УХВАЛА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Справа №:
22-ц/0191/287/2012Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В.  

"21" лютого 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіВ.І. Іщенка

СуддівТ.С. Авраміді А.П., Приходченко

При секретаріКувшиновій А.Д.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Мега Центр», ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства «Мега Центр» - ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 22 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

 20 червня 2011 року Приватне підприємство «Мега Центр» (далі– ПП «Мега Центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_8, про стягнення заборгованості у розмірі 2488 грн. 50 коп.

26 серпня 2011 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ПП «Мега Центр», ОСОБА_6 про визнання договору №229 від 17.09.2009 року про надання послуг з утримання і обслуговування торгівельного центру недійсним.

Ухвалою Керченського міського суду від 15 вересня 2011 року справи були об’єднані в одне провадження.

Ухвалою Керченського міського суду від 18 листопада 2011 року позов ПП «Мега Центр» до ОСОБА_5, третя особа – ОСОБА_8, про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_5 мотивовані тим, що 17 вересня 2009 року між нею та ПП «Мега Центр» був укладений договір №229 про забезпечення управителем комплексу послуг власнику з належної експлуатації приміщення площею 28,5кв.м. на 2 поверсі блоку АДРЕСА_1. Договір був підписаний за пропозицією директора ПП «Мега Центр» ОСОБА_8, яка діяла від імені ПП «Мега Центр» і яка запевнила її, що ПП «Мега Центр» має необхідний об'єм прав та обов'язків щодо укладання та виконання договору про надання послуг з утримання, обслуговування і управління зазначеною будівлею. Згодом позивачу стало відомо, що відповідач не має правових підстав щодо управління майном – триповерховою будівлею з підвалом, і яка належить на праві власності більш ніж 60 особам. Позивач вважає, що за наявності у неї такої інформації вона б не укладала договір і зазначає, що ОСОБА_8, яка діяла від імені ПП «Мега Центр» навмисно ввела її в оману при укладенні договору, заперечуючи наявність обставин, які впливають на вчинення правочину. На думку позивача, на момент укладання договору №229 від 17.09.2009 року у ПП «Мега Центр» не було необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору і ОСОБА_8 навмисно ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення правочину.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 22 грудня 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним договір про надання послуг на утримання і обслуговування торгівельного центру №229 від 17 вересня 2009 року. Стягнуто з ПП «Мега Центр» на користь ОСОБА_5 судовий збір у сумі 08 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 37 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору про надання послуг на утримання і обслуговування торгівельного центру №229 від 17 вересня 2009 року відмовлено.

Представник ПП «Мега Центр» - ОСОБА_7 не погодилася з рішенням суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині визнання недійсним договору та стягнення судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, а в решті рішення залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Апелянт зазначає, що позивач, як сторона, яка діяла під впливом омани, повинна довести наявність умислу з боку відповідача, істотності значення обставин, щодо яких її введено в оману щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін. Але позивачем належних та допустимих доказів цього усупереч вимогам ч.1 ст. 60 ЦПК України не наведено і судом цього не встановлено. Апелянт зазначає, що позивач майже три роки користувалася послугами та сплачувала за них.

Апелянт звертає увагу на те, що позивач перед підписанням договору №229 зауважень не заявляла і погодилася з всіма умовами договору, які виконуються в повному обсязі і ніяких правових наслідків, на які посилається позивач в своєму позові, щодо виникнення проблем з постачальниками комунальних послуг за собою не тягнуть. Що стосується договору про довірче управління майном від 22 квітня 2009 року який був укладений між забудовником ФОП – ОСОБА_8 та ПП «Мега Центр», то вважає, що позивач не був стороною за згаданим договором, крім того, нею не надано жодного доказу недійсності зазначеному правочину.  

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи у позов ОСОБА_5 до ПП «Мега Центр», суд першої інстанції дійшов висновку, що договір від 22 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_8 та ПП «Мега Центр» про надання послуг з утримання і обслуговування торгівельного центру, як і договір №1 довірчого управління майном від 01 квітня 2009 року, укладений між СПД ОСОБА_8 та ПП «Мега Центр» не може бути прийнято судом як підтвердження передачі на баланс або управління торгівельно-розважального центру, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Укладаючи 22 квітня 2009 року договір про надання послуг з утримання і обслуговування торгівельного центру ОСОБА_8 діяла як фізична особа на підставі Свідоцтва №НОМЕР_1 від 21 квітня 2009 року та іменувала себе «Забудовником» торгівельно-розважального центру у АДРЕСА_1. Проте, зазначене Свідоцтво №НОМЕР_1 21 від 21 квітня 2009 року є підтвердженням відповідності збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, і не підтверджує право власності на новостворене нерухоме майно за ОСОБА_8, оскільки відповідно до вимог ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації, а порядок  проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно визначається Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проте відповідачем не надано суду доказів щодо реєстрації права власності на весь торгівельно-розважальний центр згідно до вищевказаної норми закону за ОСОБА_8 або за ПП «Мега Центр». Разом з цим суд вважав, що договір №1 довірчого управління  майном від 01 квітня 2009 року є нікчемним в силу вимог ст.220 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на ст.ст.1, 13 Закону України «Про електроенергетику»           та ч.3 ст.91 ЦК України суд зазначив, що ПП «Мега Центр» не надав суду доказів виконання ним вимог закону з отримання ліцензії на постачання електроенергії, тобто не підтвердив свою здатність виконання умов договору №229 від 17 вересня 2009 року про надання комплексу послуг, в т.ч. і постачання електроенергії, з належної експлуатації приміщення, що належить позивачці, яка є кінцевим споживачем електроенергії. Відповідно до приписів ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин суд дійшов висновку, що при укладанні договору №229 від 17 вересня 2009 року ПП «Мега Центр» навмисно ввів в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема щодо прав та обов’язків ПП «Мега Центр» з надання послуг.

