Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 2-85/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

        16 вересня  2011   року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді     Зими І.Є.

при секретарі            Мокрицькій А.П.

з участю адвоката     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу  за позовом             Шевченківської райадміністрації Львівської міської ради до  ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про  демонтаж самовільно встановленої ванної кімнати,  зустрічним позовом  ОСОБА_2 до  Шевченківської  райадміністрації Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про  визнання недійсним та скасування розпорядження, зобов"язання до вчинення дій, позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до  ОСОБА_2 про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-

в с т а н о в и в :

          07.07.10 р. Шевченківська райадміністрація звернулась до суду з  заявою, в якій просить суд постановити рішення, яким    зобов”язати  відповідача демонтувати  самовільно влаштовану ванну кімнату на площі кухні квартири АДРЕСА_1 за власний рахунок. Заяву мотивує тим, що  працівниками ЛКП” Варшавське - 407” було виявлено факт самовільного влаштування ванної кімнати в квартирі, що на праві власності належить відповідачу  .Оскільки   таку   обладнано над житловою кімнатою квартири  № 4 вказаного будинку,  висновком міжвідомчої комісії райадміністрації від  20.04.10 р.  було встановлено, що  самовільно влаштована ванна кімната в квартирі АДРЕСА_1 підлягає демонтажу в зв”язку з невідповідністю будівельним нормам. Розпорядженням     районної адміністрації від 21.04.10 р.  відповідача зобов”язано в місячний строк демонтувати самовільно встановлену  ванну кімнату на площі кухні квартири № 7. 05.05.10 р. відповідачу було вручено  копію розпорядження, проте в добровільному порядку таке не виконується.

          28.10.10 р. відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив суд постановити рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову , визнати недійсним та скасувати   розпорядження  Шевченківської райадміністрації Львівської міської ради  № 200 від 21.04.10  року " Про демонтаж  самовільно  влаштованої ванної кімнати на площі кухні  квартири АДРЕСА_1 за власні кошти "  та зобов”язати районну адміністрацію не чинити йому перешкод у  здійсненні права власності та прийняти в експлуатацію після перепланування  кухню площею 7,0 кв.м.,  ванну кімнату пл.. 3,3 кв.м., тамбур входу пл.. 0,8 кв.м., житлову кімнату пл. 18, 3 кв.м  в  квартирі відповідача по основному позову. Заяву мотивує тим, що     районною адміністрацією  було прийнято до уваги ту обставину, що ніби-то  обладнана ванна кімната  знаходиться над кімнатою квартири  № 4 у вказаному будинку. Між тим з наявних у справі доказів вбачається, що таку обладнано над кухнею  квартири, яка розташована  на двох рівнях. Відтак при проведенні перепланування квартири позивачем по  зустрічному позову не порушено будівельні норми, а оскаржуваним  розпорядженням порушено його право  приватної власності.

          11.04.11 р.   третя особа  ОСОБА_3 звернулась до суду з самостійними вимогами та в заяві  просила суд постановити рішення, яким   стягнути з  ОСОБА_2 1255  грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Заяву мотивує тим, що відповідачем самовільно було обладнано ванну кімнату у приміщенні кухні своєї квартири. Під  утвореною ванною кімнатою  розташована житлова кімната її квартири. В зв”язку з неналежним  користуванням  сантехнічними приладами у квартирі відповідача неодноразово  відбувались залиття квартири третьої особи, що підтверджується актами ЛКП. Згідно  звіту про оцінку розміру відшкодування збитків, виконаного  ПП. „  Експертмаш” вартість матеріальної шкоди становить 1255 грн. Відтак, вказану суму  позивач просить стягнути з  відповідача . Крім того,  позивачці спричинено і значну моральну шкоду, оскільки вона переживає сильні душевні страждання, змушена  була витрачати час та кошти на  збір  документів, що підтверджують  неправомірні дій відповідача. Просила позов задовольнити.

          В судовому засіданні представник Шевченківської райадміністрації Львівської міської ради   підтримала основний позов,  заперечила проти зустрічного, покликаючись на обставини, викладені в заяві. Крім того  повідомила, що у вирішенні позову  третьої особи з самостійними вимогами покладається на рішення суду.

          Представник відповідача по основному позову в судовому засіданні  заперечив проти основного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами,  підтримав  позов свого довірителя та дав пояснення аналогічні тим, що викладені в зустрічній позовній заяві.

          Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні  підтримала свої позовні вимоги, позов Шевченківської райадміністрації Львівської міської ради   , заперечила проти  зустрічного позову та додатково пояснила, що разом з нею проживає син - інвалід , що страждає психічним захворюванням, опікуном якого вона є  та  на здоров”ї якого також негативно відображається те, що вона змушена  залишати його одного без нагляду   в квартирі, звертатись  з заявами в різні інстанції з  приводу неправомірних дій відповідача,  внаслідок яких  псується її майно.

          Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з”ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що  основний позов підлягає до задоволення,  позов третьої особи з самостійними вимогами слід задовольнити частково, в задоволенні зустрічного слід відмовити з наступних підстав.

          Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру  від  29.11.96 р належить  квартира АДРЕСА_1.  Квартира однокімнатна, загальною площею 30,2 кв.м. без комунальних вигод.

          Поверхом нижче  розташована квартира № 4, власниками якої  на підставі Свідоцтва про право власності від  21.10.02 р. є ОСОБА_3 та  ОСОБА_4    Загальна  площа вказаної квартири становить 62 кв.м та така  складається з двох житлових кімнат, кухні, комунальних вигод.  На підставі розпорядження Шевченківської райадміністрації  № 161 від 26.02.99 р. ОСОБА_3  є опікуном  недієздатного  сина -  ОСОБА_4   

           На міжвідомчій комісії при Шевченківській райадміністрації Львівської міської  ради  20.04.10 р. було розглянуто  звернення ОСОБА_2 про узаконення самовільно влаштованої ванної кімнати на площі кухні квартири АДРЕСА_1.  Згідно висновку  комісії  вказане самовільне переобладнання підлягає демонтажу у зв”язку з  невідповідністю п. 2.28 ДБН В2.2-15-2005 „ Будинки і споруди”. Відтак, 21.04.10 р. Шевченківською райадміністрацією було   прийнято розпорядження за № 200 про  демонтаж самовільно встановленої ванної кімнати у вказаній квартирі у місячний строк. Як вбачається з акту ЛКП” Варшавське- 407” від  04.06.10 р. ( а.с. 6) вказане розпорядження відповідачем по основному позову в добровільному порядку не виконане.

          Статтею 321 ЦК України врегульовано, що  право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений  цього права  або  обмежений у його здійсненні.

Статтею 383 ЦК України встановлено, що  власник квартири  може на свій розсуд  здійснювати ремонт і зміни  у квартирі, наданій йому  для використання як єдиного цілого ,- за умови, що  ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та не порушать  санітарно-технічних  вимог і правил експлуатації будинку.

          Як вбачається з висновку  судової будівельно-технічної експертизи  за № 027/11  від 24.06.11 року, встановлення ванної кімнати на площі кухні квартири АДРЕСА_1 не відповідає  діючим будівельним нормам і правилам.    

          Факт порушення  прав інших співвласників квартир стверджується, на думку суду і представленими ОСОБА_3  актами  ЛКП” Варшавське- 407” від 30.11.10 р.,  10.02.11 р., 23.02.11 р. , з яких вбачається , що   з вини  власника квартира АДРЕСА_1     відбуваються залиття  житлової кімнати  в квартирі  мешканців квартири № 4 даного будинку.

          Відповідно до вимог ст. 327 ЦК України  у комунальній власності є майно, що належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи  місцевого самоврядування.  Пунктом 19 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених  Постановою КМ України за № 572 від 08.10.92 р. переобладнання і перепланування жилих і підсобних приміщень, балконів і лоджій власниками квартир, наймачами і орендарями може провадитись лише з метою поліпшення благоустрою квартири за  відповідними  проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку. Наймачі та орендарі квартир можуть виконувати вказані роботи тільки з дозволу власника будинку ( квартири).

          В даному  випадку безспірно  встановлено, що дозволу на   переобладнання  приміщення кухні  з влаштуванням ванної кімнати ОСОБА_2 не видавалось.

          Безпідставними, на думку суду, є покликання представника позивача по зустрічному позову на ту обставину, що при розгляді  звернення його довірителя  на міжвідомчій комісії  було помилково встановлено, що влаштована ванна кімната знаходиться над приміщенням житлової кімнати в квартирі  третьої особи, між тим  як  таку обладнано над  коридором в квартирі  ОСОБА_3,   оскільки такі протирічать  наявним в матеріалах справи  поверховим планам  будинку, технічним паспортам квартир та висновку судової будівельно-технічної експертизи, на висновок якої вище покликався суд. Суд приходить до висновку, що  оспорюване позивачем  по зустрічному позову розпорядження  прийняте у відповідності до вимог  Закону України „ Про місцеве самоврядування”, Положення „ Про Шевченківську  районну адміністрацію Львівської міської ради „, затверджене 27.10.06 р.  рішенням Львівської міської ради.

          Відтак  , на думку  суду підлягають до задоволення вимоги  по основному позову та  слід залишити без задоволення  вимоги в частині зустрічного позову, оскільки суду не представлено жодного доказу того, що  Шевченківською рай адміністрацією  чиняться будь-які перешкоди  ОСОБА_2 у користуванні  належним йому майном.

Статтями 22, 1166 ЦК України  передбачено, що  майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В процесі розгляду вказаної справи судом третьою особою  з самостійними вимогами було, на думку суду,  представлено докази того, що  з вини відповідача по основному позову  їй спричинено  матеріальну шкоду внаслідок залиття її  квартири. Так, суд приймає до уваги  як належний доказ    акти  ЛКП” Варшавське- 407” від 30.11.10 р.,  10.02.11 р., 23.02.11 р.

На думку суду, до   стягнення з відповідача  в користь  ОСОБА_3  підлягає  1255  грн. матеріальної шкоди, що встановлено  звітом ПП.” Експертмаш”  від  21.03.11 р. з долученим до нього  локальним кошторисом ,  копією документів про  реєстрацію суб”єкта оціночної діяльності, яким суд надає віри.

До часткового задоволення, на думку суду, підлягають вимоги ОСОБА_3  щодо відшкодування моральної шкоди. Так,  відповідно до вимог  ст. 23, 1167 ЦК України  моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  , відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Моральну шкоду ё на думку суду,   слід задовольнити в розмірі 1 000 грн. зважаючи  на  ті душевні  страждання ,які  переживала позивач в зв”язку з неправомірними діями  відповідача, необхідність  відновлення  наслідків залиття та створення умов для належного проживання  про хворого сина.

Крім того, з врахуванням вимог ст.  88 ЦПК України,  з відповідача в користь ОСОБА_3 слід стягнути також судові витрати .

          Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 57,60, 88,  209   , 214   ЦПК  України  , ст.ст. 22,23, 321, 327, 383, 1166,1167  ЦК України, Законом України „ Про місцеве самоврядування”,  суд , -

в и р і ш и в :

Позов      Шевченківської райадміністрації Львівської міської ради до  ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про  демонтаж самовільно встановленої ванної кімнати задовольнити.  Зобов"язати  ОСОБА_2 демонтувати самовільно влаштовану ванну кімнату на площі кухні  квартири АДРЕСА_1 за власні кошти.  

В задоволенні  зустрічного позову  ОСОБА_2 до  Шевченківської  райадміністрації Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про  визнання недійсним та скасування розпорядження  Шевченківської райадміністрації Львівської міської ради  № 200 від 21.04.10  року " Про демонтаж  самовільно  влаштованої ванної кімнати на площі кухні  квартири АДРЕСА_1 за власні кошти " , зобов"язання до вчинення дій   відмовити  за безпідставністю позовних вимог.

Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до  ОСОБА_2 про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2  в користь ОСОБА_3   1255 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди,  120 грн. витрат на ІТЗ,  51 грн. судового збору, а всього  2426 грн. ( дві тисячі чотириста двадцять шість)  грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після його оголошення через Шевченківський  районний суд м. Львова.  

Суддя:І. Є. Зима