курсу гривні до долара США, який встановлено на 15.09.2011 року Національним банком України, 100 доларів США дорівнює 797 грн. 23 коп.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова у станова (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства у встановлений договором строк.

У зв’язку з порушення ОСОБА_3 умов Кредитного договору, а саме непогашення з серпня 2009 року суми основного боргу та частковим несвоєчасним погашенням процентів, банк на підставі пункту 3.2.2 Кредитного договору пред’явив відповідачу та поручителям ОСОБА_5, ОСОБА_4 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за його користування та штрафних санкцій за невиконання умов договору (повідомлення № 8.7.11.1/9-7089 від 23.11.2009 року), яке вручено відповідачам рекомендованим листом з повідомленням.

Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, урегульовані ст. 554 ЦК України.

У відповідності до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Зі змісту цієї норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов’язання одночасного з боку декількох осіб. Одна така порука виникає на підставі її спільного надання, у формі укладення одного договору (ч. 3 ст. 554 ЦК України). У такому разі поручителі відповідають перед кредитором солідарно.

З матеріалів справи вбачається, що з поручителями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено окремі договори поруки (а.с. 31-33)

Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того й самого зобов’язання, але в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не можу. Поручителі не несуть в такому разі солідарної відповідальності, оскільки неможна сказати про їх спільну поруку. За таких обставин кредитор має право пред’являти вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов’язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

На підставі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, що був поданий позивачем до уточненої позовної вимоги, заявлена до стягнення сума у розмірі 119211 грн. 66 коп. –пеня за несвоєчасну сплату процентів, 86638 грн. 11 коп. –пеня за несвоєчасне повернення кредиту,3560 грн. 47 коп. –штраф за невиконання зобов’язання по простроченому кредиту.

Отже, за порушення позичальником строків виконання зобов’язання за кредитним договором Банком одночасно нараховано пеню та штраф.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невикористаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Тобто, пеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідачів штрафу та пені за прострочення сплати суми кредиту та відсотків переконливо свідчать про безпідставне намагання кредитора застосувати до боржника (відповідача подвійну цивільно –правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов’язання (прострочення виконання грошового зобов’язання), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добровільності, розумності і справедливості.   

Таким чином, суд вважає, що уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_3 до АКБ «Форум»в особі Запорізької філії АКБ «Форум»про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом на цей час не знайшли своє обґрунтування в судовому засіданні, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.

Суд виходить з того, що положення Закону України «Про захист прав споживачів»застосовуються до спорів, які виникли з кредитних правовідносин лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, про типові відсоткові ставки, валютні ризики, процедури виконання договору тощо, які передують укладенню договору, а тому до спірних правовідносин даний закон не застосовується, а застосовуються норми ЦК України та інші норми цивільного законодавства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

До вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відноситься і волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом цієї норми закону ніхто не може бути примушений до укладення договору, що не відповідає його волі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Принцип свободи договору передбачає, як це закріплено у ст. 627 ЦК України, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі у контрагентів та визначенні умов договору тощо.

Судом встановлено, що підписуючи спірний договір, отримуючи від відповідача кредит в доларах США, позивач ознайомлювався з його змістом та умовами, не заперечував проти його отримання, тривалий час виконував кредитний договір саме у доларах США.

Проте, позивач вважає, що виконання умов кредитного договору щодо видачі кредиту, повернення кредиту та сплаті процентів за ним в іноземній валюті суперечить діючому законодавству, зокрема ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, оскільки розрахунки за договором повинні здійснюватись в національній валюті, а використання валюти в кредитному договорі сторонами є засобом платежу за ним.

Щодо таких тверджень позивача за зустрічним позовом суд вважає зазначити наступне.

Стаття 99 Конституції України визначає, що грошовою одиницею України є гривня. Отже, вказаною нормою законодавець лише визначає найменування грошової одиниці держави Україна. Даною нормою не визначається порядок обігу та використання, а також пріоритет цієї грошової одиниці (заборона іншої грошової одиниці).

В ст. 8 Конституції України чітко вказано, що Закони та інші нормативно –правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні їй відповідати. Так у відповідності до норм Конституції України було прийнято Цивільний кодекс України, жодна норма якого ще не визнана такою, що не відповідає нормам Конституції України.

Частиною 2 ст. 192 ЦК визначено сутність грошей (грошових коштів), а саме передбачено, що іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Таким чином, Цивільний кодекс України в імперативному порядку не забороняє використовувати іноземну валюту в Україні, а лише встановлює особливий правовий режим її використання. Оскільки ЦК України прийнятий у відповідності до норм Конституції України та не суперечить їм, то твердження позивача про те, що кредитний договір укладений з порушенням вимог ст. 99 Конституції України є хибним.

 Щодо твердження позивача про порушення вимог ст. 524 ЦК України при укладенні Кредитного договору, суд вважає необхідним зазначити наступне.

  Так, ч. 1 ст. 524 ЦК України передбачає, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Проте, по-перше, частина 2 вказаної статті передбачає право сторін зобов’язання визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. По-друге, ч. 1 ст. 524 ЦК України є загальною нормою щодо зобов’язання, яка визначає загальні положення про зобов’язання. Спеціальними нормами, які регулюють зобов’язальні відносини позивача та відповідача є ст. 1054 ЦК України, якою за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (з цього слідує, що предметом кредиту є грошові кошти) та норми Закону України «Про банки і банківську діяльність», яким регулюються правові засади діяльності відповідача, у тому числі засади проведення кредитних операцій (ст. 47).

В силу ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» під коштами розуміється гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Отже, нормами спеціального законодавства, що регулюють кредитні відносини позивача та відповідача передбачена можливість здійснення кредитування у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті. Окрім цього, підтвердженням правомірності здійснення кредитних операцій у іноземній валюті є п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику як у національній, так і в іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. З цієї норми чітко слідує, що законодавець ніяким чином не визначає кредит у іноземній валюті незаконним, таким що суперечить вимогам інших актів законодавства, у тому числі ч. 1 ст. 524 ЦК України.

 Відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Так, кредитний договір є різновидом договору позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на  одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, видача кредиту та його повернення зі сплатою процентів не є використанням іноземної валюти як засобу платежу, оскільки це є наданням та поверненням позичкових коштів зі сплатою процентів за його користування. Обов’язок позичальника у даному випадку не є платежем позикодавцю за виконану роботу, надану послугу чи інше, а лише обов’язок повернути те, що позичальник отримав від позикодавця (повернути таку ж кількість грошей або речей, визначених родовими ознаками, такої ж якості, такого ж роду). Таким чином, при поверненні позичальником позикодавцеві предмету боргу (грошей чи інших речей, визначених родовими ознаками) повернуті грошові кошти не виступають, як засіб платежу, а є лише поверненням того, що було отримано.

Використання валюти як засобу платежу здійснюються у торгівельному обігу, що слідує зі ст. 7 Декрету. Позика, оформлена кредитним договором, не є торгівельним договором, в якому валюта виступає способом платежу (оплати), а видача та повернення кредиту не випливає з торгівельних відносин, а тому виконання зобов’язань за кредитним договором не є використанням валюти як засобу платежу і, крім того, не потребує наявності у позикодавця та позичальника індивідуальної ліцензії.

Крім того, сторонами кредитного договору була погоджена валюта, в якій видано кредит, сторони виконували обов’язки по договору - відповідач видав суму кредиту, а позивач певний час виконував договір у валюті договору.

Виконання кредитного договору (повернення позичкових коштів з процентами) не є розрахунками в іноземній валюті, надання кредиту в іноземній валюті та повернення кредиту в цій же валюті не є використанням валюти як засіб платежу, отже сторони за кредитними договорами не використовували валюту як засіб платежу, а отже дії сторін по кредитним договорами не потребують індивідуального ліцензування.

Подальше використання позивачем отриманих від відповідача позичкових коштів в іноземній валюті у відносинах з третіми особами, використання її як засобу платежу, не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки це відносини позивача та третіх осіб, а не позивача та відповідача.

Чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про Національний Банк України», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют, затвердженим постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12 листопада 2003 року, не закріплена стабільність курсу гривні до іноземних валют, а тому при укладенні спірного договору, приймаючи на себе зобов’язання повернути кредитні кошти в іноземній валюті, позивач був обізнаний, що курс національної валюти України до іноземної валюти не є незмінним, відтак зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором.

Для позивача не існувало заборони не укладати кредитний договір, оскільки зі змісту ст.ст. 1046, 1054 ЦК України випливає, що відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику, а укладаючи такий договір на значний (тривалий) термін, позивач свідомо прийняв на себе як ризик зміни курсу української гривні до іноземної валюти, так і своєї відповідальності за таким договором.

Оскільки позивач особисто обрав іноземну валюту кредитування та запропоновану у такому випадку процентну ставку, то становище позивача порівняно з відповідачем не є погіршеним (позивач отримав певну вигоду на яку він розраховував при укладенні кредитного договору в іноземній валюті).

Згідно вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.     

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.     

Згідно зі ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.     

Згідно зі ст.ст. 58, 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.     

          Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Позивач не надав до суду доказів, які підтверджують його вимоги про визнання Кредитного договору №0247/08/07-СLLv від 08.08.2008 року недійсним. Таким чином, суд вважає доводи ОСОБА_3 не обґрунтованими, а його позов таким, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, доказів, передбачених ст. 57 ЦПК України, в підтвердження своїх вимог, позивач за зустрічним позовом до суду не надав, а тому підстав для їх задоволення немає.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за кредитним договором задовольнити частково.          

Стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №0247/08/07-CLLv від 08 серпня 2008 року в сумі 676848,27 (шістсот сімдесят шість тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 27 коп., суму нарахованих та несплачених процентів в розмірі 218167,65 (двісті вісімнадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 65 коп., та пеню в розмірі 205 849, 77 (двісті п’ять тисяч вісімсот сорок дев’ять) грн. 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №0247/08/07-CLLv від 08 серпня 2008 року в сумі 676848,27 (шістсот сімдесят шість тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 27 коп., суму нарахованих та несплачених процентів в розмірі 218167,65 (двісті вісімнадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 65 коп., та пеню в розмірі 205 849, 77 (двісті п’ять тисяч вісімсот сорок дев’ять) грн. 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №0247/08/07-CLLv від 08 серпня 2008 року в сумі 676848,27 (шістсот сімдесят шість тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 27 коп., суму нарахованих та несплачених процентів в розмірі 218167,65 (двісті вісімнадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 65 коп., та пеню в розмірі 205 849, 77 (двісті п’ять тисяч вісімсот сорок дев’ять) грн. 77 коп.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за кредитним договором №0247/08/07-CLLv від 08 серпня 2008 року обмежується сумою 676848,27 (шістсот сімдесят шість тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 27 коп., сумою нарахованих та несплачених процентів в розмірі 218167,65 (двісті вісімнадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 65 коп., та пенею в розмірі 205 849, 77 (двісті п’ять тисяч вісімсот сорок дев’ять) грн. 77 коп.

Судові витрати стягнути в дольовому порядку в рівних частинах з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, тобто по 566,65 грн. судового збору з кожного та по 40 грн. інфораційно –технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»про визнання кредитного договору недійсним залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                                                                                      М.М. Дмитрієва