У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
суддів: Хилевича С.В., Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
секретар судового засідання Панас Б.В.
за участю сторін та представників: ОСОБА_1 –ОСОБА_2; ОСОБА_3 –ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 13 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського районного суду від 13 березня 2008 року вимоги позивача задоволено: проведено поділ житлового будинку АДРЕСА_1 в натурі, виділивши:
- ОСОБА_3 - частину коридору 1-1 площею 6, 8 кв.м., кухню 1-2, коридор 1-3, жилу 1-4, жилу 1-5, гараж „б”, льох „В”, вбиральню „Г”, 1\2 частину вхідних сходів „а1”, а всього на суму 191 029 гривень, що становить 50\100 частин від всього будинку;
- ОСОБА_5 - частину коридору 1-1 площею 4, 1 кв.м., котельню 1-8, ванну 1-9, жилу 1-6, жилу 1-7, 1\2 частину вхідних сходів „а1”, сарай-літню кухню „Б-1”, ворота №2, замощення 1, а всього на суму 192 921 гривню, що складає 50\100 частин від всього будинку.
Огорожу №1 залишено у спільному користуванні співвласників.
Роботи з переобладнання будинку покладено на сторони (з вказівкою про їх проведення лише за згодою органу місцевого самоврядування і за погодженням з департаментом районної архітектури) таким чином:
- ОСОБА_3 зобов’язано влаштувати вхід із приміщення 1-4 в приміщення 1-5; влаштувати автономні системи опалення, водопроводу, каналізації та електропостачання;
- ОСОБА_5 зобов’язано влаштувати вхід з двору в приміщення 1-1 і з приміщення 1-8 у приміщення 1-7, з приміщення 1-7 в приміщення 1-6; закласти дверні прорізи №№1, 2, 3; влаштувати в існуючих приміщеннях кухню або провести добудову до виділеної частини будинку; влаштувати перегородку в приміщенні 1-1, поділивши його на дві частини.
Стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_3 946 гривень компенсації, 760 гривень у рахунок вартості проведеної судової експертизи, 1 730 гривень судових витрат, а всього 3 436 гривень.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де покликалася на порушення норм матеріального і
Справа №22-185-12 Головуючий у 1 інстанції: Коробов С.О.
Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.
процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків обставинам справи.
На її обґрунтування зазначалося про розірвання 16 липня 1992 року шлюбних відносин між сторонами на підставі рішення суду, а також про те, що вона з відповідачем проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 1 серпня 1992 року по 31 січня 1996 року та з 1 листопада 2008 року по 18 жовтня 2011 року. Ця обставина стверджена рішенням суду, яке набрало законної сили.
Вважала, що спірний будинок вона будувала нарівні із ОСОБА_5, а тому оскаржуване рішення порушує її права на майно, яке є спільною сумісною власністю їх обох.
Просила скасувати рішення Рівненського районного суду від 13 березня 2008 року, ухваливши нове –про відмову в задоволенні позову.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надала пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_3 та її представник, заперечуючи проти задоволення скарги, покликалися на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
ОСОБА_5 визнав апеляційну скаргу і пояснив, що з ОСОБА_1 він перебував протягом 1992-1996 років у фактичних сімейних відносинах.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Проводячи поділ житлового будинку і виділяючи сторонам його приміщення, суд першої інстанції виходив із того, що спірний будинок є майном, нажитим подружжям за час шлюбу, а тому є об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Зважаючи на принцип рівності часток дружини та чоловіка, кожному зі сторін виділено по 1\2 частині житлового будинку, зобов’язано провести роботи з його переобладнання відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи та стягнуто із відповідача на користь позивача компенсацію та судові витрати.
Матеріалами справи встановлено, і ці обставини сторонами не оспорюються, що 16 червня 1992 року рішенням суду шлюб між сторонами розірвано, про що 4 липня 1995 року Рівненським райвідділом РАГС зроблено актовий запис №86 та видано відповідне свідоцтво НОМЕР_1 (а.с. 47).
Зі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння (а.с. 84) вбачається, що 25 квітня 1994 року за ОСОБА_5 визнано відповідне речове право на житловий будинок АДРЕСА_1.
Згідно із ч. 1 ст. 22 КЗпШС України (який діяв на час будівництва будинку і одержання свідоцтва про право власності) –майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Роз’ясненнями, даними Пленумом Верховного Суду України у п. 4 своєї постанови від 4 жовтня 1991 року №7 „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”, стверджено, що згідно зі статтями 16 і 17 Закону України „Про власність” право приватної власності на жилий будинок, зокрема, виникає, коли будівництво велося подружжям в період шлюбу –жилий будинок в зв’язку з цим є їхньою спільною сумісною власністю, або велося за рахунок спільної праці членів сім’ї –жилий будинок стає їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.
Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.
Крім того, з тексту рішення Рівненського районного суду від 11 червня 1996 року у справі між тими самими сторонами про поділ майна вбачається преюдиційність уже встановлених обставин їх перебування у зареєстрованому шлюбі на час завершення будівництва спірного будинку і набуття ними як подружжям права спільної сумісної власності на цей будинок.
За наведених фактів доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 за час із 1 серпня 1992 року по 31 січня 1996 року спільно із ОСОБА_5 перебували у фактичних шлюбних відносинах, будували спірний будинок, а тому це майно є об’єктом їхнього права спільної сумісної власності, на увагу не заслуговують.
Будівництво будинку закінчене, а свідоцтво про право власності на нього одержане відповідачем 25 квітня 1994 року, тобто під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Натомість Кодекс законів про шлюб і сім’ю України не передбачав такої підстави виникнення права спільної сумісної власності подружжя як створення майна за час фактичного перебування чоловіка і жінки у шлюбних відносинах (тим паче, коли чоловік у цей час знаходився в зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою).
Тому обставини, встановлені рішенням Рівненського міського суду від 18 жовтня 2011 року, враховуватися колегією суддів як преюдиційні не можуть.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України –сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Ураховуючи відсутність тієї обставини, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права і обов’язки ОСОБА_1, тому апеляційне провадження за її скаргою слід закрити.
Керуючись ст.ст. 292, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Закрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 13 березня 2008 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Судді: