копія
Справа № 33-34/2012
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий в 1-й інстанції Мацюка Ю.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2012 року м. Хмельницький
Суддя апеляційного суду Хмельницької області Ващенко С.Є., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Славутського міськрайонного суду від 21 грудня 2011 року,
в с т а н о в и в:
Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1, який протягом року до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не притягувався,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього стягнення у виді 2550 гривень штрафу.
Відповідно до постанови 25 листопада 2011 року о 16 годині 25 хвилин в місті Славута по вулиці Соборності ОСОБА_1 керував транспортним засобом –скутером марки «Вайпер», без державного номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому порядку відмовився, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальності ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати і прийняти нову постанову, якою провадження в справі закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому стверджує, що у той день спиртних напоїв не вживав і ознак сп’яніння не мав; пройти огляд на місці зупинки інспектор ДАІ йому не пропонував, хоча він на цьому наполягав; їхати ж на огляд в медичний заклад він можливості не мав, оскільки йому необхідно було їхати в Закарпаття, про що він повідомив інспектора і показав йому квитки на потяг. Зазначає, що інспектор йому не представився і склав протокол, звинувативши його у керуванні транспортним засобом у стані сп’яніння, після того, як він запитав у нього причину зупинки. Звертає увагу на те, що в дійсності пояснень у свідків ніхто не відбирав і в судове засідання їх не викликав. Наголошує на тому, що насправді в суді він своєї вини не визнавав і пояснень не дав, оскільки така можливість йому не була надана; при накладенні стягнення судом вимоги ст.33 КУпАП не враховувалися.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, вважаю, що вона є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Частиною першою ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, диспозиція вказаної норми називає лише частину ознак передбаченого у ній правопорушення, а для встановлення решти його ознак відсилає до інших нормативних актів, зокрема до тих, які встановлюють порядок огляду на стан алкогольного сп’яніння.
Порядок же такого огляду визначений ст.266 КУпАП та постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Постанова).
Відповідно до цих нормативних актів оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп’яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. А сам огляд водія проводиться працівником міліції на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків з використанням спеціальних технічних засобів. Результати огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення (ч.ч.1 і 2 ст.266 КУпАП, пункти 2-5 Постанови).
У разі незгоди водія на проведення огляду працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки або в разі незгоди з його результатами огляд та складання висновку за його результатами проводиться в закладах охорони здоров'я в присутності працівника міліції, але не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту встановлення відповідних підстав для його здійснення (ч.ч.3, 4 ст.266).
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду в інших закладах забороняється (ч.3 ст.266 КУпАП, пункти 6-7 Постанови).
Кожний випадок огляду осіб на стан сп’яніння у закладі охорони здоров’я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я (ч.4 ст.266, п.3.21. Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 9 вересня 2009 року №400/666 і зареєстрованої в МЮ України 06.10.2009 р. за №931/16947 (далі-Інструкція).
Огляд же особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП, вважається недійсним (ч.5 ст.266).
Згідно з ч.6 ст.266 КУпАП направлення на огляд здійснюється в порядку, визначеному КМ України (постанова від 17 грудня 2008 року №1103), а форма направлення встановлена в Додатку 1 до Інструкції.
Як видно із протоколу про адміністративне правопорушення від 25 листопада 2011 року, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 25.11.11 року о 16 год. 25 хв. в АДРЕСА_1 керував мопедом „ Вайпер” з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме (різкий запах алкоголю при розмові на відстані з ротової порожнини), від проходження огляду на стан сп’яніння на місці та в закладі охорони здоров’я відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Однак, в порушення наведених вище вимог закону, у протоколі про адміністративне правопорушення, не зазначено, у якому саме порядку, з використанням якого спеціального технічного засобу ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на місці його зупинки, як не зазначено й того, що йому видавалося направлення встановленої форми на огляд у відповідному медичному закладі.
Отже протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний допустимим доказом, оскільки не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення є пояснення ОСОБА_1, у яких він повідомив, що ще 24.11.2011 року о 24.00 випив 0,5 пива, а керував мопедом 25.11.2011.
Проте визнання особою факту вживання 0,5 л пива за 16 годин до керування транспортним засобом саме по собі не може бути достовірним та достатнім доказом наявності у неї ознак алкогольного сп’яніння, оскільки зазначений алкогольний напій у такій кількості, має властивості протягом певного незначного часу вивітрюватися з організму людини.
Відомості про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння, а також про те, що йому на місці було запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відсутні й в поясненнях ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які записані у протоколі про адміністративне правопорушення як свідки.
До того ж з пояснень вказаних свідків видно, що вони завчасно, тобто ще до зупинки ОСОБА_4, надруковані у попередньо заготовленому одному бланку на двох. Зокрема у бланку без зазначення дати і місця складання цього процесуального документа вже були завчасно надруковані пояснення такого змісту: „Я, ... Житель ... був присутній як працівник ДАІ ... Запропонував водієві ... Пройти медичний огляд на встановлення алкоголя в організмі в медичному закладі на що водій ... категорично відмовився. В моїй присутності на даного водія був складений адміністративний протокол”. Від руки на цьому бланку записані лише дані про особи свідків та особу водія, що є неприпустимим, виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у п.111 рішення у справі „Бєлєвіцкій проти Росії” від 1 березня 2007 р.
Наведені порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, відібранні пояснень у свідків та зміст пояснень водія в сукупності викликають обґрунтовані сумніви у тому, що у працівника ДАІ взагалі були підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння, відтак –підстави для його огляду на стан сп’яніння, а також, що йому на місці зупинки було запропоновано пройти огляд з використанням спеціальних технічних засобів. А інших доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння та того, що йому дійсно було запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння на місці зупинки, у справі немає.
Згідно ж з частиною третьою статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічно ці положення Конституції України стосуються і осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП, стягнення за які мають кримінальний характер.
Що стосується відмови ОСОБА_4 від огляду на стан сп’яніння в медичному закладі, то за наведених обставин вона також не утворює складу вказаного правопорушення.
Разом з тим при розгляді справи і прийнятті рішення суд на це уваги не звернув, аналізу жодного з доказів не зробив, будь-якої оцінки їм не дав, а мотивуючи свої висновки про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення обмежився лише вказівкою, що „вина правопорушника підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи”.
Суд у постанові також зазначив, що в судовому засіданні правопорушник свою вину визнав повністю і щиро кається.
Однак за змістом пояснень ОСОБА_1, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, він фактично заперечив наявність у нього ознак сп’яніння. Більше того, в апеляції ОСОБА_1 стверджує, що насправді в суді він своєї вини не визнавав і пояснень не давав, оскільки така можливість йому не була надана.
Спростувати ж ці доводи апелянта можливості немає, оскільки, як видно з матеріалів справи і постанови суду, зокрема, протокол судового засідання не вівся. Хоча, не дивлячись на відсутність у Кодексі України про адміністративні правопорушення норми про обов’язкове ведення протоколу судового засідання при розгляді цієї категорії справ, виходячи з визначених пунктами 1 –7 ст.129 Конституції України основних засад судочинства, з метою забезпечення права на захист від пред’явленого обвинувачення, у випадку участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у розгляді справи, він повинен вестися за аналогією з вимогами ст.87 КПК України, відповідно до якої основним засобом фіксування перебігу судового розгляду справи є протокол судового засідання.
Застосування такої аналогії випливає й з положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є складовою частиною законодавства України, а також з практики Європейського суду з прав людини, який приймає до свого провадження скарги на рішення судів України про накладення на осіб таких адміністративних стягнень як адміністративний арешт, штраф у значних розмірах, конфіскація майна тощо, оскільки вважає, що в силу суворості санкцій такі справи носять кримінальний характер (справи „Гурепко проти України”, „Надточій проти України”).
Таким чином суд, в порушення вимогст.ст.245, 280 КУпАП, розглянув справу однобічно, без об’єктивного з’ясування фактичних обставин та з порушенням норм процесуального закону, що призвело до прийняття незаконного рішення.
З урахуванням зазначеного та вимог ч.1 п.1 ст.247 КУпАП вважаю, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а порушене щодо ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю за відсутності в його діях складу правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч.8 п.2 ст.294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову судді Славутського міськрайонного суду від 21 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно.
Суддя / підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко