АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«02» червня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Каранфілової В.М., Фальчука В.П.,
при секретарі – Шевляковій О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 21 квітня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання призначити пенсію державного службовця, -
В С Т А Н О В И Л А:
25.01.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси (далі - УПФ), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення УПФ №238 від 27.11.2009 року, зобов’язати УПФ призначити йому пенсію як особі, що працювала на державній службі більше 20 років, та призвести перерахунок і виплату пенсії в повному обсязі з серпня 2009 року (а.с.2-3).
Обгрунтовував свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 йому виповнилось 60 років та він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії як особі, що працювала на державній службі більше 20 років, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу». Рішенням УПФ № 238 йому було відмовлено у призначенні пенсії.
Представник УПФ заперечував проти позову, зазначивши, що немає підстав для призначення ОСОБА_1 відповідної пенсії, оскільки військова служба не віднесена до категорій посад державних службовців. На час досягнення пенсійного віку він не займав посаду державного службовця та 31.03.2005 року був звільнений з посади голови Ради засновників ТОВ «Гуртожиток творчих працівників» (а.с.21).
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 21 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірним та скасовано рішення УПФ №238 від 27.11.2009 року.
Зобов’язано УПФ призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» з часу звернення за призначенням пенсії, тобто з 17.11.2009 року.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати постанову суду першої інстанції як постановлену з порушенням норм матеріального права та норм Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення помилкового рішення та прийняти нове рішення про відмову ОСОБА_1 в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та постанову суду в межах апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг пенсійного віку.
17.11.2009 року він звернувся до УПФ з заявою про призначення пенсії як особі, що має стаж державного службовця більше 20 років.
Рішенням УПФ від 27.11.2009 року №238 йому відмовлено в призначенні пенсії згідно з Законом України «Про державну службу», оскільки станом на 01.01.1994 року (дата введення в дії вищезазначеного Закону) він не перебував на посаді державного службовця, а також не перебував на такій посаді на момент досягнення пенсійного віку (а.с.5).
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд виходив з того, що вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню відповідно до вимог ст.21 ЦК України, так як суперечить актам цивільного законодавства і порушує права та інтереси позивача.
Спірні правовідносини регулюються ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року з наступними доповненнями та змінами.
Загальний стаж ОСОБА_1 на посадах державного службовця з урахуванням 1 року 11 місяців 24 днів – проходження служби в рядах Радянської армії з 18 травня 1968 року по 12 травня 1970 року, складає більш ніж 20 років, і він має право на призначення пенсії державного службовця.
Колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам вищевказаного Закону.
Доводи скарги про те, що ОСОБА_1 не має право на призначення пенсії державного службовця, оскільки військова служба не віднесена до категорії посад державних службовців, передбачених ст.25 Закону України «Про державну службу», і правових підстав для зарахування періоду служби позивача у Збройних Силах до загального 20-річного стажу не має, не відповідають діючому законодавству.
Порядок, умови та особливості пенсійного забезпечення державних службовців визначаються ст.ст.25, 37 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ст.37 вищевказаного Закону, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Класифікація посад держаних службовців в структурі державного органу визначається статтею 25 Закону України «Про державну службу». Частиною 8 зазначеної статті встановлено, що віднесення існуючих посад державних службовців не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністром України за погодженням з відповідним державним органом.
Стаж державної служби обчислюється згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (далі – Порядок).
Із змісту п.5 слідує, що обчислений згідно Порядку стаж держаної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Згідно з п.3. Порядку, до стажу державної служби зараховується час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що до стажу державної служби ОСОБА_1 має бути зараховано час військової служби у Радянській армії з 18 травня 1968 року по 12 травня 1970 року.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії державного службовця, а УПФ своїм рішенням №238 від 27.11.2009 року незаконно йому в призначенні такої пенсії відмовило.
Посилання в скарзі на те, що ОСОБА_1 працював на посадах державного службовця до 01.01.1994 року і на час досягнення пенсійного віку згідно з записом трудової книжки не працював, у зв’язку з чим призначення пенсії державного службовця не основане на законі, не має правового значення по вищевикладеним мотивам.
Інших правових доводів скарга не містить.
З урахуванням викладеного та керуючись п.2 ч.1 ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси відхилити.
Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 21 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.М.Каранфілова
В.П.Фальчук
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька