ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
03 лютого 2012 року < Час проголошення > № 2а-13094/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстильстар"
до Південної митниці
про скасування рішення, зобов’язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстильстар", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Південної митниці, (далі - відповідач), про скасування рішення Південної митниці № 500000006/2011/610800/2 від 13 квітня 2011р., про визначення митної вартості товарів та зобов’язання провести оформлення товарів, заявлених у ВМД № 500060701/2011/006935 від 13.04.2011 р. за першим методом визначення митної вартості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що митна вартість товару, обґрунтовано визначена позивачем у Декларації митної вартості за ціною угоди (за методом 1), проте митним органом митна вартість товару визначена за методом 3, що призвело до неправомірного підвищення митної вартості товару. Позивач вважає, що рішення про визначення митної вартості товару прийнято безпідставно та у спосіб, що порушує вимоги передбачені Митним кодексом України та законами України, оскільки відповідачем не взято до уваги час експорту в Україну оцінюваних товарів які надійшли на митну територію України 28 листопада 2010 р., а порівняння було проведено з товарами які оформлювались на момент подання вантажної митної декларації від 13.04.11р. №500060701/2011/006935; відповідачем не зазначено номер та дату вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості всупереч вимогам ст. 269 МКУ, та п.1.3. наказу ДМСУ № 1242 від 19.10.2010 р.
Представник позивача в судовому засіданні 07.12.2011 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, додатково зазначив, що позивачем надано відповідачу належні документи, на підставі яких можливо визначити митну вартість товару за ціною угоди.
Представник відповідача у судове засідання 07.12.2011 р. не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що відповідачем встановлено, що заявлений позивачем рівень митної вартості товарів нижчий, ніж рівні митної вартості подібних за характеристиками товарів, які оформлюються іншими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, що згідно з наявною ціновою інформацією митна вартість заявлених позивачем для митного оформлення товарів складає 8,01 дол. США/кг., що позивачем не подано додаткові документи передбачені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766, тому, дії відповідача із здійснення заходів, спрямованих на визначення митної вартості товару, заявленого позивачем до митного оформлення вчинено в межах компетенції, на підставах та у порядку, визначеному чинним законодавством, просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд констатує неприбуття у судове засідання 07.12.2011 р. представника відповідача, який про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відсутність заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідка чи експерта та ухвалює розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
28.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Текстильстар”, як покупцем, та ЗАТ “NOSTRA” (Литва), як постачальником, було укладено контракт № 212/11.
Згідно з умовами укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Текстильстар”, як покупцем, та ЗАТ “NOSTRA” (Литва), як постачальником, контракту № 212/11 від 28.02.2011р., позивачу було поставлено за коносаментом (Bill of lading) MSKA75M00 від 22.10.2010 р., інвойсом № UZS11/0006 від 28.02.2011 р., на умовах DAT згідно правил ІНКОТЕРМС 2010 товар:
- тканина бавовняна, полотняного переплетення, вибивна, з вмістом бавовни 100 мас.%, з поверхневою щільністю 155 +/-5г/м2, призначена для виготовлення пелюшок: тканина фланель, у рулонах завширшки 180 см, полотняне переплетення 20х10/42х44, - кількість погонних метрів 46328м., кількість рулонів 1159, вага НЕТТО 12925,512 кг.. вага БРУТТО 13498,058 кг.; тканина фланель, залишки, у рулонах завширшки 180 см, полотняне переплетення 20х10/42х44, - кількість погонних метрів 17320м., кількість рулонів 435, вага НЕТТО 4832,28 кг.. вага БРУТТО 5047,17 кг. Всього 1594 рулони та 63648м., код за УКТЗЕД 5208520090, виробник «М/S.M.K.INTERNATIONAL», Пакистан, на загальну суму 85646,29 доларів США (682378,25 грн.), що відповідає 4,82 дол. США/кг.
Позивачем 13.04.2011 р. було подано до Південної митниці декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, №50060701/2011/006935, згідно з якою митну вартість товару заявлено за ціною договору 85646,29 доларів США (682378,25 грн.), що відповідає 4,82 дол. США/кг.
Відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості від 13.04.2011 р. № 500000006/2011/610800/2 (далі - Рішення) у якому митну вартість зазначеного товару визначено за третім методом на рівні 8,01 дол. США/кг., а в якості обставин прийняття рішення та джерел інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості вказано Митний кодекс України від 11.07.02 №92-IV, постанову Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”(із змінами та доповненнями), постанову Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339 “Про затвердження порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості”, Наказ ДМСУ від 24.06.2009 №602, та неподання декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Частиною першою статті 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюються шляхом застосування таких методів: оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); оцінки на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Відповідно до вимог частини першої статті 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.
Згідно з частинами другою та третьою статті 265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов’язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Частиною першою статті 269 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: 1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; 2) країна походження; 3) виробник.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Суд звертає увагу, що норми статті 269 Митного кодексу України зобов’язують митний орган порівнювати вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, а також порівнювати кількість та комерційні умови ввезених подібних (аналогічних) товарів.
Частиною сьомою статті 269 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
П. 1.1. Наказу ДМСУ від 19.10.10 № 1242 передбачено, що проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у відповідній графі.
Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 268, 269 Кодексу з обов’язковим зазначення номера та дати вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при застосуванні третього методу визначення митної вартості товарів повинен був порівнювати митну вартість товару, що заявлений до митного оформлення позивачем, з вартістю операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, а також порівнювати кількість та комерційні умови ввезених подібних (аналогічних) товарів. з зазначенням номера та дати вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості, з поясненнями щодо зроблених коригувань.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи та заперечень відповідача проти адміністративного позову від 03.10.11 №24/27-03/14819, відповідачем не зазначено номеру та дати вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості, не надано інформацію з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби, якою керувався відповідач при застосуванні третього методу визначення митної вартості товарів, заявлених позивачем для митного оформлення, не надано взагалі жодних даних, якими керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення та застосуванні методу оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3).
Згідно з частиною першою статті 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Таким чином, обмеження використання першого методу визначення митної вартості товару обумовлено чітким переліком обставин, натомість посилання на жодну з цих обставин, як на підставу неможливості застосування задекларованої позивачем митної вартості, відповідачем не наведено.
Судом вбачається, що нормами Митного кодексу України та Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 (далі –порядок декларування), не передбачено чітких підстав для витребування додаткових документів, натомість норми статті 267 МК України передбачають перелік витрат, які додаються до митної вартості, та відомостей, які впливають на її визначення.
Відповідно до п. 11 Порядку декларування, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:
- договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
- рахунки про сплату комiсiйних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);
- вiдповiднi бухгалтерська документація;
- лiцензiйний чи авторський договiр (контракт); каталоги, специфiкацiї, прейскуранти (прайс-листи) фiрми - виробника товару;
- калькуляція фірми - виробника товару;
- копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків i вiдповiдно до якого товар перебував пiд митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;
- висновки про якiснi та вартiснi характеристики товарів, пiдготовленi спецiалiзованими експертними органiзацiями, що мають вiдповiднi повноваження згідно iз законодавством;
- сертифікат про походження товару; вiдомостi про якiснi характеристики товару;
-нформацiя зовнішньоторговельних та біржових органiзацiя про вартість товару та/або сировини.
Із змісту вказаної норми вбачається, що норма не зобов’язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку декларування. Саме формулювання вказаної норми –“можуть подаватися”, вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.
Проте, такий висновок відповідача є необгрунтованим, оскільки згідно з п.14 Порядку декларування, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Суд також звертає увагу, що відповідач в своїх запереченнях не посилався на обставини, які виключають використання першого методу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду належних доказів в обґрунтування правомірності та обгрунтованості прийняття оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів № 500000006/2011/610800/2 від 13 квітня 2011р.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний Адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстильстар" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів № 500000006/2011/610800/2 від 13 квітня 2011р.,
3. Зобов’язати Південну митницю вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які були імпортовані позивачем на підставі декларації №500060701/2011/006935 від 13.04.11р.
4. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстильстар" (ідентифікаційний код юридичної особи 36643762) за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Ю.Т. Шрамко