АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«19» травня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Каранфілової В.М., Михайлова В.О.,
при секретарі – Шевляковій О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси на постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 03 липня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дитям війни», -
В С Т А Н О В И Л А:
22.05.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси (далі -УПФ), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона належить до категорії громадян, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення розміру пенсії. Однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку та виплати надбавки за період з січня 2006 року по 2008 рік включно. Сума недоплати за вказаний період складає 4471,20 грн. Посилаючись на вказане, вона просила поновити строк звернення до суду; визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати УПФ виплатити їй як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за вказаний період часу в сумі 4471,20 грн. (а.с.2-3).
Постановою Суворовського районного суду м.Одеси від 03 липня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов’язано УПФ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позову відмовлено.
ОСОБА_1 в апеляційному порядку постанову суду не оскаржувала.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати постанову суду першої інстанції як постановлену з порушенням норм матеріального права та норми Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення помилкового рішення та прийняти нове рішення, справу розглянути без представника УПФ.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та постанову суду в межах апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року.
Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинної на час розгляду справи, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що права позивачки порушені і підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову. УПФ повинно виплатити їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, оскільки вона має правовий статус дитини війни і на неї розповсюджуються пільги та гарантії, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», діючій в редакції на час розгляду справи.
При цьому, посилався на те, що правові обмеження Законами України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки в зазначені періоди втратили чинність з прийняттям відповідних рішень Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.07 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Вказаними рішеннями визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007 і 2008 роки.
В частині позовних вимог щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії за 2006 рік відмовлено по суті, оскільки в цей період дії Пенсійного фонду відповідали діючому на той час законодавству.
Колегія погоджується з висновками суду і вважає, що вони відповідають матеріалам справи та нормам матеріального і процесуального права.
А також погоджується з вищевказаними періодами нарахування надбавки до пенсії, оскільки ні в запереченнях, ні в доводах апеляційної скарги, відповідач не ставив питання про застосування строку звернення до адміністративного суду та наслідки пропущення цього строку, які передбачені ст.ст.99, 100 КАС України в редакції, що діяла на час розгляду справи по суті.
Твердження апелянта про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не передбачені витрати на соціальну підтримку дітей війни згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і таке підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік буде порушенням вимог п.6. ст.51 Бюджетного Кодексу України від 21.06.2001 року, не можуть бути підставою для скасування постанови суду.
Згідно положень Законів України про Державний бюджет України на 2007 рік встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов’язаними з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивача не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи скарги про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом, і зазначена норма не передбачає застосування мінімального розміру пенсії для визначення розміру пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути прийняті до уваги.
Жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування ч.1 ст.28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованим.
Інших правових доводів скарга не містить.
Згідно із п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного і приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси відхилити.
Постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 03 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.М. Каранфілова
В.О.Михайлов
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька