РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №:
22-ц/0191/107/2012Головуючий суду першої інстанції:Муратова Ж.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В. І.
РІШЕННЯ
"21" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіВ.І. Іщенка
СуддівТ.С. Авраміді А.П., Приходченко
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керченської міської ради АР Крим до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення гаражу, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 листопада 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
26 квітня 2011 року Керченська міська рада АР Крим звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки в районі будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення гаражу НОМЕР_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в районі житлового будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка належить позивачу, розташований гараж НОМЕР_1, якими без будь-яких правовстановлюючих документів користується ОСОБА_5 Керченська міська рада АР Крим, посилаючись на статті 124,125,126, 212 Земельного кодексу України, просить зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення гаражу.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 10 листопада 2011 року позов Керченської міської ради АР Крим задоволено. Зобов'язано ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в районі житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення гаражу НОМЕР_2. Судом вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 16 грудня 2011 року виправлені описки допущені у рішенні суду від 10 листопада 2011 року і зобов'язано ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в районі житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення гаражу НОМЕР_1.
ОСОБА_5 не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Апелянт зазначає, що господарські будівлі були побудовані разом з будинками по вулицях Казакова, Войкова, Слави у м. Керчі. Кожна господарська будівля була невід’ємною часткою кожної квартири і призначалася для зберігання дров і вугілля, оскільки було відсутнє централізоване опалення і вони повинні бути передані в приватну власність власникам квартир відповідно до Закону України «Про приватизацію державного жилого фонду. Відповідно до ст.42 ЗК України, земельні ділянки на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також будови і прибудинкові території державної і комунальної власності надаються в постійне користування підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють управління цими будинками, а в разі приватизації громадянами багатоквартирного будинку земельна ділянка передається безоплатно у власність чи користування об’єднанню співвласників.
На генеральному плані кварталу АДРЕСА_2 ці господарські споруди зазначені під літ. А,Е,Д і завжди були на балансі комунального підприємства цього району. Апелянт вважає, вимоги позивача незаконними і необґрунтованими, оскільки позивачем не доказано, що сарай є гаражем.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов Керченської міської ради АР Крим, суд першої інстанції виходив з того, що гараж НОМЕР_1, яким користується відповідач, розташований на земельній ділянці, на яку відповідач не має правовстановлюючих документів, тому у відповідності до ст.212 ЗК України, він зобов'язаний звільнити її шляхом зносу гаражу, на який так само відповідач не має правовстановлюючих документів.
З висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені без ретельного дослідження доказів, яким надана неналежна правова оцінка.
Судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку
апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки і спростовується поясненнями представника позивача у апеляційному суді, яка пояснила, що гараж, яким користується відповідач, побудовано ним самовільно на земельній ділянці яка йому не надавалася у встановленому законом порядку, а рядом з гаражем знаходяться руїни інших споруд, які використовувалися раніше як сараї.
Вказане підтверджено копією фотознімку, який надано позивачем до позовної заяви та планом кварталу №53 з якого вбачається, що напроти вказаного будинку була виділена для мешканців будинків земельна ділянка під сараї, якими користувалися мешканці будинку для зберігання вугілля та дров, оскільки було відсутнє централізоване опалення і продовжують користуватися до теперішнього часу.
Окрім того, з пояснень представника позивача та копій розписок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що спірна споруда належала ОСОБА_8, а вже потім ОСОБА_5 (а.с.52,53).
Тому відсутні підстави вважати, що відповідач самовільно зайняв спірну земельну ділянку.
Суд першої інстанції неналежним чином з'ясував обставини у справі, дав неналежну правову оцінку доказам і ухвалив рішення без дотримання вимог норм статті 213 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Рішення суду першої інстанції є неправильним, необґрунтованим та таким, що ухвалено без дотримання вимог норм матеріального і процесуального права, без урахування усіх суттєвих обставин у справі та надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, і вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Керченської міської ради АР Крим до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення гаражу.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове рішенні, яким у задоволенні позову Керченської міської ради АР Крим до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки в районі житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення гаражу НОМЕР_1 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
В.І. Іщенко Т.С. Авраміді А.П. Приходченко