УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №:
22-ц/0191/305/2012Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.
"14" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.
СуддівПриходченко А.П.
Іщенка В.І.
При секретаріКувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа – ОСОБА_9 про виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 січня 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2011 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про виселення його з квартири АДРЕСА_1 АР Крим.
Вимоги позову мотивовані тим, що позивачам та третій особі – ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_8, не отримавши згоди позивачів, самоправно вселився у вказану квартиру, зайнявши одну із кімнат, встановивши на ній замок. Крім того, відповідач постійно створює невиносні умови для проживання, ображає позивачів, б’є, погрожує та не дає позивачам можливості користуватися житлом, яке належить їм на праві власності. На підставі наведеного та у зв’язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не бажає виселитися, а сумісне проживання сторін у зазначеній квартирі неможливо, позивачі просять суд виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 11 січня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення ОСОБА_8 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просять вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким виселити ОСОБА_8 із квартири, зобов’язати останнього не чинити перешкоди позивачам у користуванні квартирою та зняти замок з кімнати.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та надання неналежної оцінки доказам.
Зокрема в апеляційній скарзі йдеться про те, що суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ч.1 ст.109 ЖК України, якою передбачено виселення осіб, які самоправно вселилися в квартиру і не врахував, що позивачі позбавлені можливості користуватися належною їм квартирою. Також апелянти зазначають, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідач з жовтня 2011 року у квартирі не проживає не відповідає фактичним обставинам справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить у задоволенні вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності належить 2-х кімнатна квартира АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_8 є чоловіком ОСОБА_9
У червні 2011 року ОСОБА_8, за відсутністю згоди ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вселився у квартиру АДРЕСА_1.
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що права позивачів у визначений ними спосіб захисту (виселення відповідача з квартири) не підлягають, оскільки у жовтні 2011 року ОСОБА_8 фактично виселився із спірної квартири і там не проживає.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до положень ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. При цьому спосіб захисту права має бути адекватним змісту порушеного права, ураховувати характер порушення та надавати можливість захистити порушене право.
Стаття 11 ЦПК України передбачає диспозитивність суду і встановлює, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Обставини, на які посилаються позивачі в обґрунтування своїх вимог, як підстави для виселення, визначенні у ч.1ст. 116 ЖК України, згідно якої якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. За ч.3 вказаної статті особи, які самоуправно зайняли житло, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Згідно положень ст. 157 ЖК України, члени сім’ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст.116 ЖК України. Виселення здійснюється у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Виселення полягає, зокрема у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб) яка виселяється (ст. 78 ЗУ Про виконавче провадження).
Як вбачається з фактичних даних, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав оцінку у відповідності зі ст. 212 ЦПК України, відповідач ОСОБА_8 у спірному жилому приміщенні з жовтня 2011 року не проживає і не перебуває.
Не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що відповідач фактично не проживає у спірному жилому приміщенні, оскільки такі обставини підтверджуються доказами та поясненнями самих позивачів, наданих суду першої інстанції.
Таким чином, права позивачів у визначений ними спосіб – виселення відповідача з квартири захисту не підлягають, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про виселення відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги ті обставини, що ОСОБА_8 змінив замок у кімнаті, чим фактично позбавив позивачів права користування їх власністю, не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки вказані обставини мають вирішальне значення при вирішенні вимог, спрямованих на захист прав власності передбачених ст.ст. 386-394 ЦК України, зокрема про усунення перешкод у користуванні власністю, однак таких вимог позивачами не заявлялось.
З урахуванням положень ч.1 ст.303 ЦПК України, оскільки вимоги про зобов’язання відповідача не чинити позивачам перешкоди у користуванні квартирою та зняти з кімнати замок не були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянтів на обставини, викладені позивачами в їх підтвердження, останні не позбавлені права на звернення до суду з вказаними вимогами у встановленому законом порядку.
Твердження апелянтів про те, що відповідач не несе витрат щодо утримання спірної квартири не мають правового значення при вирішенні вимог про виселення.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для його скасування не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 січня 2012 року – відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 січня 2012 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко