У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 1012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді –Шеремет А.М.,
суддів: Гордійчук С.О., Хилевича C.B.,
секретар судового засідання Панас Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду від 17 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, СГІРФО Сарненського РВУ МВС України про визнання права власності на будинковолодіння та визнання особи такою, що втратила право на житло, зняття особи з реєстрації по місцю бувшого проживання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спільній власності на будинок з надвірними будовами та припинення права спільної сумісної власності , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Сарненського районного суду від 17 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Вважаючи дане рішення в частині відмови у визнанні ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житлом незаконним, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.
Вказує, що ОСОБА_2 не проживає в АДРЕСА_1 вже більше шести років. Виїхала з нього ще в січні 2005 року. З реєстрації не знялась.
Доказами її тривалої відсутності, крім показань свідків, є акти комісій Сарненської міської ради від 4 липня 2008 року та від 21 червня 2011 року.
При цьому посилається на позовну давність, передбачену ч. 2 ст. 72 СК України і зазначає, що у відношенні майна, нажитого під час шлюбу, ОСОБА_2 втратила своє право і з врахуванням факту її реєстрації по вул. Толстого, 81 в м. Сарни повинна мати лише статус члена власника цього будинку.
Крім того, не погоджується з висновком суду про те, що до даних правовідносин не може бути застосована ст. 405 ЦК України.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній ним частині та ухвалити нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги.
Будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, сторони в судове засіданні не прибули.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житлом по вул. Толстого, 81 в м. Сарни, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення такої вимоги.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що будинок по АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі - продажу від 01 листопада 1985 року, був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі.
Після 2005 року ОСОБА_2 стала проживати та працювати в Київській області, час від часу приїжджала в м. Сарни, однак не мала доступу до житла, оскільки ОСОБА_1 поселив в будинку родину ОСОБА_4 на умовах найму.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ч. 2 ст. 405 ЦК України передбачає можливість власника житла визнати в судовому порядку втратившим право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік. Разом з тим, ОСОБА_2 не є членом сім»ї ОСОБА_1, крім того, виходячи з ст. 368 ЦК України, є співвласником сумісної власності майна , набутого під час шлюбу.
Відповідно до ст. 60 СК України право спільної сумісної власності належить дружині та чоловікові ,тому всі співвласники мають однакове право володіння , користування та розпорядження майном. Частка у спільній частковій власності може бути виділена за домовленістю між співвласниками а у разі спору - судом . Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. У результаті розірвання шлюбу співвласники перестають бути подружжям, однак правовий режим їхнього майна , набутого за час шлюбу, залишається попереднім-спільною сумісною власністю, але вже колишнього подружжя. Колишнє подружжя може бути співвласниками протягом невизначеного строку, аж до поділу майна, знищення його, тощо.
Доводи апеляційної скарги про невірність висновків суду про те, що до даних правовідносин не застосовуються правила ст. 405 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції вірно з'ясував характер правовідносин та дав належну оцінку доказам.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, дав належну правову оцінку доказам у справі, вірно визначився у правовідносинах, що виникли між сторонами, і правильно вирішив спір. За таких обставин апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сарненського районного суду від 17 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча Судді: