РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №:
22-ц/0191/137/2012Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В. І.
РІШЕННЯ
"24" січня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіІщенка В.І.,
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» про звільнення від сплати заборгованості за послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 07 грудня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
22 вересня 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (далі – ОП «Кримтеплокомуненерго») про звільнення від сплати незаконно нарахованої заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 4395 грн. 50 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 березня 2009 року Керченський міський суд АР Крим видав наказ про стягнення з неї на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 01 березня 2006 року по 01 лютого 2009 року у розмірі 1265 грн. 66 коп., який 20 червня 2011 року було скасовано за її заявою, але заборгованість за нею залишилася. Відповідач борг не списує і станом на 20 вересня 2011 року нарахував заборгованість у розмірі 4395 грн. 50 коп. Вважає, що заборгованість нарахована неправомірно, оскільки послуга надається неякісна, з 2002 року вона не проживає за місцем реєстрації, про що неодноразово повідомляла керівництво «Кримтеплокомуненерго», а у 2005 році в кімнаті були демонтовані радіатори опалювання.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 07 грудня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
ОСОБА_6 не погодилася з рішенням суду та подала апеляційну скаргу і просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про її обов'язки сплатити за послугу, яка їй не тільки не надавалася, але й технічно неможлива у зв’язку відсутністю радіаторів опалення в кімнаті. Відсутність радіаторів опалення підтверджено належними доказами і їх обрізка була проведена у встановленому на той час порядку майстром ЖЕК.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано суду доказів про неналежне надання відповідачем послуг з опалювання. Суд не прийняв як належний доказ не отримання послуги з теплопостачання надані позивачем фотографії радіаторів опалювання, зазначивши, що не можливо встановити у якому приміщенні та у який період часу вони були виконані та актам про неналежне надання послуги.
Суд пославшись на заяву представника відповідача про застосування позовної давності вважав за необхідне застосувати наслідки спливу позовної давності на підставі частин 3 і 4 ст. 267 ЦК України, та відмовив у задоволенні позовних вимог про звільнення її від заборгованості за період з січня 1997 року по вересень 2008 року.
Суд зазначав, що про застосування строку позовної давності від позивача клопотань не надходило.
Суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів про безпідставне нарахування заборгованості з оплати послуги теплопостачання.
З висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені без ретельного дослідження доказів і надання їм неналежної правової оцінки з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку
апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З позовної заяви випливає, що предметом спору є неправомірне нарахування заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 4395 грн. 50 коп.
Згідно зі ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту статей 11,15 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способом захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушників. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
При розгляді справи судом порушені вимоги матеріального та процесуального законів.
Частиною 3 статті 267 ЦК України, передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
З позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що позивач оспорює правильність нарахування заборгованості за період з 01 березня 2006 року по вересень 2011 року.
Суд при ухваленні рішення до правовідносин, які виникли між сторонами, послався на частини 3 і 4 статті 267 ЦК України і застосував позовну давність, зазначивши що представник відповідача звернувся з заявою про застосування позовної давності.
Однак, матеріали справи та технічний запис фіксування судового процесу не містять заяви представника відповідача про застосування позовної давності, а отже, судом неправомірно застосовано положення вказаної статті.
Вирішуючи питання про відмову у задоволенні позовних вимог січня 1997 року суд помилково послався на статтю 267 ЦК України, яка діє з 01 січня 2004 року і не застосував норми статті 71 ЦК УРСР, яка діяла до 01 січня 2004 року.
Також, суд першої інстанції при ухваленні рішення дав неналежну оцінку доказам по справі, не перевірив належним чином, які правові наслідки несе нарахування заборгованості за послуги з теплопостачання для позивача та ухвалив рішення про відмову у задоволенні з зазначених підстав передчасно.
Нарахування не встановлюють для позивача будь-яких обов’язків, крім доведення до його відома наявності нарахованої заборгованості за послугу і є різновидом претензії.
Самостійне оспорювання нарахування заборгованості зі сплати послуги з теплопостачання споживачем без пред’явлення вимог Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії не передбачено чинним законодавством, як спосіб захисту порушеного права.
Колегія суддів дійшла до висновку про передчасність звернення ОСОБА_6 з зазначеним позовом до суду та передчасність ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову по суті позовних вимог, що в подальшому може позбавити сторони права на звернення до суду та оспорювання доводів сторін.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі, якщо воно прийняте з порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу УАпеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 07 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» про звільнення від сплати заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 4395 грн. 50 коп. відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
країни, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 07 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» про звільнення від сплати заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 4395 грн. 50 коп. відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
В.І. Іщенко Т.С. Авраміді А.П. Приходченко