УХВАЛА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Справа №:
22-ц/0191/248/2012Головуючий суду першої інстанції:Хачикян А.Х.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В.  

"14" лютого 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіВ.І. Іщенка

СуддівТ.С. Авраміді А.П., Приходченко

При секретаріКувшиновій А.Д.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ГУ МВС України в АР Крим про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 19 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

 09 вересня 2011 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ГУ МВС України в АР Крим про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що їй ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належить вказаний вище житловий будинок. Домоволодіння належало її матері та з згоди матері у будинку була зареєстрована вся родина її сестри: чоловік ОСОБА_6, народження ІНФОРМАЦІЯ_1,  діти ОСОБА_7, народження ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, народження ІНФОРМАЦІЯ_3. Проте, з 2000 року відповідачі у будинку не проживають, за комунальні послуги не сплачують, особистих речей у будинку не мають, витрати на ремонт будинку не сплачують. Враховуючи, що будинок руйнується, вона вирішила розпорядитися ним шляхом продажу, проте покупець категорично проти реєстрації сторонніх людей у будинку. Посилаючись на статті 71, 72 ЖК Української РСР та ч. 2 ст.405 ЦК України просила позов задовольнити.

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 19 грудня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

ОСОБА_5 не погодилася з рішенням суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та увалити нове рішенням про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Апелянт посилається на те, що вона неодноразово зверталася до відповідачів з вимогою про виписку, але у добровільному порядку вони зобов’язання не виконують. Окрім того, зазначає, що у позовній заяві вона посилалася також і на положення ст.405 ЦК України, однак суд це не врахував при ухваленні рішення.

Висновок суду про необхідність ставити питання про усунення перешкод у користуванні домоволодінням є неспроможним, оскільки Кіровський РВ з цих підстав не проводить зняття з реєстрації. Суд необґрунтовано відмовив у приєднанні до матеріалів справи квитанції про понесені витрати на юридичні послуги.

Суд при ухваленні рішення повинен був застосувати вимоги ст.224 ЦПК  України, оскільки справа була розглянута у відсутності відповідачів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд встановив, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26951237 від 09.08.2010 року. З домової книги, акту обслідування матеріально –побутових умов № 405 від 12.12.2011 року, інформації СГІРФО Кіровського РВ ГУ МВС України в АР Крим вбачається, що відповідачі зареєстровані у будинку.

Суд зазначив, що зі змісту позову та з пояснень позивача, даних у судовому засіданні, випливає, що відповідачі перешкоджають їй у здійсненні нею права користування та розпорядження спірною житловою площею, оскільки вона має намір продати належний їй житловий будинок. Позивач та її представник не надали суду  доказів про існування договірних відносин між позивачем та відповідачем і посилання на статті 71, 72 ЖК Української РСР та на частину 2 статті 405 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, на думку суду, не регулюються вказаними нормами ЖК Української РСР та ЦК України.

З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку

апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Позивач набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 09 серпня 2010 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 липня 2010 року після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.5).

Попередній власник домоволодіння ОСОБА_9 зареєструвала в ньому ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що вбачається з ксерокопії будинкової книжки (а.с.11-13) і при житті не ставила питання про зняття їх з реєстрації.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду про відсутність підстав для застосування статей  71, 72 ЖК Української РСР до правовідносин між сторонами, оскільки вказані статті регулюють правовідносини з користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, яким не є спірний будинок.

Суд правомірно прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування положень частини 2 статті 405 ЦК України, оскільки відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не були і не є членами сім’ї позивача.

Посилання позивача на порушення судом норм процесуального права при розгляді справи, а саме ст. 224 ЦПК України,  і розгляд справи не в заочному порядку при неявці відповідачів до суду, є неспроможними, оскільки дана норма передбачає можливість, а не обов’язок суду провести заочний розгляд справи.

Окрім того, позивач та її представник були присутні у судовому засіданні і не зверталися до суду з заявою про заочний розгляд справи та не були проти розгляду справи в загальному порядку.       

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини у справі, дав належну правову оцінку доказам і ухвалив рішення з дотриманням вимог статті 213 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 і 2 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.  

Колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та скасування оскаржуваного судового рішення.        

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

         Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 19 грудня 2011року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 В.І. Іщенко Т.С. Авраміді А.П.                          Приходченко