1-55/11  

В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 березня 2011 року       Вижницький   районний   суд   Чернівецької  області у складі:

головуючого судді                               Кибич І.А.

при секретарі                                           Кушнір О.С., Козубовській О.Д.

з участю прокурора                               Бойко О.В., Сащука В.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вижниця кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області, громадянки України, українки, із середньою освітою, не одруженої, не працюючої, раніше не   судимої, –

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 1  КК України,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 18.11.2010 року  біля 1500год. перебуваючи в приміщенні відділення поштового зв’язку, що розташований в м.Вашківці по вул. 1-го Травня, Вижницького району Чернівецької області,  з корисливих мотивів, умисно, відкрито заволоділа грошима в сумі 472,00 грн., які були нараховані ОСОБА_2 як соціальна допомога на дітей одиноким матерям, а саме на дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, які згідно доручення №202 від 20.07.2010 року зареєстрованого в реєстрі Вашківецької міської ради, отримувала  ОСОБА_5, після чого з місця події скрилась, викраденим розпорядилась на власний розсуд, чим завдала ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.

Підсудна ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнала в повному об’ємі   та показала, що ОСОБА_3 позичила у неї гроші в сумі 500,00 грн., з яких 30,00 грн. повернула, решту зобов’язалась віддати пізніше. На початку листопада їй терміново потрібні були гроші, вона звернулась до ОСОБА_3 з проханням повернути позиченні гроші, але остання відмовилась, оскільки такої суми немала. 18.11.2010 року  біля 1500год. знаючи, що ОСОБА_6 отримує допомогу на дітей, перебуваючи в приміщенні відділення поштового зв’язку, підійшла до стола, на якому лежали гроші в сумі 472,00 грн., які по дорученню ОСОБА_3 отримала ОСОБА_5, нічого не кажучи забрала їх та вибігла з приміщення пошти та пішла додому. Через деякий час гроші повернула, оскільки усвідомила протиправність своїх дій.  У скоєному  щиро розкаюється, просить суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини підсудною ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України, її вина доведена і підтверджується зібраними по справі доказами.

Враховуючи те, що підсудна не оспорює фактичні обставини справи, погоджуються з ними в повному об’ємі і судом встановлено, що вона правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм зміст та правові наслідки застосування ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів у справі.  

Таким чином, суд вважає, що вина підсудної ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю. Дії підсудної за даною статтею  кваліфіковані правильно, оскільки підсудна вчинила – відкрите викрадення чужого майна «грабіж».

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

          Так, суд враховує, що скоєний підсудною злочин належить до категорії злочинів   середньої тяжкості.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудної, згідно вимог ст.66 КК України, суд визнає  щире каяття у вчиненні злочину, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що   обтяжують відповідальність підсудної, згідно вимог ст. 67 КК України,  судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи, що підсудна ОСОБА_1  повністю визнала свою вину, щиро розкаялася у вчиненому злочині, добровільно відшкодувала завдану шкоду, потерпіла не має до підсудної претензій матеріального і морального характеру, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судима, проживає у важких матеріально-побутових умовах без батьків, а також враховуючи її молодий вік,  суд вважає, що до підсудної ОСОБА_1 можливо застосувати вимоги ст.69 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст. 186 ч.1 КК України, з врахуванням вимог  ч.2 ст.53 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідне й достатнє для її виправлення  та попередження вчинення нових злочинів.

Цивільний позов не заявлено, речові докази відсутні.

   Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.1 КК України, та призначити покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі   550,00 (П’ятсот п’ятдесят) гривень в дохід держави.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту виконання вироку.

Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ: