АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2011р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Сєвєровой Є.С., при секретарі – Пугачової Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2011року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про встановлення факту належності, факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог КП «Білгород-Дністровське МБТІ» про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -
встановила:
05 червня 2007року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про встановлення факту належності 1\2 частини будинку АДРЕСА_1 його батькові ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, про встановлення факту прийняття ним спадкового майна у вигляді 1\2 частини вказаного будинку після смерті батька та визнання за ним права власності на 1\2 частину вказаного будинку в порядку спадкування після батька ОСОБА_4 (том 1 а.с.4-5).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 15 червня 2007року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені в повному обсязі (том 1 а.с.16-17).
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_3 помер (том 1 а.с.43).
03 грудня 2007року ОСОБА_2, яка є донькою померлого ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про встановлення факту належності АДРЕСА_1 в м. Білгород-Дністровському батькам ОСОБА_3, а саме: ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, про встановлення факту прийняття нею спадкового майна у вигляді 1\2 частини вказаного будинку, та визнання за нею права власності на 1\2 частину вказаного будинку в порядку спадкування (том 2 а.с.2-3).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 14 грудня 2007року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені. Суд встановив факт належності спірного будинку ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, встановив факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після померлого батька ОСОБА_3, визнав за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 (том 2 а.с.21-22).
Ухвалою апеляційного суду від 25 березня 2009року була задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1, рішення суду першої інстанції від 15 червня 2007року скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд (том 1 а.с.85).
Ухвалою апеляційного суду від 03 липня 2009року була задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1, рішення суду першої інстанції від 14 грудня 2007р. скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд (том 2 а.с.63-64).
При новому розгляді справи 15 липня 2010р . ОСОБА_2 подала уточнену позовну заяву до ОСОБА_1, виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, в якій просила:
- встановити факт належності 1\2 частини будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2;
- встановити факт прийняття її батьком ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщини у вигляді 1\2 частини вказаного будинку після батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.,
- встановити факт належності на праві власності 1\2 частини будинку АДРЕСА_1 її батьку ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, яку він фактично успадкував після батька ОСОБА_4
- встановити факт постійного проживання її та її батька ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини;
- встановити факт постійного проживання її разом з її батьком ОСОБА_3 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.;
- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 вересня 2007року, видане на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_1;
- визнати за нею ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4;
- визнати за нею ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 (том 2 а.с.126-130, 139-143, 204-209).
В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказала, що вона є єдиною донькою та спадкоємцем першої черги після батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Спадкове майно складається з будинку АДРЕСА_1, який належав в рівних частках батькам її батька, а саме: ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 29 грудня 1962р., акту про завершення будівництва та вводу в експлуатацію житлового будинку від 15 січня 1976р., затвердженого рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради за №135 від 02.02.1976р. та зареєстрованого в КП «Білгород-Дністровське БТІ» 19.05.1976р. в книзі № 24 за №3325, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №19353770.
Позивач вважала, що після смерті її дідуся ОСОБА_4 відкрилась спадщина за законом на 1\2 частину вказаного будинку. На час смерті діда в зазначеному будинку постійно проживали та були зареєстровані: дружина померлого ОСОБА_5, син померлого ОСОБА_3 та вона. На час смерті ОСОБА_5 в будинку також постійно проживали та були зареєстровані її батько ОСОБА_3 і вона. Позивачка стверджувала, що брат батька – ОСОБА_1 на час смерті діда та баби не проживав і не був зареєстрований у спірному будинку, а був зареєстрований і постійно мешкав разом зі своєю сім'єю у квартирі АДРЕСА_2.
Позивач вказала, що її дядько ОСОБА_1, який нарівні з її батьком був спадкоємцем першої черги на майно померлої мати, приховав від нотаріуса, наявність її, як спадкоємця після померлого батька, та незаконно отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\2 частину спірного будинку після померлої ОСОБА_5. Тому вона була безпідставно позбавлено права на спадкування 1\2 частини спірного будинку, що належала її бабусі.
29 серпня 2008року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та остаточно уточнив позовні вимоги просив суд:
- встановити факт належності 1\2 частини будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2;
- встановити факт прийняття спадщини його матір’ю – ОСОБА_5, що відкрилася після смерті його батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2. у вигляді 1\2 частини вказаного будинку;
- визнати за ним ОСОБА_1 факт прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його мати ОСОБА_5, яка фактично прийняла спадщину від свого чоловіка – ОСОБА_4 у вигляді 1\2 частину будинку АДРЕСА_1;
- визнати за ним ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1, що належить його батьку ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2., яку фактично прийняла при житті його мати ОСОБА_5 (том 1 а.с.104-107, 199-202, 216-219, том 2 а.с.158-159, 184-187).
В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказав, що він є єдиним спадкоємцем першої черги після його батьків. Спадкове майно складається з будинку АДРЕСА_1, який належав в рівних частках його батькам: ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 29.12.1962р., акту про завершення будівництва та вводу в експлуатацію житлового будинку від 15.01.1976р., затвердженого рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради за №135 від 02.02.1976р., та зареєстрованого в КП «Білгород-Дністровське БТІ» 19.05.1976р. в книзі № 24 за №3325 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №19353770.
Після смерті батька ОСОБА_4 спадкове майно фактично прийняла його мати ОСОБА_5, так як постійно мешкала в спірному будинку на день смерті чоловіка до дня своєї смерті. Ні мати, ні він не відмовлялися від прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 Позивач ОСОБА_3 вказав, що він своєчасно у встановлений законом строк звернувся із заявою про прийняття спадщини після померлої мати ОСОБА_5 та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\2 частину спірного будинку після ОСОБА_5 Позивач вважає, що він фактично прийняв все спадкове майно, яке належало його мати і яке вона повністю фактично отримала після свого чоловіка та його батька – ОСОБА_4
Позивач ОСОБА_3 стверджував, що його рідний брат ОСОБА_3, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1, у спірному будинку не проживав з 1998року, проживав тривалий час в Росії в м. Уренгой зі своєю дружиною. Донька брата - ОСОБА_2 фактично не прийняла спадкове майно і не керувала ним, що підтверджується відповідними довідками від 26.05.2010р. і від 06.08.2009р., наданими паспортистом ЖЕО. ОСОБА_3 не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батьків. Тому позивач ОСОБА_3 вважав, що ні його брат ОСОБА_3, ні його донька ОСОБА_2 не мають право на спадкове майно після ОСОБА_4 і ОСОБА_5
Ухвалою від 01 червня 2009року об’єднані в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_3 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради і позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (том 1 а.с.96-97). Ухвалою від 26 жовтня 2009року об’єднані в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_3 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про встановлення факту належності, факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, КП «Білгород-Дністровське МБТІ» про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно (том 1 а.с.230-231).
Рішенням суду від 11 лютого 2011р. позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 задоволені частково.
Суд встановив факт, що 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 Одеської області належала ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2;
- встановив факт прийняття ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщини у вигляді 1\2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.;
- встановив факт, що 1\2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3,померлому ІНФОРМАЦІЯ_1;
- встановив факт постійного проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 з ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_3;
- встановив факт постійного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку АДРЕСА_1.
Суд визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 вересня 2007р., видане на 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 Одеської області після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_1, зареєстроване державним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області в реєстрі за №5411.
Суд визнав за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, Одеської області.
Суд визнав за ОСОБА_1 право власності на 1\4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 Одеської області (том 2 а.с.221-225).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_2 і задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що суд безпідставно задовольнив позов ОСОБА_2, а його позовні вимоги частково, порушив при цьому норми матеріального і процесуального права (том 2 а.с.232-237).
Колегія суддів, заслухав суддю доповідача, сторони, їх представників, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановлені фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв’язок доказів в їх сукупності.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_2 має право на 3\4 частини спадкового майна після її померлого батька ОСОБА_3, а також дідуся ОСОБА_4 і бабусі ОСОБА_5, так як вона фактично прийняла спадкове майно.
Суд вказав, що ОСОБА_3 має право лише на 1\4 частину, оскільки він на час смерті свого батька ОСОБА_4 не проживав разом з ним та не вступив в управління майном після його смерті, а також не подавав до нотаріальної контори відповідної заяви про прийняття спадщини. Суд вважав, що зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_3 в установлений шестимісячний строк не прийняв спадщину після смерті свого батька.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія повністю погодитися не може , оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, відповідним документам та судом неправильно застосовано норми матеріального права.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 належав в рівних частках будинок АДРЕСА_1 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 29 грудня 1962р., акту про завершення будівництва та вводу в експлуатацію житлового будинку від 15 січня 1976р., затвердженого рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради за №135 від 02.02.1976р. та зареєстрованого в КП «Білгород-Дністровське БТІ» 19.05.1976р. в книзі № 24 за №3325 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №19353770 (а.с.8 том 1).
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо належності будинку на підставі вищевказаних документів саме ОСОБА_4 і ОСОБА_5, але у зв’язку з тим, що вони померли, суд не вірно вказав в резолютивній частині рішення суду про визнання факту, що 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 Одеської області належала ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до вимог ст.529 ЦК України (в редакції 1963р.) спадкоємцями на спадкове майно ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2., у вигляді 1\2 частини будинку АДРЕСА_1, залишились його дружина ОСОБА_5 і рідні діти померлого ОСОБА_4 – син ОСОБА_8 і син ОСОБА_1, які постійно проживали разом із спадкодавцем та залишились проживати там і після його смерті, тобто фактично прийняли спадщину.
Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про одруження ОСОБА_4 і ОСОБА_5 10 грудня 1955року, свідоцтвами про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, з яких вбачається, що їх батьками були ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (а.с.9 том 1, а.с.86, 40 том 2).
З довідок ЖЕО ділянки №2 вбачається, що ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживала в АДРЕСА_1 з 04 липня 1964року по день своєї смерті; ОСОБА_3, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав постійно і був зареєстрований у вказаному будинку з 08 грудня 1998року по день своєї смерті; ОСОБА_1 також зареєстрований за вказаною адресою постійно (а.с.11, 160 том 2, а.с.23 том 1).
З копії паспорта серії КМ №НОМЕР_1 на ім’я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, вбачається, що він з 08 грудня 19098року зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 (а.с.6, зворот том 1).
Суд першої інстанції помилково встановив факт прийняття ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщини у вигляді 1\2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2. та встановив факт, що 1\2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3, оскільки на підставі вищевказаних документів ОСОБА_3, який постійно проживав у будинку, фактично прийняв спадщину.
Судова колегія вважає, що звернення ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно після померлого батька ОСОБА_4, було обумовлено лише відсутністю правовстановлюваючих документів на будинок на ім’я батька, які надавали право отримати свідоцтво про право на спадщину саме в нотаріальній конторі.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Лише ІНФОРМАЦІЯ_1. КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» видало Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, з якого вбачається, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є власниками по 1\2 частині кожній будинку АДРЕСА_1 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 29 грудня 1962р., акту про завершення будівництва та вводу в експлуатацію житлового будинку від 15 січня 1976р., затвердженого рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради за №135 від 02.02.1976р., та зареєстрованого в КП «Білгород-Дністровське БТІ» 19.05.1976р. в книзі № 24, за №3325, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №19353770 (а.с.24 том1).
Судова колегія не приймає до уваги твердження ОСОБА_3, що його рідний брат ОСОБА_3, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1, у спірному будинку не проживав з 1998року, проживав тривалий час в Росії в м. Уренгой зі своєю дружиною, оскільки вказані обставини спростовуються вищенаведеними доказами. Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_3 фактично визнав право брата ОСОБА_3 на спадкове майно після померлого батька ОСОБА_4
Слід зазначити, що навпаки право саме ОСОБА_1 на частку спадкового майна після померлого батька ОСОБА_4 є спірним, але суд апеляційної інстанції вважає за необхідне на засадах принципу справедливості визнати його право на частку спадкового майна після померлого батька, проти чого і не заперечувала в судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, відповідно до вимог ст.1222 ЦК України спадкоємцями на її спадкове майно у вигляді 1\2 частини будинку АДРЕСА_1, залишились її рідні діти – син ОСОБА_8 і син ОСОБА_1.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що спадкоємець ОСОБА_3 постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_5 та залишились проживати там і після її смерті, тобто фактично прийняв спадщину, що підтверджується вищенаведеними в даному рішення суду доказами.
Спадкоємець ОСОБА_1 своєчасно подав в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після померлої мати ОСОБА_5 саме на частину будинку АДРЕСА_1 (а.с.39 том 1). Спадкоємець ОСОБА_3 в у графі про наявність інших спадкоємців вказав у якості спадкоємця і сина померлої та свого брата – ОСОБА_3, зазначив його адресу проживання – будинок АДРЕСА_1. Тобто ОСОБА_3 визнавав право свого брата на отримання спадкового майна після померлої мати ОСОБА_5
26 вересня 2007р. державний нотаріус Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області за реєстром №5444 видав свідоцтвом про право на спадщину за законом після ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім’я її сина ОСОБА_1 на спадкове майно, яке складається з 1\2 частини житлового будинку з господарчими спорудами під АДРЕСА_1 (а.с.35 том 1).
Судова колегія вважає, що вищевказане свідоцтво про право на спадщину, видане 26.09.2007р. на ім’я ОСОБА_3 підлягає визнанню частково недійсним з тих підстав, що в даному випадку були порушені права спадкоємців ОСОБА_3 і ОСОБА_2. Оскільки спадкоємець ОСОБА_3 постійно проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 та залишився проживати там і після її смерті, тобто фактично прийняв спадщину. Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем на його майно залишилися його донька ОСОБА_2, яка також фактично прийняла спадщину, оскільки з дитинства постійно проживала і була зареєстрована в будинку.
ОСОБА_1 отримав 26 вересня 2007р. свідоцтво про право власності на спадкове майно після мати ОСОБА_5, приховав той факт, що його брат ОСОБА_3 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_1, а після його смерті є спадкоємець, а саме його донька ОСОБА_2, яка фактично прийняла спадщину, оскільки вона постійно мешкає в будинку.
З урахуванням всіх доказів, які знаходяться у справі, судова колегія вважає, що ОСОБА_3 належним чином прийняв спадкове майно після померлих батьків ОСОБА_4 і ОСОБА_5
Спадкоємець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Частиною 1 статті 1276 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини не встигнувши її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців ( спадкова трансмісія ).
Донька померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину і не пропустила строк на прийняття спадщини, після померлого батька ОСОБА_3 і якщо ОСОБА_3 при отриманні свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_5 вказав як спадкоємця і ОСОБА_2, то вона також отримала свідоцтво про право на спадщину.
Суд першої інстанції помилково встановив факт постійного проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 з ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_3, а також встановив факт постійного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку АДРЕСА_1, оскільки вказаний факт підтверджено офіційними документами, які не потребують визнання такого факту в судовому порядку.
Твердження ОСОБА_3, що донька брата - ОСОБА_2 фактично не прийняла спадкове майно і не керувала ним та не має право на спадкове майно є надуманими та нічим не підтверджуються, а спростовуються відповідними документами.
Так, з копії паспорта серії КК №НОМЕР_2 на ім’я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, вбачається, що вона з 20 лютого 2002року зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 (а.с.13, зворот том 2).
Спадкоємець ОСОБА_3 також фактично не оспорював право ОСОБА_2 на спадкове майно. Дані обставини підтверджується копією рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 22 травня 2008р. за №601 про погодження самочинно збудованої будівлі по АДРЕСА_1, з якого вбачається, що при вирішенні вказаного питання отримано узгодження співвласника по житловому будинку на розміщення прибудови. Єдиним співвласником є саме ОСОБА_1.
Судова колегія звертає увагу на те, що звернення ОСОБА_2 не до нотаріальної контори, а до суду для вирішення питання, пов’язаного з отриманням спадкового майна, ні є підставою для відмови їй у задоволені позову з урахуванням наявності спору щодо отримання спадкового майна.
На підставі наведеного судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 п. 2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Частиною 1 п.3 і п.4 ст.309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судова колегія вважає, що рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2011року необхідно скасувати, ухвалити нове рішення.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 вересня 2007року, видане Білгород-Дністровською міської державною нотаріальною конторою Одеської області на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_3
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_3
Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 після його батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2., і після мати ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2
Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2011року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про встановлення факту належності, факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно і позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог КП «Білгород-Дністровське МБТІ» про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно – задовольнити частково.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 вересня 2007року, видане Білгород-Дністровською міської державною нотаріальною конторою Одеської області на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 після його батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, і після мати ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.
В решті позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: І.П.Сидоренко
Судді: С.О. Погорєлова
Є.С.Сєвєрова