РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №:
22-ц/0191/228/2012Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"14" лютого 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАврамідіТ.С.

СуддівІщенка В.І.,

Приходченко А.П.

При секретаріКувшиновій А.Д.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 3» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 грудня 2011 року

В С Т А Н О В И Л А :

 У червні 2011 року КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 236,52 грн.

Вимоги позову  мотивовані тим, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1, з якою позивачем укладений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. За договором відповідачка  зобов’язана щомісячно сплачувати надані КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» житлово-комунальні послуги. Проте, ОСОБА_6 вказані зобов’язання належним чином не виконує, у зв’язку з чим утворилась заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 1 червня 2008 року до 1 травня 2011 року у розмірі 236,52 грн.  

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 27 грудня 2011 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_6 на користь КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» заборгованість в сумі 236,52 грн.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, не повне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити позовну заяву без розгляду або провадження у справі закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції відкрив провадження у справі за позовною заявою, яка не відповідала вимогам ст.119  ЦПК України. Справа вдруге  розглядалась суддею, яка брала вже участь у розгляді даного спору між тими ж сторонами, що суперечить вимогам ст. 21 ЦПК України, а матеріали справи не містять відомостей щодо авторозподілу цієї справи судді Микитюк О.А.

При вирішенні спору, суд не врахував, що позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, однак 13 травня 2012 року суд скасував виданий судовий наказ.

Також в апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції дійшов помилковому висновку щодо фактичного надання житлово-комунальних послуг та невідповідності акту-претензії вимогам закону. ОСОБА_6 зазначає, що у супереч фактичним обставинам справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що послуги за спірний період надавались, оскільки матеріалами справи підтвердженні твердження відповідачки щодо ненадання позивачем послуг.

ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином про що свідчить повідомлення про отримання ОСОБА_6 судової повістки-повідомлення 02 лютого 2012 року, тому розгляд справи проведений у її відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача,  обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції підлягає частковому задоволенню.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальної послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що надаються КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» (а.с.4).

01 квітня 2003 року між сторонами укладений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.(а.с.5-6).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 зобов’язана сплачувати житлово-комунальні послуги, однак остання дані зобов’язання не виконує у повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість підлягає стягненню на користь позивача.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Статтею 66 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Відповідно до п. 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викупних квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Виходячи з вищенаведеного витрати на утримання житла зобов'язані оплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається згідно з Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 N 529.

Тарифи розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що передбачений додатком до Порядку.

Відповідно до вимог ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, п. 7 яких встановлює обов’язок власника квартири оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно вимогам ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені зобов’язання відповідачкою порушуються у зв’язку з чим утворилась заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг за період з 1 червня 2008 року до 1 травня 2011 року, а тому  суд першої інстанції дійшов правильному висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за вказаний період.

Твердження ОСОБА_6 про те, що у неї не виникало зобов’язання з оплати житлово-комунальних послуг за вказаний період з тих підстав, що вони позивачем не надавались спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції надав оцінку у відповідності зі ст. 212 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність вищезазначеного висновку.

Разом з тим визначаючи розмір заборгованості за надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.06.2008 року до 01.05.2011 року в сумі 236 гривень 52 коп.,  суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у спірний нарахована плата за надані послуги з урахуванням коригування тарифу залежно від фактично наданих послуг.

Однак, з таким висновком не може повністю погодитися колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлені такі права споживача: одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, за період з 01.06.2008 року до 01.01.2010 року   КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» проводив нарахування плати згідно тарифу та фактично наданих послуг, зменшуючи плату за фактично ненадані послуги.

Ці обставини підтверджені матеріалами справи, зокрема довідками КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» про фактичні витрати позивача на утримання будинку по АДРЕСА_1, в якому розташована належана позивачці квартира, довідкою позивача про заборгованість ОСОБА_6 (а.с.178), з якої випливає, що до 01.01.2010 року нарахування плати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території  проводилося з урахуванням фактично наданих позивачем послуг, актом Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим від 25 січня 2011 року перевірки  КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3».

Твердження апелянта про необґрунтоване нарахування позивачем у цей період плати за надані послуги є неспроможними  та спростовуються матеріалами справи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи за 2010 рік та за чотири місяця 2011 року плата за житлово-комунальні послуги нараховувалась, виходячи з затвердженого тарифу, без врахування вказаних вимог закону (ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).

Заперечуючи проти позову ОСОБА_6 послалася на те, що у спірний період КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» не надав послуги з освітлення місць загального користування та прибирання прибудинкової території, поточного ремонту будинку про що відповідачка направляла чисельні скарги до виконавця послуг та компетентні  органи, а  17 березня 2011 року разом з іншими споживачами склали акт-претензію про ненадання послуг, перелічених у скарзі від 15 березня 2011 року, починаючи з 01 січня 2008 року до 01 березня 2011 року (а.с.60).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з відомостей про витрати по обслуговуванню жилого будинку по АДРЕСА_1 послуга на освітлення місць загального користування КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» у період з 01.01.2010 року до 01.05.2011 року фактично не надавалася, про що свідчить відсутність витрат позивача, однак плата нараховувалася. У період з 1 січня до 1 травня 2011 року послуги з прибирання прибудинкової території надавались не в повному обсязі, так витрати на прибирання прибудинкової території жилого будинку по АДРЕСА_1 (площа будинку 212 кв.м.) КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» за весь 2011 рік склали 12,83 грн., при нарахованій оплаті за рік  80,76 гривень.

Розмір оплати даної послуги  за 4 місяця 2011 року повинен складати 0,708 грн. (12,83 грн.: 212 м. кв. х 35,1 м. кв. : 12 міс. х 4 міс), між тим нараховано 5,616 грн.(0,04х35,1х4).

Отже ОСОБА_6 має право на несплату послуги з освітлення місць загального користування нарахованої за 2010 рік у розмірі 12,63 грн. та за чотири місяця 2011 року у розмірі 4,21 грн., та зменшення розміру плати за послугу з прибирання прибудинкової території за чотири місяці 2011 року на 4,90 грн.

Однак, позивачем, як виконавцем вказаних послуг не виконаний обов’язок, передбачений ч.4ст. 18 Закону «Про житлово-комунальні послуги»  щодо вирішення питання про перерахунок платежів у встановленому законом порядку у цей період а тому доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими.

Посилання суду першої інстанції на відсутність актів-претензій, складених у встановленому порядку, як на підставу недоведеності відповідачем факту не надання виконавцем житлово-комунальних послуг, зокрема з освітлення місць загального користування у період з 01.01.2010 до 01.05.2011 р та надання не в повному обсязі послуги з прибирання при будинкової території у 2011 році, не можна визнати обґрунтованим, оскільки  ці факти підтверджені документами, складеними позивачем (а.с.50,218).

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку, що не відповідає обставинам справи та визначаючи розмір заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг ухвалив цій частині рішення у супереч ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», що відповідно до п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду  в частині визначення розміру заборгованості.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» підлягає зменшенню до 214 гривень 80 коп. (236,52 грн.– (12,63грн.+4,21грн.+4,90грн.).

Твердження ОСОБА_6 про необґрунтованість нарахування оплати за  послугу з проведення поточного ремонту конструктивних елементів та інженерних систем і будинкового обладнання, у зв’язку з її ненаданням  у спірний період не можна визнати такими, що заслуговують на увагу, виходячи з такого.

Згідно Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N 76, поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію. Періодичність проведення поточного ремонту за кожним видом будинків, враховуючи їх технічний стан та місцеві умови, визначається власником жилого будинку.

          Відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, оплата за надані послуги проводиться згідно тарифу (а.с.6).

          Частиною першою ст. 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

          Згідно до розрахунку тарифів, який затверджено органом місцевого самоврядування,  періодичність надання послуги зі  здійснення поточного ремонту  становить  п’ять років.

          Вищезазначена послуга не є щомісячною і здійснюється залежно від стану будинку та розрахованої періодичності за рахунок акумульованих на ці витрати грошей. Такими чином, не проведення КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3»  робіт з поточного ремонту у спірний період не свідчить про необґрунтованість  нарахування позивачем плати за цю послугу та звільняє споживача від її оплати.

Посилання ОСОБА_6 на не витребування судом першої інстанції відомостей щодо розміру прибудинкової території жилого будинку не беруться колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529 «Про затвердження порядку  формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) розрахунковою одиницею є 1 кв.м. загальної площі квартир будинку.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального закону, а саме: відкриття провадження у справі  за позовною заявою, яка не відповідала вимогам ст.119  ЦПК України  спростовуються матеріалами справи.

Також є неспроможними доводи апелянта про повторність участі судді Микитюк О.А. у вирішенні справи, що згідно ст.  21 ЦПК України є підставою для відводу (самовідводу) судді.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема наявність ухвали суду про скасування судового наказу про стягнення заборгованості  за житлово-комунальні послуги  підстав для скасування рішення суду не містять.

Колегія суддів також не вбачає підстав, передбачених законом, для скасування рішення суду з закриттям провадження у справі чи залишенням позову без розгляду.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 3 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 грудня 2011 року  – задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 грудня 2011 року в частині визначення суми заборгованості – змінити, зменшити  суму заборгованості за житлово-комунальні послуги, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 3» до 214 (двох сот чотирнадцяти) гривень 80 коп.

В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 грудня 2011 року – залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко