Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 2-496/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

        26 вересня 2011 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої – судді                                        Баєвої О.І.

при секретарі                                                  Харечка І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом  ОСОБА_1 до ПАТ "Альфа-Банк" про встановлення факту нікчемності правочину , -

у с т а н о в и в :

25.10.2010р. ПАТ "Альфа-Банк" звернулось до суду з позовом, в якому просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 191866,01  грн. та судові витрати.

В подальшому представник позивача неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 597049,98 грн. та судові витрати

 Заяву мотивує тим, що 25.04.2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк" та відповідачем – ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 800000216, внаслідок укладення даного договору останній отримав кредит у сумі 128700,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення 25.04.2022 р. Оскільки відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав та допустив заборгованість, яка складає в гривневому еквіваленті становить 597049,98 грн., тому вимушене звернутись до суду.

24.11.10р. відповідач ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов, в якому просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт нікчемності спірного Договору у зв’язку з порушенням публічного порядку укладення договорів; Застосувати наслідки недійсності, при якому Позивачеві встановити для повернення Відповідачу суму в грошовій одиниці України 320 992  грн. 70 коп., яка складається з різниці 649 935 (шістсот сорок дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) гривень отриманих Позивачем коштів за мінусом 320 992 грн. 70 коп. сплачених Позивачем коштів.

В подальшому позивач за зустрічним позовом уточнив позовні вимоги та просив суд постановити рішення, яким визнати недійсним кредитний договір № №800000216 від 25.04.2007року укладений між Позивачем і Відповідачем; Застосувати наслідки недійсності договорів, при якому Позивачеві встановити для повернення Відповідачу суму в грошовій одиниці України 320 992  грн. 70 коп., яка складається з різниці 649 935 гривень отриманих Позивачем коштів за мінусом 320 992  грн. 70 коп. сплачених Позивачем коштів; Визнати недійсним Договір іпотеки (майнової поруки) № 800000216-Й від 25 квітня 2007 року, укладений між Позивачем і Відповідачем; В порядку застосування недійсності Договору іпотеки (майнової поруки) № 800000216-Й від 25 квітня 2007 року, укладений між Позивачем і Відповідачем, виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 4867642 від 25.03.2009 про державну реєстрацію Договору іпотеки № 800000216-Й від 25 квітня 2007 року.

Зустрічний позов мотивує тим, що укладений між ним та ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк" кредитний договір є нікчемним, з підстав передбачених ст.ст. 192, 533 ЦК України, оскільки банк не має індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України. Враховуючи, що укладений між сторонами іпотечний договір 800000216-И від 25.04.2007року, є правочином щодо забезпечення виконання кредитного договору, з огляду на недійсність останнього, відповідно до приписів ст. 548 ЦК України також підлягає визнанню недійсним.

Представник позивача ПАТ "Альфа-Банк" в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та уточнення до них, просив позов задовольнити, проти зустрічного позову заперечив та просив у його задоволені відмовити. Крім цього просив суд, в подальшому проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечив, просив у їх задоволенні відмовити. Підтримав зустрічний позов, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві, просив зустрічний позов та уточнення до нього задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов ПАТ "Альфа-Банк" до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є підставним та його слід задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 25.04.2007 року було укладено кредитний договір № 800000216, на підставі якого, ЗАТ "Альфа-Банк ", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк" видав ОСОБА_1 кредит у розмірі 128700,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення 25.04.2022 р., зі сплатою 11,75 % річних. На підставі договору про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору від 25.03.09р. за користування кредитними коштами була встановлена тимчасова процентна ставка. Погашення кредиту та сплата процентів за його користування повинна була здійснюватися в порядку та строки згідно графіку погашення заборгованості.

У відповідності до Кредитного договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов’язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами Договору, позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

У відповідності до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У порушення зазначених норм закону та умов кредитного договору відповідач – ОСОБА_1 зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала та допустила  заборгованість, що в гривневому еквіваленті становить 597049,98 грн.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

          Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

          Крім того, в силу дії ст. 88 ЦПК України  з відповідача слід  стягнути в користь позивача судові витрати.

          Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Альфа-Банк" про встановлення факту нікчемності правочину, то суд вважає, що позов є безпідставним та у його задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.04.2007 року було укладено кредитний договір №800000216, на підставі якого, ЗАТ "Альфа-Банк ", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк" видав ОСОБА_1 кредит у розмірі 128700,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення 25.04.2022 р., зі сплатою 11,75 % річних. На підставі договору про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору від 25.03.09р. за користування кредитними коштами була встановлена тимчасова процентна ставка.

25.04.2007  року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 За даним Договором ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку двох кімнатну квартиру, загальною площею 56,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 204.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі – Декрет КМУ).

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5. 3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностям, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з банківською ліцензією, виданою ЗАТ "Альфа-Банк " (правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк ") Національним банком України, ПАТ " Альфа-Банк " має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про безпідставність вимог ОСОБА_1, оскільки вчиняючи (укладаючи) оспорюваний кредитний договір, банк мав на це відповідні дозволи (ліцензії), як того вимагало, діюче на той час спеціальне законодавство.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Іпотечним Договором від 25.04.07 року забезпечено вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 800000216.

Частиною 2 ст. 548 ЦК України передбачено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно із положеннями ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір іпотеки саме з підстав недійсності основного зобов’язання.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку, що основне зобов’язання (кредитний договір) є правомірним, оскільки відсутні правові підстави для визнання його недійсним, не можуть бути задоволені позовні вимоги про визнання недійсним договору  іпотеки, як похідного зобов’язання, по забезпеченню виконання основного зобов’язання (кредитного договору).

Інших підстав для визнання укладеного між сторонами договору іпотеки ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві не наведено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. У зв’язку із чим, договір іпотеки є правомірними.

          Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що зустрічний позов є безпідставний і у його задоволені слід відмовити.

          Керуючись ст. ст. 10,11,57,60,88,209,214,215 ЦПК України, ст.ст. 192,215,227,525, 526,527,530,546,548,553,1050,1054 ЦК України, ЗУ "Про банки і банківську діяльність" суд,-

в и р і ш и в :

          позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Альфа-Банк» борг за кредитним договором в розмірі 597049 (п'ятсот дев'яносто сім тисяч сорок дев'ять) грн. 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  

Суддя:О. І. Баєва