Суд вказав, що замовчування ПП «Мега Центр» факту про відсутність повноважень у нього, як управителя нерухомим майном або балансоутримувача, про відсутність у відповідача ПП «Мега Центр» ліцензії (дозволу) на постачання електроенергії, є істотними обставинами та впливає на об’єм прав та обов’язків як відповідача ПП «Мега Центр» так і позивача.

Суд дійшов висновку, що договір №229 від 17 вересня 2009 року про надання послуг не відповідає, передбаченим ч.ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України, тобто загальним вимогам, необхідним для чинності правочину, оскільки його укладено з порушенням законодавства, всупереч нормам ЦК України, та відповідач ПП «Мега Центр» не мав необхідного обсягу дієздатності, а волевиявлення позивачки не було вільним в силу обмани.

Відмовляючи  ОСОБА_5 у задоволенні позову відносно ОСОБА_6 суд першої інстанції виходи з того, що він не є стороною оспорюваного договору, права та обов’язки у нього за цим договором не виникли, а відтак є неналежним відповідачем.

З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку

апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є власником вбудованого нежилого приміщення №229 загальною площею 28,5кв.м. у будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.09.2009 року (а.с.86-87).

Підставою оформлення права власності на зазначене приміщення був договір на пайову участь у фінансуванні будівництва №48 від 13.07.2007 року, укладений між суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_8 та ОСОБА_5 (а.с.57-60)

Згідно до п.1.1 договору сторони визначили, що учасники за договором зобов’язуються спільно діяти без утворення юридичної особи на основі об’єднання своїх пайових вкладів для досягнення загальної мети: будівництво торгівельно-розважального центру по пров. Кооперативний м. Керчі та ввід його в експлуатацію.

21 квітня 2009 року Державною архітектурною будівельною інспекцією в АР Крим видано свідоцтво №НОМЕР_1 про відповідність збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм, а саме, триповерхової будівлі з підвалом у будинку АДРЕСА_1 (а.с.61).

Відповідно до п.3.8 договору №48 від 13.07.2007 року ОСОБА_5 прийняла за актом прийому-передачі від СПД ОСОБА_8, як учасника за договором про спільну діяльність на яку було покладено обов’язок ведення спільних справ учасників, приміщення №229 на другому поверсі торгівельно-розважального комплексу (а.с.62-63).

Висновок суду про те, що СПД ОСОБА_8 діяла як один із учасників договору про спільну діяльність та після припинення його дії (досягнення мети) припинились 21.04.2009 року її повноваження щодо ведення загальних справ учасників договору ґрунтується на матеріалах справи, оскільки зі змісту акту вбачається, що учасники підтверджують виконання всіх умов договору №48 від 13.07.2007 року та претензій один до одного відносно виконання прийнятих зобов’язань не мають, та відповідає вимогам ст.599 ЦК України, відповідно до якої  зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Додатковою угодою №2/1 (без дати) до договору №48 від 13.07.2007 року були внесені зміни до п.3.13 договору та п.3.13 викладений в новій редакції за якою після підписання акту прийому-передачі приміщення позивачка зобов’язалась укласти з експлуатуючою організацією, яка прийняла на свій баланс або в управління торгівельний центр (а.с.15).

Зі змісту договору №48 від 13.07.2007 року про пайову участь в фінансуванні будівництва та його фактичного виконання, не вбачається, що ОСОБА_5 уповноважувала ОСОБА_8 на виконання дій щодо управління новоствореним нерухомим майном.

Застосувавши ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір від 22 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_8 та ПП «Мега Центр» про надання послуг з утримання і обслуговування торгівельного центру, як і договір №1 довірчого управління майном від 01 квітня 2009 року, укладений між СПД ОСОБА_8 та ПП «Мега Центр» не може бути прийнято судом як підтвердження передачі на баланс або управління торгівельно-розважального центру, оскільки відповідно ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації, але відповідачем не надано суду доказів щодо реєстрації права власності на весь торгівельно-розважальний центр згідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх  обтяжень» за ОСОБА_8 або за ПП «Мега Центр».  

Відповідно до ст. 1031 ЦК України, договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

У матеріалах справи відсутні докази укладення договору управління нерухомим майном у нотаріальній формі та його державної реєстрації.  

Відповідно до ч.3 ст. 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Згідно з ч.1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутня відповідна ліцензія видана відповідачу на постачання електроенергії позивачу.   

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при укладенні договору №229 від 17.09.2009 року ПП «Мега Центр» навмисно ввів в оману ОСОБА_5 щодо обставин, які мають істотне значення, щодо прав та обов'язків ПП «Мега Центр» з надання послуг.   

Висновок суду про те, що під час укладання спірного договору знайшов підтвердження факт замовчування ПП «Мега Центр» відсутності повноважень як управителя нерухомим майном або балансоутримувачем ліцензії (дозволу) на постачання електроеннергії, а тому є істотними обставинами які впливають на об'єм прав та обов'язків сторін і необхідності визнання недійсним договору №229 від 17.09.2009 року про надання послуг, з підстав  передбачених ч.1, 2, 3 ст. 203 ЦК України, є правомірним.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини у справі, дав належну правову оцінку доказам і ухвалив рішення з дотриманням вимог статті 213 Цивільного процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 і 2 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.  

Рішення суду першої інстанції є правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.        

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

 Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Мега Центр» - ОСОБА_7 відхилити.

         Рішення Керченського міського суду АР Крим від 22 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 В.І. Іщенко Т.С. Авраміді А.П.                          Приходченко