РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №:
22-ц/0191/318/2012Головуючий суду першої інстанції:Лісовська В.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В. І.

РІШЕННЯ

"14" лютого 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіВ.І. Іщенка

Суддів     Т.С. Авраміді А.П., Приходченко

При секретаріКувшиновій А.Д.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно боржника, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 29 вересня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

 18 березня 2009 року Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі ЗАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 і просило в рахунок погашення заборгованості у розмірі 77270 доларів США за кредитним договором №DNU0GK08441426 укладеним 30.07.2007 року між сторонами, звернути стягнення на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 АР Крим, загальною площею 77,2кв.м. яка належить ОСОБА_5, шляхом продажу ЗАТ КБ «Приватбанк» вказаного предмету іпотеки, переданого на підставі договору іпотеки №DNU0GK08441426 від 09.08.2007 року, з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з наданням позивачу усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та виселити ОСОБА_5 із вказаної квартири зі зняттям з реєстраційного обліку Відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Судак  та стягнути судові витрати.    

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.07.2007 року між позивачем і ОСОБА_5, було укладено договір № DNU0GK08441426 згідно якого останній отримав кредит у розмірі 86400 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.07.2027 року і зобов’язався погашати кредит та сплачувати відсотки за його користування щомісячно в строки встановлені договором.  

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором сторони 09.08.2007 уклали договір іпотеки №DNU0GK08441426, відповідно до якого ОСОБА_5 передав в іпотеку вказану вище 3-кімнатну квартиру, яка належить йому на праві власності.

Відповідач зобов’язання за договором належним чином і у встановлений строк умови договору та закону не виконував, у зв’язку з чим станом на 17.09.2009 року має заборгованість у розмірі 77270,66 доларів США з яких: 71445,32 доларів США – заборгованість за кредитом, 4302,64 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом, 864,40 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 658,30 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором.

Ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 29 вересня 2009 року позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_5 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Судак та стягнення судового збору в розмірі 8,50 грн. залишено без розгляду.

Рішенням  Судацького міського суду АР Крим від 29 вересня 2009 року позов ЗАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Звернуто стягнення на майно ОСОБА_5, а саме квартиру № 56 загальною площею 77,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу ЗАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності,  наданням ЗАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Судом вирішення питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_5 не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та увалити нове рішенням про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Апелянт зазначає, що у порушення ст. 20 ЗУ «Про заставу» суд першої інстанції надав право банку продати квартиру від імені відповідача, тим самим фактично видав доручення банку від імені позичальника на реалізацію майна, що не є повноваженнями суду. Суд, звертаючи стягнення на заставне майно, не дав правової оцінки співмірності визначеної банком суми заборгованості за кредитом із вартістю заставленої квартири, не зазначив початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його реальної реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження, що має важливе юридичне значення для правильного вирішення справи.  

Апелянт посилається на те, що посилання суду в рішенні на визнання відповідачем позову не відповідає дійсності, оскільки він взагалі не був присутнім в судовому засіданні і навіть не знав про існування цієї справи у Судацькому міському суді.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ЗАТ КБ «Приватбанк», суд встановив, що 30.07.2007 року сторони уклали кредитний договір №DNU0GK08441426 згідно якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 86400 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.07.2027 року і зобов’язався погашати кредит та сплачувати відсотки за його користування щомісячно. 09.08.2007 року сторони уклали договір іпотеки, реєстровий №2752, згідно умов якого ОСОБА_5 передав в іпотеку нерухоме майно - 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності. Пославшись на статті 526, 527, 530, ч.2 ст.1054, ч.2 ст. 1050 ЦК України, та ч.1 ст.33, ст.39 ЗУ «Про іпотеку» суд вважав за можливе звернути стягнення на майно боржника, оскільки в результаті невиконання зобов’язань за кредитним договором у ОСОБА_5 виникла заборгованість у розмірі 77270,66 доларів США, що відповідає 594984,08 грн.

З висновками суду про необхідність звернення стягнення на майно відповідача, а саме квартиру № 56 загальною площею 77,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу ЗАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності,  наданням ЗАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені без належного дослідження доказів, яким надана неналежна правова оцінка.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин, однак ухвалено рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку

апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

   З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_5 було укладено договір № DNU0GK08441426 згідно якого останній отримав кредит у розмірі 86400 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.07.2027 року і зобов’язався погашати кредит та сплачувати відсотки за його користування щомісячно в строки встановлені договором.

       В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором сторони 09.08.2007 року уклали договір іпотеки №DNU0GK08441426, відповідно до якого ОСОБА_5 передав в іпотеку 3-кімнатну квартиру, яка належить йому на праві власності.

З розрахунку вбачається, що станом на 17.09.2009 року ОСОБА_5 має заборгованість перед банком у розмірі 77270,66 доларів США з яких: 71445,32 доларів США – заборгованість за кредитом, 4302,64 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом, 864,40 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 658,30 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором.

         Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.  Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

         Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

           Пунктом 22 Договору іпотеки №DNU0GK08441426 передбачено, що у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення.

          Доказів виконання умов п. 22 договору банком і направлення письмової вимоги про усунення порушення кредитного договору іпотекодавцю і позичальнику, яким є ОСОБА_5, матеріали справи не містять.

         Суд, задовольняючи позов, не звернув увагу на не дотримання позивачем умов закону  та  договору іпотеки.

          Згідно ст.20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса в установленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

          У порушення зазначеної норми права суд надав право банку продати квартиру від імені ОСОБА_5, тим самим фактично видав доручення банку від імені позичальника на реалізацію майна, що не входить до повноважень суду і що не передбачалось договором.

          Окрім того, звертаючи стягнення на заставлене майно, суд не дав правової оцінки співмірності визначеної позивачем суми заборгованості за кредитом із вартістю заставленої квартири, не зазначив початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації, що не відповідає вимогам ст.39 Закону України «Про іпотеку».

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, а тому скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі, якщо воно прийняте з порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції не правильним, не обґрунтованим та таким, що ухвалено без дотримання вимог норм матеріального і процесуального права, без урахування усіх суттєвих обставин у справі та надання належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314,316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5  задовольнити.

         Рішення Судацького міського суду АР Крим від 29 вересня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 77,2 кв.м., яка належить ОСОБА_5, шляхом продажу ЗАТ КБ «Приватбанк» вказаного предмету іпотеки, переданого на підставі договору іпотеки № DNU0GK08441426 від 09.08.2007 року, з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з наданням позивачу усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу у рахунок погашення заборгованості у розмірі 77270 доларів США за кредитним договором №DNU0GK08441426 укладеним 30.07.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_5 відмовити.

         Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

В.І. Іщенко Т.С. Авраміді А.П.                          Приходченко