Справа №  2-1090/11      

РІШЕННЯ

Іменем України

          21 лютого 2012 року                                                                                      м. Алушта

          Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Шустової І.П., при секретарі Кучер Г.П.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Алуштинської міської ради, Виконкому Алуштинської міської ради; треті особи – нотаріус ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Алуштинська ЦМЛ, Відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим, про визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння, державного акту про право власності на земельну ділянку, договорів дарування земельної ділянки та домоволодіння недійсними, визнання рішення Алуштинської міської ради № 2-2878 від 24.12.2003 року незаконним, зняття з реєстрації,

встановив:

          Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. Мотивує свої вимоги тим, що він є власником земельної ділянки і домоволодіння по АДРЕСА_2. Відповідач ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку по АДРЕСА_3, що межує з його земельною ділянкою, на якій розпочав будівництво, порушуючи його право власності. Неодноразово ОСОБА_2 звертався до суду з позовами про незаконність придбання ним земельної ділянки, перенос огорожі, звільнення його земельної ділянки на користь ОСОБА_2, мотивуючи тим, що його матері належав будинок АДРЕСА_3, у 2004 році вона приватизувала земельну ділянку, після чого належне їй майно подарувала своєму синові ОСОБА_2. Стіна будинку ОСОБА_2 проходить по межі з його земельною ділянкою, тому відповідач не може обслуговувати цю стіну. У 2011 році йому стало відомо, що Свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_3 підроблене, у жовтні 2006 року була порушена з цього приводу кримінальна справа. У 1977 році Алуштинською міськрадою було прийнято рішення про знесення будинків АДРЕСА_3 для будівництва паталого-анатомічного корпусу Алуштинської ЦМЛ. Була складена таблиця техніко-економічного обґрунтування зносу будівель по АДРЕСА_3. Згодом ці будинки були знесені, їх мешканці переселені у квартири, паталого-анатомічний корпус і гараж-пральня лікарні побудовані. ОСОБА_8 ніколи за вказаною адресою не проживала, працювала двірником, була зареєстрована у гуртожитку по АДРЕСА_4. У 1986 році отримала квартиру АДРЕСА_1. У її свідоцтві про право власності на будинок вказано, що воно видане на підставі рішення Алуштинського міськвиконкому № 714 від 1984 року, проте це рішення  приймалося щодо заходів про впорядкуванню використання відомчого транспорту і воно не має ніякого відношення до передачі у власність ОСОБА_8 нерухомого майна. ОСОБА_8 не мала правових підстав на отримання у власність  будинку АДРЕСА_3. Крім того, вказана будівля практично прилягає до антисептику Алуштинської ЦМЛ, в який зберігається хлор, що робить неможливим розташування там будинку. Виходячи з вищевказаного вважає, що державний акт на земельну ділянку також був виданий незаконно, що також потягнуло незаконність укладеного договору дарування нерухомого майна від 25.01.2005 року. Оскільки ОСОБА_2 зареєструвався у цьому домоволодінні, також вважає його реєстрацію незаконною. Просить визнати Свідоцтво про право приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_3 від 17.04.1984 року незаконним і таким, що не має юридичної сили; визнати рішення Алуштинської міської ради № 2-2878 від 24.12.2003 року про надання ОСОБА_8 у власність земельної ділянки незаконним і відмінити; визнати Державний акт про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 № 231 від 29.10.2004 року серії КМ № 118949 незаконним; визнати договір дарування домоволодіння (реєстровий № 120 від 25.01.2005 року) незаконним; визнати реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3, незаконною, зняти його з реєстрації.

          У судовому засіданні представник позивача та третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_9 позов підтримав, дав пояснення відповідно до викладеного у позовній заяві.

          Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував.

          Представник відповідача ОСОБА_10 заперечувала проти позову, пояснила при цьому, що з приводу всіх позовних вимог вже приймалися судові рішення, які набрали законної сили, усім доводам позивача вже була надана правова оцінка, тому вони в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню. Крім того, позивачу ще у 2002 році стало відомо про обставини, на які він посилається та які оспорює, тому просить застосувати строк позовної давності і відмовити у позові.

          Третя особа –ОСОБА_5 позов підтримав, пояснив при цьому, що у відповідача є багато документів, які не відповідають дійсності. Вважає, що це повинно бути перевірено експертами, органами БТІ, міліцією, прокуратурою.

          Відповідачі Алуштинська міська рада та Виконком Алуштинської міської ради про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином та в строк, направили до суду заяву з проханням розглянути справу за їх відсутності (а.с. 90).

          Третя особа –нотаріус ОСОБА_4 про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином та в строк, направила до суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності за розсудом суду (а.с. 100).

          Третя особа –Алуштинська центральна міська лікарня про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином та в строк, представник направив до суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, позов підтримав, просив його задовольнити (а.с. 101).

          Третя особа –Алуштинський МВ МВС України в АР Крим Сектор у справах ГІРФО про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та в строк, представник направив до суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, прийняти рішення відповідно до Закону (а.с. 48, 101).

Суд, вислухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів. Частиною 2 ст. 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Судом встановлено, що позивачу на підставі договорів дарування від 15.12.2005 року належить будинок № 26 по АДРЕСА_2 та земельна ділянка, розміром 0,0519 га за тією ж адресою, для обслуговування жилого будинку (а.с. 8,9).

Як стверджує позивач та це не спростовує відповідач ОСОБА_2 домоволодіння по АДРЕСА_2 та домоволодіння АДРЕСА_3 межують між собою.

У матеріалах справи є свідоцтво про право власності від 17.04.1984 року ОСОБА_8, посвідчене Алуштинською міською радою народних депутатів, на домоволодіння АДРЕСА_3 (а.с. 11); державний акт ОСОБА_8 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_3, цільовим призначенням -  для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0266 га (а.с. 13); договори дарування цього майна ОСОБА_8 ОСОБА_2 (а.с. 14,15), які оспорює позивач.

Проте, оглянувши матеріали цивільних справ №№ 2-1129/02; 2-2878/03; 2-283/05, суд встановив, що  при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_8 до Виконкому Алуштинської міської ради, відповідач посилався на те, що  вони не визнають її свідоцтво про право власності, тому що реквізити не відповідають дійсності, тому що видано воно на підставі рішення № 714 від 14.12.1984 року, яке приймалося щодо заходів про впорядкування використання відомчого транспорту і не має відношення до житлового фонду, відповідно до довідки БТІ даних про реєстрацію у цьому органі домоволодіння АДРЕСА_3, немає. Рішенням Алуштинського місцевого суду від 03.07.2002 року встановлено, що 17 квітня 1984 року  позивачу видано свідоцтво про право власності на вказане домоволодіння. Справжність документу, печатка міськвиконкому і підпис посадової особи відповідач не оспорював. На документі є відмітка про реєстрацію домоволодіння за позивачем БТІ № 78 в реєстровій книзі 1, вчинена 17.04.1984 року. Як власнику їй був виданий технічний паспорт (інвентаризаційні відомості), складений у квітні 1984 року, реєстрація і технічний паспорт завірені печаткою Сімферопольського БТІ. Цим же рішенням визнано свідоцтво таким, що має юридичну силу правовстановлюючого документу. Рішення набрало законної сили.

Рішенням Алуштинського міського суду від 24.12.2003 року, яке набрало законної сили 26.01.2004 року за позовом ОСОБА_8 до Алуштинської міської ради про право власності на земельну ділянку, було встановлене, що визнана правова вагомість свідоцтва про право власності ОСОБА_8 на будинок АДРЕСА_3, попереднім рішенням і це не потребує доказуванню. Також це визнано не потребуючим доказуванню і рішенням  Алуштинського міського суду від 19.05.2005 року за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що набрало законної сили 16.05.2006 року.

Рішенням Алуштинського міського суду  від 24.12.2003 року, що набрало законної сили зобов’язано Алуштинську міську раду видати ОСОБА_8 державний акт, при прийнятті рішення перевірена законність обґрунтування позову, перевірялися доводи щодо невідповідності норм відступу від септика і хлораторної. Судом встановлена відсутність порушення норм СНІП. Рішення суду, що набрали законної сили, відповідно до ст. 14 ЦПК України, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Щодо вимог позивача про визнання договорів дарування будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3, недійсними, суд не знаходить правових підстав для визнання цих угод такими. Жодної правової підстави, передбаченою законодавством для визнання цих угод недійсними суд не убачає. Підстав для застосування ст.ст. 328, 346 ЦК України, на які посилається в обґрунтування своїх вимог позивач, для визнання вказаних договорів недійсними, немає.

Крім того відповідач ОСОБА_2 просить застосувати строк позовної давності, мотивуючи тим, що позивачу про існування усіх обставин, про які він вказує у позові було відомо за межами строку позовної давності.

Суд відхиляє заяву представника позивача ОСОБА_9 про те, що позивачу стало відомо про підробку свідоцтва про право власності на домоволодіння АДРЕСА_3 тільки у 2011 році, оскільки в матеріалах оглянутої в судовому засіданні цивільної справи № 2-1129/02 (а.с. 22) є лист  начальника ПУ ЖКХ Аверьянова Г.Г. на ім`я міського голови Колота С.В., в якому йдеться, що підставою для його відповіді є заява ОСОБА_1 до Прокуратури м. Алушти, в зв’язку з якою він дає пояснення щодо свідоцтва про право власності, виданого на ім`я ОСОБА_8. Таким чином, суд дійшов висновку, що ще на початку 2002 року ОСОБА_1 були відомі обставини, які він оспорює у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проаналізувавши викладені обставини суд, за заявою відповідача ОСОБА_2 застосовує строк позовної давності.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні вищезазначених вимог, немає підстав і для зняття відповідача з реєстрації за місцем його проживання і знаходження нерухомого майна, яке перебуває у його власності.     

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 204, 215, 216, 256, 257 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Алуштинської міської ради, Виконкому Алуштинської міської ради; треті особи –нотаріус ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Алуштинська ЦМЛ, Відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим, про визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння, державного акту про право власності на земельну ділянку, договорів дарування земельної ділянки та домоволодіння недійсними, визнання рішення Алуштинської міської ради № 2-2878 від 24.12.2003 року незаконним, зняття з реєстрації, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку, передбаченому ч. 1 ст. 294 ЦПК України, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                  І.П.Шустова