Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2012 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати по розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого-судді - Полюховича О.І. суддів –Іващука В.Я., Баглика С.П.
з участю: секретаря – Міщук Л.А.
прокурора – Горбань О.В.
засудженого –ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Рівненського міського суду від 2 листопада 2011 року.
Цим вироком, ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Городок Рівненського району Рівненської області, громадянин України, з середньою освітою, одружений, непрацюючий, проживаючий за адресою АДРЕСА_1, раніше судимий: 4 серпня 2000 року Рівненським міським судом за ч.3 ст.142 КК України (в редакції 1960 р.) на три роки позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна; 28 вересня 2004 року Рівненським міським судом за ч.4 ст.187 КК України на підставі ст..69 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна; 22 серпня 2007 року постановою Рівненського районного суду звільнений умовно-достроково на невідбутий строк десять місяців вісімнадцять днів;
- засуджений за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке перебуває у власності. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано до покарання невідбуту частину покарання за вироком Рівненського міського суду від 28 вересня 2004 року та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки з конфіскацією майна.
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 25 листопада 2007 року приблизно о 18 год. 30 хв., за попередньою змовою із ОСОБА_2 (який засуджений вироком Рівненського міського суду за ч.2 ст.187 КК України 3 квітня 2009 року), перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в м.Рівне по вул..Павлюченка, вчинили напад на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілих з метою заволодіння їхнім майном та заволоділи майном ОСОБА_3 на суму 1855 грн, а ОСОБА_4 - на суму 404 грн.
___________________________________________________________________________________________
Справа №11/1790/10/2011р. головуюча в 1-й інстанції - Діонісьєва Н.М.
Категорія: ч.2 ст. 187 КК України доповідач - Полюхович О.І.
Прокурор Піддубна Л., яка брала участь в розгляді справи судом першої інстанції, в своїй апеляції, не оспорюючи вирок в частині фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину, особі засудженого та постановити новий яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, призначити йому покарання із застосуванням ст. 71 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією майна. В обґрунтування апеляції прокурор зазначила, що ОСОБА_1 не працевлаштований, неодноразово судимий, вчинив злочин під час умовно-дострокового звільнення, вчинений злочин відноситься до категорії тяжких, перебував у розшуку (а.с.301, 302).
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка просить задовольнити апеляцію і постановити новий вирок, пояснення ОСОБА_1, який просить суд відмовити в задоволенні апеляції прокурора, обґрунтовуючи тим, що він щиро кається, потерпілі не мають до нього жодних претензій, просять суворо не карати, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення в повному обсязі з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом і не оспорюється в поданій апеляції.
Колегія суддів вважає, що суд вірно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст.187 КК України.
У відповідності до ст.65 КК України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України (постанова ПВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання») призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
В п.3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст..12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення ( форма вини, мотив і мате, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного , суд повинен з’ясувати його вік, стан здоров’я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема , наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень ), склад сімї , його матеріальний стан, тощо.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст..69 КК України, не врахував указаних вимог закону.
Як убачається із вироку, суд послався виключно на те, що підсудний щиро розкаявся, протягом тривалого часу не займався злочинною діяльністю (а.с.298).
Разом з тим, суд не в повній мірі врахував те, що вчинений ОСОБА_1 злочин має підвищену суспільну небезпеку, відноситься до категорії тяжких. ОСОБА_1 неодноразово судимий, вчинив злочин під час умовно-дострокового звільнення, не працевлаштований, злочин вчинив через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, на шлях виправлення не став, вину свою у вчиненні злочину визнав лише при завершенні розгляду справи по суті, перебував у розшуку. Злочин вчинено в стані алкогольного сп’яніння.
Наведене дає підстави вважати, що доводи прокурора в апеляції про необґрунтованість вироку суду через застосування ст..69 КК України є слушними. Колегія суддів погоджується, що таке покарання не є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію прокурора, яка брала участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити в повному обсязі.
Вирок Рівненського міського суду від 2 листопада 2011 року щодо засудження ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасувати.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке перебуває у його власності. На підставі ст..71 КК України шляхом часткового складення невідбутого покарання за вироком Рівненського міського суду від 28 квітня 2004 року –остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у вигляді позбавлення волі строком на сім років шість місяців з конфіскацією всього майна, яке перебуває у його власності.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишити попередній - тримання під вартою.
В строк відбуття покарання ОСОБА_1 зарахувати строк перебування його під вартою , з 28 березня 2009 року по 27 квітня 2009 року, з 26 липня 2011 року.
Вирок суду може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з дня проголошення, а засудженим ОСОБА_1 протягом одного місяця з моменту вручення йому копії вироку.
Судді:
Полюхович О.І. (підпис) Іващук В.Я.(підпис) Баглик С.П.(підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: О.І.Полюхович