УХВАЛА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Справа №:
22-ц/0191/358/2012Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В.  

"21" лютого 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіВ.І. Іщенка

СуддівТ.С. Авраміді А.П., Приходченко

При секретаріКувшиновій А.Д.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 – ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 січня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

 21 грудня 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору оренди приміщень АДРЕСА_1 від 01.01.2008 року,  укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_7

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, він є власником Ѕ частки будинку по АДРЕСА_1 та власником Ѕ частки земельною ділянки площею 0,1524га і Ѕ частки земельної ділянки площею 0,0945га на яких розташований зазначений будинок. До весни 2011 року з його згоди всіма питаннями з обслуговування будинку займався ОСОБА_6 з яким у березні 2011 року виник конфлікт з приводу розподілу грошових коштів отриманих від комерційного використання будинку і він дізнався, що від діяльності ресторану «Плакучая ива», який розташований в будинку, він не отримувє будь-яких коштів та що ресторан був переданий ОСОБА_6 в оренду на підставі договору оренду приміщень № 1 від 01.01.2008 року ПП ОСОБА_7 строком з 01.01.2008 року по 31.12.2013 рік, у зв’язку з чим грошових коштів від доходу ресторану він отримувати не повинен. Відповідно до договору оренди виконавчий комітет Феодосійської міської ради АР Крим прийняв рішення № 320 від 27.03.2008 року про дозвіл торговельної діяльності СПД ОСОБА_7 Вважає договір таким, що укладений з грубим порушенням діючого  законодавства та його прав як співвласника домоволодіння, тому на підставі ст. 203, ст.215, ч.1 ст. 358, ч.2 ст. 793 ЦК України просив визнати договір оренди недійсним.     

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 19 січня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_9 відмовлено.

Представник ОСОБА_5 – ОСОБА_8 не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення в порушення вимог ч.4 ст.60 ЦПК України дійшов до неправильного, не заснованого на матеріалах справи висновку про те, що позивачем була дана згода на укладення спірного договору оренди, оскільки позивач ОСОБА_10 не знав про існування спірного договору, так як більшу частку часу проживав на території РФ.

Апелянт зазначає, що суд всупереч вимогам статей 203,215,220,793 ЦК України, з підстав ненедотримання обов’язкової нотаріальної форми угоди, визнав правочин нікчемним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_5 – ОСОБА_8  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивач скористався своїм правом і між співвласниками було досягнуто домовленості щодо здійснення права спільної часткової власності на будинок рекреаційного типу по АДРЕСА_1 про, що в своєму позові зазначив позивач та в судовому засіданні підтвердив представник позивача. На думку суду посилання представника позивача та визнання договору недійсним з тієї підстави, що ним не була надана згода на укладення договору оренди нежитлового приміщення між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є такими, що суперечать обставинам справи, які встановлені судом, а такому не є підставою для визнання договору недійсним.

Також суд зазначив, що вважає неможливим визнати договір оренди недійсним з підстав недотримання форми договору. Окрім того, зазначені у позові обставини не є підставами для визнання договору недійсним в розумінні ст.203 та ст.215 ЦК України.        

З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам норм матеріального і процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку

апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

           Відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1                ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч.1 ст. 224 ЦК України тощо), та оспорювані – якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом   (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК України тощо).

           Укладений 01.01.2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договір оренди приміщень АДРЕСА_1 строком з 01.01.2008 року по 31.12.2013 рік є нікчемним відповідно до положень ч. 2 ст. 215 ЦК України.

           Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.           

          Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

         Частиною 2 статті 793 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частки) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

         Оскільки, сторонами договору не додержані вимоги вказаної норми закону при укладенні договору, то він є нікчемним  та не потребує визнання його недійсним судом.

         Посилання позивача на порушення його прав як співвласника при укладенні договору оренди без його згоди, є неспроможними, оскільки у позовній заяві він зазначає про те, що питаннями управління спільним майном до виникнення конфліктної ситуації, яка виникла весною 2011 року, займався ОСОБА_6          

         Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини у справі, дав належну правову оцінку доказам і ухвалив рішення з дотриманням вимог норм статті 213 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 і 2 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.  

Колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_5 – ОСОБА_8 та скасування оскаржуваного судового рішення.        

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

 Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_8 відхилити.

         Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 В.І. Іщенко Т.С. Авраміді А.П.                          Приходченко